Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Спираючись на результати геологічної розвідки, ЦК ВКП(б) і Рада Міністрів СРСР постановою від 31 січня 1948 року «Про розвиток видобутку кам'яного вугілля в західних областях України» поклали початок освоєнню Львівсько-Волинського вугільного басейну. На основі цієї постанови було створено трест «Волиньвуглерозвідка». Перед новоствореним трестом ставилося завдання вже в 1948 році розвідати два шахтних поля на території Володимир-Волинського району, а в 1949 році — ще 10 шахтних полів на Волині та Львівщині. Щоб здійснити його, трест «Волиньвуглерозвідка» забезпечили потрібною технікою і кадрами. На допомогу Волині прийшов Донбас: звідти разом з технікою перебазували Лисичанську геологорозвідувальну партію. Бюро Волинського обкому КП(б)У 21 травня 1948 року прийняло рішення «Про заходи по забезпеченню виконання геологорозвідувальних робіт і будівництва вугільних шахт у 1948 році», на основі якого на розвідувальні роботи було направлено чимало комуністів.Проте успіх прийшов не зразу. Під час докладної перевірки виявилося, що вугільні пласти на північний схід від Володимира-Волинського непридатні для експлуатації. Пошуки вели геологів далі на південь і південний захід від Володимира-Волинського, на крайній південний захід Волинської області (Іваничівський і частково Володимир-Волинський райони). Перші хороші результати дала свердловина № 117 на околиці с. Вушанки (нині тут шахта № 4), де в жовтні 1948 року було виявлено вугільний пласт промислової потужності. Протягом 1949—1950 рр. визначилися шахтні поля п'яти майбутніх шахт. У наступні роки геологи завершили розвідку шахтних полів і встановили, що загальні запаси вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну мають досягати 1,75 млрд. тонн, з них близько 23 проц. на території Волині.
Водночас із геологічною розвідкою проводилася підготовка до будівництва шахт. Для спорудження підприємств вугільної промисловості в грудні 1949 року створено трест «Західшахтбуд». На будівництво першої черги промислових і культурно-побутових споруд урядом було асигновано 6,6 млрд. крб., в т. ч. 3,2 млрд. — на шахтне будівництво, 2 млрд. — на спорудження допоміжних підприємств, 1,4 млрд. крб. — на житлове і комунальне будівництво.
Будівельні роботи розгорнулися починаючи з 1950 року. У липні цього року на околиці с. Дорогиничів було закладено першу волинську шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу. У вересні цього ж року на території невеличкого сусіднього с. Русовичів з'явилась шахта № 2, на території с. Будятичів — шахта № 3. Протягом 1951—1954 рр. було закладено шахти № 4 — поблизу села Дорогиничі, № 5 і № б — біля с. Грибовиці, № 7 — неподалік від с. Білич, № 8 — біля с. Низкиничі. У березні 1956 року на межі сіл Старої Лишні і Литовежа розпочалося спорудження шахти № 9. А ще раніше, в березні 1950 року, було зведено перші будинки нового селища шахтобудівників — майбутнього міста Нововолинська.
Геологорозвідувальні роботи на той час ще не були завершені, і тому важко було визначити перспективи розвитку нового шахтарського селища. Розроблений у 1950 році проектним інститутом «Укрдіпрошахт» план — перший план забудови Нововолинська — передбачав створення шахтарського селища для робітників 4-х шахт з населенням 10—15 тис. чоловік. Характерною особливістю плану забудови було те, що в ньому велику увагу приділяли озелененню. Намічалося зберегти садки безладно розкиданих хуторів, на місці яких мало будуватись селище, і включити їх до зеленої зони.
10 квітня 1951 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР було засновано селище волинських шахтарів у складі Іваничівського району; йому присвоїли назву «Нововолинське», що символізувало собою нову, Радянську Волинь. Утворилась Нововолинська селищна Рада. Головою виконкому Ради обрали Г. О. Соколова.
