Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під впливом сміливих дій підпільників і партизанів населення Ковеля посилило опір окупантам. Воно саботувало заходи фашистів, всіма засобами ухилялося від відправки на каторжні роботи до Німеччини, ховало від реквізиції своє майно.
Німецько-фашистські варвари лютували. Вони розстріляли і по-звірячому закатували в Ковелі 24 тис. чоловік, майже цілком зруйнували його. Були знищені всі промислові підприємства, вивезено до Німеччини їх обладнання, розібрано десятки кілометрів залізничної колії. Фашистські недолюдки зруйнували 2944 житлові будинки і 2504 господарські будівлі, відібрали у населення майже всіх коней, корів, свиней, овець і тисячі штук домашньої птиці. Загальна сума збитків, заподіяних фашистами народному господарству міста, перевищувала 29 млн. карбованців. Так ретельно фашисти виконували директиви свого командування про перетворення радянської землі на пустелю.
Але час розплати над німецько-фашистськими загарбниками наближався. У січні 1944 року ЦК КП(б)У і Український штаб партизанського руху поставили перед партизанськими з'єднаннями О. Ф. Федорова і С. Ф. Маликова завдання про оволодіння Ковелем. 23 лютого 1944 року на підступах до міста почалися бої. Партизани розгромили кілька військових частин гітлерівців. Два батальйони партизанського з'єднання Маликова увірвалися на західну околицю Ковеля. П'ять діб тривали тут бої. Але оскільки раптовий напад не вдався, партизанам було дано наказ відійти. Під час бою за місто народні месники вбили 1264 гітлерівські солдати і офіцери, знищили 4 танки, 53 автомашини, 7 різних складів тощо.
6 липня 1944 року після кровопролитних боїв війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу К. К. Рокоссовського визволили Ковель. В цій операції взяли участь 60-а, 76-а, 132-а, 175-а, 260-а стрілецькі дивізії 47-ої армії та 6-а гвардійська артилерійська і 336-а авіаційна дивізії. Наказом Верховного Головнокомандування всім частинам, які визволили місто, було присвоєно ім'я «Ковельські». Командирів і солдатів, що відзначилися у боях, нагородили орденами і медалями. Командирам ескадрилій В. А. Смирнову і В. Г. Подколоднову та командиру батареї В. К. Олійнику, які полягли в боях за Ковель, було посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Відразу ж після визволення міста відновили свою діяльність партійні і радянські органи. Під їх керівництвом трудящі приступили до відродження міста та його господарства. Першочерговим завданням було забезпечити відбудову залізничного вузла, через який йшли військові ешелони для Червоної Армії. Завдяки спільним зусиллям радянських воїнів і робітників вже на шостий день станція приймала і відправляла поїзди. На одинадцятий день приступили до ремонту паровозів і вагонів. Незабаром почали працювати пошта, млин, маслозавод, 2 пекарні, їдальня. Місто дістало воду. Жителі розчищали вулиці, ремонтували будинки. Особливо відзначилися на відбудовних роботах добровільні жіночі бригади.
У серпні 1944 року в Ковелі відбулися перші збори партійної організації міста, яка налічувала тоді 80 членів і 20 кандидатів у члени партії. Збори підбили підсумки роботи по відбудові господарства, визначили дальші завдання. На той час вже було відбудовано 600 житлових будинків, 3 школи, забезпечено безперебійну роботу залізничного вузла, на якому працювало 1245 робітників і службовців. У місті діяли 52 організації та установи. В 14 з них вже були створені первинні партійні організації та в 4 — комсомольські. Налагоджувалися торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування трудящих. Тут почали діяти промкомбінат з цехами по обробці шкіри, ковбасним і шевським та артіль «Прогрес». В цей час населення міста становило 3245 чоловік.
В авангарді боротьби за відбудову йшли комуністи. У жовтні 1944 року в Ковелі вже налічувалося 17 первинних партійних організацій, які об'єднували 114 членів і 36 кандидатів у члени партії. Велику організаторську роботу проводили також радянські, профспілкові і комсомольські організації.
