Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Загальну шану здобула прохідницька бригада шахти № 8 ім. В. І. Леніна, яку очолив делегат XXII з'їзду КПРС, депутат Верховної Ради СРСР (6-го і 7-го скликання) заслужений шахтар України О. А. Разборський. Ця бригада пройшла велику виробничу школу, вона брала участь у будівництві п'яти шахт у Львівсько-Волинському вугільному басейні і всюди досягала високих показників. Так, у вересні І 965 року ця бригада за 30 робочих днів пройшла 1052,4 погонного метра нової підземної магістралі, що було новим всесоюзним рекордом. Прославлена бригада однією з перших завоювала звання колективу комуністичної праці. У 1966 році О. А. Разборському присвоїли високе звання Героя Соціалістичної Праці, члени його бригади нагороджені орденами й медалями.
12 тис. робітників стали учасниками руху за комуністичну працю, з них 5,5 тис. було удостоєно звання члена колективу або ударника комуністичної праці. Звання підприємства комуністичної праці здобули колективи шахт № 3 і № 4.
Рух за комуністичну працю поєднувався з діяльною роботою раціоналізаторів та винахідників, з пошуками нових організаційних форм праці, нових технічних рішень. Так, наприклад, завдяки винахідливості інженерно-технічних працівників на шахтах № 3, № 6, № 7 достроково закінчено автоматизацію головних вентиляційних установок. На шахтах № 2, № 4, № 8 розширено пристовбурові двори, що дало можливість скоротити маневри й полегшити формування поїздів біля стовбура.
З 1959 року на ново волинських шахтах запроваджено комплексні бригади. Кожна з них виконує всі роботи: виймає вугілля, провадить кріплення тощо. Це підвищило відповідальність кожного гірника за виконання дорученого завдання. Першими стали на цей шлях гірники шахти № 2, зокрема на дільниці, яку очолював комуніст І. П. Гончар.
Створення комплексних бригад дало змогу з 1960 року ліквідувати нічні зміни. Вночі здійснюють тільки ремонтно-профілактичні роботи. Це сприяло кращому відпочинкові шахтарів, дальшому зростанню продуктивності праці. Значний економічний ефект дало також застосування металевого кріплення. Всього за семирічку внесено 5445 раціоналізаторських пропозицій, з яких 3020 впроваджено у виробництво, що дало економічний ефект у 3164 тис. карбованців.
Особистий приклад комуністів, велика організаторська робота, проведена партійними організаціями вугільних підприємств, інженерно-технічними працівниками, широке застосування передового досвіду, висока технічна оснащеність шахт, трудовий ентузіазм робітничих колективів дали чудові наслідки. За семирічку нововолинські шахтарі видобули 22,4 млн. тонн вугілля, з них понад державний план — 1,9 млн. тонн. Продуктивність праці одного робітника підвищилася за семирічку на 75,2 проц., собівартість тонни видобутого палива знизилась на 20,9 проц. Середньомісячна продуктивність праці у видобутку вугілля на одного робітника, запланована на 1965 рік, була досягнута вже в 1962 році. В 1965 році вона становила 42,1 тонни щомісяця на одного гірника і вважалася вищою за середню по республіці (33,8 тонни в місяць). Важливим досягненням нововолинських гірників стала також ритмічність у роботі шахт: починаючи з січня 1957 року, вугільна промисловість міста кожного місяця виконує план видобутку палива.