Першим поселенцям нового селища — його будівельникам — належало вирішити дуже складне й відповідальне завдання. Треба було в короткий строк спорудити шахти, житло, культурно-побутові заклади, підприємства будівельних матеріалів і для ремонту будівельних та шахтних машин, прокласти шляхи тощо. Щоб побудувати шахти, потрібно було вийняти
Нововолинськ
Сторінка 2 з 12
У липні 1947 року володимир-волинська геологорозвідувальна партія тресту «Львіввуглерозвідка» виявила на території Волинської області промислові поклади вугілля. Спираючись на результати геологічної розвідки, ЦК ВКП(б) і Рада Міністрів СРСР постановою від 31 січня 1948 року «Про розвиток видобутку кам'яного вугілля в західних областях України» поклали початок освоєнню Львівсько-Волинського вугільного басейну. На основі цієї постанови було створено трест «Волиньвуглерозвідка». Перед новоствореним трестом ставилося завдання вже в 1948 році розвідати два шахтних поля на території Володимир-Волинського району, а в 1949 році — ще 10 шахтних полів на Волині та Львівщині. Щоб здійснити його, трест «Волиньвуглерозвідка» забезпечили потрібною технікою і кадрами. На допомогу Волині прийшов Донбас: звідти разом з технікою перебазували Лисичанську геологорозвідувальну партію. Бюро Волинського обкому КП(б)У 21 травня 1948 року прийняло рішення «Про заходи по забезпеченню виконання геологорозвідувальних робіт і будівництва вугільних шахт у 1948 році», на основі якого на розвідувальні роботи було направлено чимало комуністів.Проте успіх прийшов не зразу. Під час докладної перевірки виявилося, що вугільні пласти на північний схід від Володимира-Волинського непридатні для експлуатації. Пошуки вели геологів далі на південь і південний захід від Володимира-Волинського, на крайній південний захід Волинської області (Іваничівський і частково Володимир-Волинський райони). Перші хороші результати дала свердловина № 117 на околиці с. Вушанки (нині тут шахта № 4), де в жовтні 1948 року було виявлено вугільний пласт промислової потужності. Протягом 1949—1950 рр. визначилися шахтні поля п'яти майбутніх шахт. У наступні роки геологи завершили розвідку шахтних полів і встановили, що загальні запаси вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну мають досягати 1,75 млрд. тонн, з них близько 23 проц. на території Волині.
Водночас із геологічною розвідкою проводилася підготовка до будівництва шахт. Для спорудження підприємств вугільної промисловості в грудні 1949 року створено трест «Західшахтбуд». На будівництво першої черги промислових і культурно-побутових споруд урядом було асигновано 6,6 млрд. крб., в т. ч. 3,2 млрд. — на шахтне будівництво, 2 млрд. — на спорудження допоміжних підприємств, 1,4 млрд. крб. — на житлове і комунальне будівництво.
Будівельні роботи розгорнулися починаючи з 1950 року. У липні цього року на околиці с. Дорогиничів було закладено першу волинську шахту потужністю 1000 тонн вугілля на добу. У вересні цього ж року на території невеличкого сусіднього с. Русовичів з'явилась шахта № 2, на території с. Будятичів — шахта № 3. Протягом 1951—1954 рр. було закладено шахти № 4 — поблизу села Дорогиничі, № 5 і № б — біля с. Грибовиці, № 7 — неподалік від с. Білич, № 8 — біля с. Низкиничі. У березні 1956 року на межі сіл Старої Лишні і Литовежа розпочалося спорудження шахти № 9. А ще раніше, в березні 1950 року, було зведено перші будинки нового селища шахтобудівників — майбутнього міста Нововолинська.
Геологорозвідувальні роботи на той час ще не були завершені, і тому важко було визначити перспективи розвитку нового шахтарського селища. Розроблений у 1950 році проектним інститутом «Укрдіпрошахт» план — перший план забудови Нововолинська — передбачав створення шахтарського селища для робітників 4-х шахт з населенням 10—15 тис. чоловік. Характерною особливістю плану забудови було те, що в ньому велику увагу приділяли озелененню. Намічалося зберегти садки безладно розкиданих хуторів, на місці яких мало будуватись селище, і включити їх до зеленої зони.
10 квітня 1951 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР було засновано селище волинських шахтарів у складі Іваничівського району; йому присвоїли назву «Нововолинське», що символізувало собою нову, Радянську Волинь. Утворилась Нововолинська селищна Рада. Головою виконкому Ради обрали Г. О. Соколова.
Першим поселенцям нового селища — його будівельникам — належало вирішити дуже складне й відповідальне завдання. Треба було в короткий строк спорудити шахти, житло, культурно-побутові заклади, підприємства будівельних матеріалів і для ремонту будівельних та шахтних машин, прокласти шляхи тощо. Щоб побудувати шахти, потрібно було вийняти