Виконком міської Ради депутатів трудящих взяв на облік весь житловий фонд для відбудови. Певні ділянки вулиць і площ були закріплені за трудовими колективами підприємств і установ, які з великим ентузіазмом в позаробочий час працювали на відродженні рідного міста. Проводилася заготівля палива,
Ковель
Сторінка 9 з 13
Володимир-Волинський, Ковель — Брест і Ковель — Хелм майже 400 ворожих ешелонів, у т. ч. 5 бронепоїздів.Під впливом сміливих дій підпільників і партизанів населення Ковеля посилило опір окупантам. Воно саботувало заходи фашистів, всіма засобами ухилялося від відправки на каторжні роботи до Німеччини, ховало від реквізиції своє майно.
Але час розплати над німецько-фашистськими загарбниками наближався. У січні 1944 року ЦК КП(б)У і Український штаб партизанського руху поставили перед партизанськими з'єднаннями О. Ф. Федорова і С. Ф. Маликова завдання про оволодіння Ковелем. 23 лютого 1944 року на підступах до міста почалися бої. Партизани розгромили кілька військових частин гітлерівців. Два батальйони партизанського з'єднання Маликова увірвалися на західну околицю Ковеля. П'ять діб тривали тут бої. Але оскільки раптовий напад не вдався, партизанам було дано наказ відійти. Під час бою за місто народні месники вбили 1264 гітлерівські солдати і офіцери, знищили 4 танки, 53 автомашини, 7 різних складів тощо.
6 липня 1944 року після кровопролитних боїв війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу К. К. Рокоссовського визволили Ковель. В цій операції взяли участь 60-а, 76-а, 132-а, 175-а, 260-а стрілецькі дивізії 47-ої армії та 6-а гвардійська артилерійська і 336-а авіаційна дивізії. Наказом Верховного Головнокомандування всім частинам, які визволили місто, було присвоєно ім'я «Ковельські». Командирів і солдатів, що відзначилися у боях, нагородили орденами і медалями. Командирам ескадрилій В. А. Смирнову і В. Г. Подколоднову та командиру батареї В. К. Олійнику, які полягли в боях за Ковель, було посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Відразу ж після визволення міста відновили свою діяльність партійні і радянські органи. Під їх керівництвом трудящі приступили до відродження міста та його господарства. Першочерговим завданням було забезпечити відбудову залізничного вузла, через який йшли військові ешелони для Червоної Армії. Завдяки спільним зусиллям радянських воїнів і робітників вже на шостий день станція приймала і відправляла поїзди. На одинадцятий день приступили до ремонту паровозів і вагонів. Незабаром почали працювати пошта, млин, маслозавод, 2 пекарні, їдальня. Місто дістало воду. Жителі розчищали вулиці, ремонтували будинки. Особливо відзначилися на відбудовних роботах добровільні жіночі бригади.
У серпні 1944 року в Ковелі відбулися перші збори партійної організації міста, яка налічувала тоді 80 членів і 20 кандидатів у члени партії. Збори підбили підсумки роботи по відбудові господарства, визначили дальші завдання. На той час вже було відбудовано 600 житлових будинків, 3 школи, забезпечено безперебійну роботу залізничного вузла, на якому працювало 1245 робітників і службовців. У місті діяли 52 організації та установи. В 14 з них вже були створені первинні партійні організації та в 4 — комсомольські. Налагоджувалися торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування трудящих. Тут почали діяти промкомбінат з цехами по обробці шкіри, ковбасним і шевським та артіль «Прогрес». В цей час населення міста становило 3245 чоловік.
В авангарді боротьби за відбудову йшли комуністи. У жовтні 1944 року в Ковелі вже налічувалося 17 первинних партійних організацій, які об'єднували 114 членів і 36 кандидатів у члени партії. Велику організаторську роботу проводили також радянські, профспілкові і комсомольські організації.
Виконком міської Ради депутатів трудящих взяв на облік весь житловий фонд для відбудови. Певні ділянки вулиць і площ були закріплені за трудовими колективами підприємств і установ, які з великим ентузіазмом в позаробочий час працювали на відродженні рідного міста. Проводилася заготівля палива,