Успішна робота шахт — не єдине досягнення трудящих Нововолинська в семирічці. У ці роки помітно виросли й інші галузі господарства міста. Якщо обсяг вугільної промисловості зріс у 1965 році порівняно з 1959 роком на 70 проц., то вся валова промислова продукція міста за ці роки збільшилась на 72 проц., відповідно питома вага продукції вугільної промисловості зменшилася з 70 до 68,8 проц. Такого результату було досягнуто за рахунок значного розширення металообробки (рудоремонтний завод) та виробництва будівельних матеріалів. Рудоремонтний завод за семирічку був докорінно реконструйований, поповнений сучасним устаткуванням. За цей час він
Нововолинськ
Сторінка 7 з 12
Ще в період підготовки до XXI з'їзду КПРС трудящі Нововолинська наслідували почин комуністів та комсомольців тепловозоремонтного цеху локомотивного депо Москва-Сортувальна, де зародився рух за комуністичну працю. Одним із зачинателів руху за звання колективу комуністичної праці була бригада очисного забою шахти № 6, очолювана делегатом XXI з'їзду КПРС В. С. Михайлюком. Зобов'язання давати щозміни по 2,5 тонни вугілля понад завдання вона виконала. Цій бригаді присвоїли високе звання колективу комуністичної праці. Загальну шану здобула прохідницька бригада шахти № 8 ім. В. І. Леніна, яку очолив делегат XXII з'їзду КПРС, депутат Верховної Ради СРСР (6-го і 7-го скликання) заслужений шахтар України О. А. Разборський. Ця бригада пройшла велику виробничу школу, вона брала участь у будівництві п'яти шахт у Львівсько-Волинському вугільному басейні і всюди досягала високих показників. Так, у вересні І 965 року ця бригада за 30 робочих днів пройшла 1052,4 погонного метра нової підземної магістралі, що було новим всесоюзним рекордом. Прославлена бригада однією з перших завоювала звання колективу комуністичної праці. У 1966 році О. А. Разборському присвоїли високе звання Героя Соціалістичної Праці, члени його бригади нагороджені орденами й медалями.
12 тис. робітників стали учасниками руху за комуністичну працю, з них 5,5 тис. було удостоєно звання члена колективу або ударника комуністичної праці. Звання підприємства комуністичної праці здобули колективи шахт № 3 і № 4.
Рух за комуністичну працю поєднувався з діяльною роботою раціоналізаторів та винахідників, з пошуками нових організаційних форм праці, нових технічних рішень. Так, наприклад, завдяки винахідливості інженерно-технічних працівників на шахтах № 3, № 6, № 7 достроково закінчено автоматизацію головних вентиляційних установок. На шахтах № 2, № 4, № 8 розширено пристовбурові двори, що дало можливість скоротити маневри й полегшити формування поїздів біля стовбура.
З 1959 року на ново волинських шахтах запроваджено комплексні бригади. Кожна з них виконує всі роботи: виймає вугілля, провадить кріплення тощо. Це підвищило відповідальність кожного гірника за виконання дорученого завдання. Першими стали на цей шлях гірники шахти № 2, зокрема на дільниці, яку очолював комуніст І. П. Гончар.
Створення комплексних бригад дало змогу з 1960 року ліквідувати нічні зміни. Вночі здійснюють тільки ремонтно-профілактичні роботи. Це сприяло кращому відпочинкові шахтарів, дальшому зростанню продуктивності праці. Значний економічний ефект дало також застосування металевого кріплення. Всього за семирічку внесено 5445 раціоналізаторських пропозицій, з яких 3020 впроваджено у виробництво, що дало економічний ефект у 3164 тис. карбованців.
Особистий приклад комуністів, велика організаторська робота, проведена партійними організаціями вугільних підприємств, інженерно-технічними працівниками, широке застосування передового досвіду, висока технічна оснащеність шахт, трудовий ентузіазм робітничих колективів дали чудові наслідки. За семирічку нововолинські шахтарі видобули 22,4 млн. тонн вугілля, з них понад державний план — 1,9 млн. тонн. Продуктивність праці одного робітника підвищилася за семирічку на 75,2 проц., собівартість тонни видобутого палива знизилась на 20,9 проц. Середньомісячна продуктивність праці у видобутку вугілля на одного робітника, запланована на 1965 рік, була досягнута вже в 1962 році. В 1965 році вона становила 42,1 тонни щомісяця на одного гірника і вважалася вищою за середню по республіці (33,8 тонни в місяць). Важливим досягненням нововолинських гірників стала також ритмічність у роботі шахт: починаючи з січня 1957 року, вугільна промисловість міста кожного місяця виконує план видобутку палива.
Успішна робота шахт — не єдине досягнення трудящих Нововолинська в семирічці. У ці роки помітно виросли й інші галузі господарства міста. Якщо обсяг вугільної промисловості зріс у 1965 році порівняно з 1959 роком на 70 проц., то вся валова промислова продукція міста за ці роки збільшилась на 72 проц., відповідно питома вага продукції вугільної промисловості зменшилася з 70 до 68,8 проц. Такого результату було досягнуто за рахунок значного розширення металообробки (рудоремонтний завод) та виробництва будівельних матеріалів. Рудоремонтний завод за семирічку був докорінно реконструйований, поповнений сучасним устаткуванням. За цей час він