Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Комуністичні осередки Ковельської окружної партійної організації зростали чисельно і якісно. Вже у першій половині 1934 року вона об'єднувала 17 райкомів КПЗУ, де було 600 членів партії — половина усіх членів Волинської організації КПЗУ.
Зміцнення Ковельської організації КПЗУ, піднесення її боєздатності сприяло дальшому розгортанню класової боротьби трудящих. В місті у квітні 1935 року закінчився перемогою двотижневий страйк робітників швейних майстерень. Страйкували будівельники. 1 Травня 1935 року колону селян з Нових Кошар і Черкас Ковельського повіту, що прямувала до міста на мітинг, розігнала поліція, закидавши демонстрантів гранатами із сльозоточивим газом.
Особливої гостроти набрали революційні виступи восени 1936 року, коли польські окупанти провели найкривавішу розправу за весь час т. зв. пацифікації. В самому лише Ковелі поліція замордувала 50 селян.
Під час економічної кризи, що охопила Польщу в 1937 році, становище ковельчан різко погіршилось. У грудні 1937 року в місті налічувалося понад 840 безробітних.
У 1938—1939 рр. боротьба трудящих під керівництвом комуністів ще більше посилилась. В умовах наростання революційного руху в країні лютував терор. Тисячі революціонерів кинули за грати. В Ковельському повіті заарештували 702 чоловіка. І лише визвольний похід Червоної Армії у вересні 1939 року врятував місцеве населення від дальшого економічного і національного гноблення, від загрози поневолення його фашистською Німеччиною.
Комуністи, вийшовши з підпілля, почали створювати збройні загони, до яких влилася передова частина робітників та інтелігенції. Вже 17 вересня такий загін із колишніх політв'язнів-комуністів роззброїв поліцію в місті.
Було створено ревком, який почав запроваджувати революційний порядок, роззброював польські військові загони. Очолювали ревком колишні політв'язні В. М. Західний, М. В. Козакевич та інші.
19 вересня в Ковель вступили радянські війська, їх палко зустріли трудящі міста. Відбувся масовий мітинг.
Революційний комітет було реорганізовано в тимчасове управління Ковельського повіту, яке з перших днів своєї роботи залучило широкі маси робітників і селян до активної участі в соціалістичному будівництві. Підприємства і магазини було взято під робітничий контроль. На виробництві запроваджено восьмигодинний робочий день, ліквідовано безробіття.
За порівняно короткий час у місті встановився належний революційний порядок. Налагоджувалась робота підприємств, магазинів, лікарень, шкіл. Продовольчий відділ Тимчасового управління забезпечив безперебійне постачання місту продуктів харчування.
Значні перетворення сталися і в культурному житті. Почала виходити газета «Прапор Леніна» (орган тимчасового управління). Відновили роботу кінотеатри.
На багатолюдних зборах і мітингах трудящі Ковеля висловлювали свою одностайну волю — увійти до складу Радянської України. Вони активно включилися у підготовку до виборів у Народні Збори Західної України.
22 жовтня 1939 року ковельчани обрали своїми депутатами до Народних Зборів колишніх членів КПЗУ В. Т. Малешевського, І. Н. Тишика та інших, доручивши їм голосувати за возз'єднання з Радянською Україною.
На Західній Україні розпочалося будівництво нового життя. В Ковелі було націоналізовано підприємства, банк, магазини, кінотеатри, готелі, лікарні; вжито заходів до поліпшення добробуту трудящих, підвищення заробітної плати робітникам і службовцям. Відкрились школи з рідною мовою навчання.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було утворено Волинську область, до складу якої ввійшов і Ковельський повіт (з 17 січня 1940 року — район) з центром у Ковелі. Наприкінці грудня 1939 року тут створено міську Раду.
19 січня 1940 року бюро Волинського обкому КП(б)У затвердило склад бюро Ковельської міської парторганізації на чолі з П. А. Киселем. У процесі соціалістичних перетворень партійна організація швидко зростала і зміцнювалась за рахунок активістів з числа робітників та передової інтелігенції. У червні 1940 року вона об'єднувала 600 членів і кандидатів у члени партії. Міський комітет партії дбав про створення й зміцнення первинних парторганізацій,
Ковель
Сторінка 6 з 13
були і члени ЦК КПЗУ С. Букатчук і О. Коцко. Кожного з підсудних засудили до десяти-п'ятнадцяти років тюрми і каторги.Комуністичні осередки Ковельської окружної партійної організації зростали чисельно і якісно. Вже у першій половині 1934 року вона об'єднувала 17 райкомів КПЗУ, де було 600 членів партії — половина усіх членів Волинської організації КПЗУ.
Особливої гостроти набрали революційні виступи восени 1936 року, коли польські окупанти провели найкривавішу розправу за весь час т. зв. пацифікації. В самому лише Ковелі поліція замордувала 50 селян.
Під час економічної кризи, що охопила Польщу в 1937 році, становище ковельчан різко погіршилось. У грудні 1937 року в місті налічувалося понад 840 безробітних.
У 1938—1939 рр. боротьба трудящих під керівництвом комуністів ще більше посилилась. В умовах наростання революційного руху в країні лютував терор. Тисячі революціонерів кинули за грати. В Ковельському повіті заарештували 702 чоловіка. І лише визвольний похід Червоної Армії у вересні 1939 року врятував місцеве населення від дальшого економічного і національного гноблення, від загрози поневолення його фашистською Німеччиною.
Комуністи, вийшовши з підпілля, почали створювати збройні загони, до яких влилася передова частина робітників та інтелігенції. Вже 17 вересня такий загін із колишніх політв'язнів-комуністів роззброїв поліцію в місті.
Було створено ревком, який почав запроваджувати революційний порядок, роззброював польські військові загони. Очолювали ревком колишні політв'язні В. М. Західний, М. В. Козакевич та інші.
19 вересня в Ковель вступили радянські війська, їх палко зустріли трудящі міста. Відбувся масовий мітинг.
Революційний комітет було реорганізовано в тимчасове управління Ковельського повіту, яке з перших днів своєї роботи залучило широкі маси робітників і селян до активної участі в соціалістичному будівництві. Підприємства і магазини було взято під робітничий контроль. На виробництві запроваджено восьмигодинний робочий день, ліквідовано безробіття.
За порівняно короткий час у місті встановився належний революційний порядок. Налагоджувалась робота підприємств, магазинів, лікарень, шкіл. Продовольчий відділ Тимчасового управління забезпечив безперебійне постачання місту продуктів харчування.
Значні перетворення сталися і в культурному житті. Почала виходити газета «Прапор Леніна» (орган тимчасового управління). Відновили роботу кінотеатри.
На багатолюдних зборах і мітингах трудящі Ковеля висловлювали свою одностайну волю — увійти до складу Радянської України. Вони активно включилися у підготовку до виборів у Народні Збори Західної України.
22 жовтня 1939 року ковельчани обрали своїми депутатами до Народних Зборів колишніх членів КПЗУ В. Т. Малешевського, І. Н. Тишика та інших, доручивши їм голосувати за возз'єднання з Радянською Україною.
На Західній Україні розпочалося будівництво нового життя. В Ковелі було націоналізовано підприємства, банк, магазини, кінотеатри, готелі, лікарні; вжито заходів до поліпшення добробуту трудящих, підвищення заробітної плати робітникам і службовцям. Відкрились школи з рідною мовою навчання.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було утворено Волинську область, до складу якої ввійшов і Ковельський повіт (з 17 січня 1940 року — район) з центром у Ковелі. Наприкінці грудня 1939 року тут створено міську Раду.
19 січня 1940 року бюро Волинського обкому КП(б)У затвердило склад бюро Ковельської міської парторганізації на чолі з П. А. Киселем. У процесі соціалістичних перетворень партійна організація швидко зростала і зміцнювалась за рахунок активістів з числа робітників та передової інтелігенції. У червні 1940 року вона об'єднувала 600 членів і кандидатів у члени партії. Міський комітет партії дбав про створення й зміцнення первинних парторганізацій,