Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. на території Західної Волині діяло кілька селянських повстанських загонів. Особливо активним був загін, очолюваний полковником Колодкою,— він деякий час тримав у облозі Ковель, де засіло чимале польсько-шляхетське військо.
Після визвольної війни місто лишилося у складі Польщі. Шляхта жорстоко переслідувала учасників боротьби і тих, що їм співчували. Світські та церковні власті намагалися запровадити в місті унію, але ковельчани рішуче виступили проти цього.
У 1775 році польський король Станіслав Август передав Ковель у володіння краківському воєводі В. Ржевуському. Магдебурзьке право було ліквідовано.
Наприкінці XVIII століття Ковель був невеликим економічно відсталим містечком. За статистичним описом 1790 року в ньому налічувалося понад 400 димів.
Після третього поділу Польщі (1795 р.) місто відійшло до Росії і стало центром Ковельського повіту Волинської губернії. Але шляхта тут, як і доти, мала всі політичні і соціальні права, як і російське дворянство. В установах Ковеля діловодство провадилося польською мовою.
Під час Вітчизняної війни 1812 року місто перебувало в районі дій 3-ї російської армії під командуванням генерала О. П. Тормасова. 13 грудня 1812 року під Ковелем сталася битва між російськими і французькими військами. Чужинці зазнали поразки.
Після Вітчизняної війни 1812 року економічне становище трудящих міста лишалося дуже тяжким. Поміщики, монастирі, церква, місцеві власті здирали непосильні податки та побори. У 1816 році Луцький монастир жіночого католицького ордена святої Бригітти подав позов у повітовий суд, вимагаючи стягнути 1000 крб. з жителів Ковеля.
Реформа 1861 року прискорила розвиток економіки міста. В 1867 році у ньому налічувалось 594 будинки. У пореформений період швидкими темпами будують шляхи. В 1850 — 1860 рр. було споруджено залізницю Київ — Ковель — Брест, у 1873 році — Київ — Сарни — Ровно — Ковель — Брест, у 1877 році прокладено залізницю Ковель — Хелм — Люблін, що з'єднала Ковель з Варшавою. Розбудова ковельського залізничного вузла здійснювалась і в наступні роки. В 1903 році завершено будівництво залізниці Ковель — Сарни.
Проведення через Ковель залізниці, яка з'єднала місто з рядом промислових центрів Росії, сприяло його розвитку. Збільшилася кількість жителів Ковеля: в 1863 році мешкало 3646 чоловік, у 1899 році — вже 18 684 чоловіка. Зростало і число ремісників: у 1861 році було 242, в 1867 — 280, у 1893 році — 726, а в 1899 році — вже 1093 ремісники. Серед них — булочники, кондитери, м'ясники, шевці, кравці, столярі, бондарі, ковалі та інші. Зростає і торгівля. Щорічно проводилось 10 ярмарків, куди привозили товарів у середньому на суму до 10 тис. карбованців.
Освіта і охорона здоров'я на початку другої половини XIX століття, які раніше, перебували в занепаді. У 1869 році була тільки одна початкова двокласна школа, жодної бібліотеки. Діти бідноти не мали змоги вчитися в школі; медична допомога жителям не подавалась. Не змінилося становище і наприкінці XIX століття. В цей час були лише дві початкові школи і одна приватна жіноча школа; діяли 2 невеликі лікарні і 2 аптеки. Працювало всього 8 лікарів.
На початку XX століття Ковель став транзитним пунктом перевезення нелегальної літератури з-за кордону в Росію. Наприкінці квітня 1901 року в місто було доставлено 38 примірників газети «Искра», 86 примірників журналу «Зоря», 455 листівок «Перше травня» та багато іншої нелегальної літератури.
Ковельчани брали активну участь у страйковій боротьбі, що розгорталася в Росії 1905—1907 рр. Слідом за січневим загальним страйком петербурзького пролетаріату розпочався страйк залізничників Ковеля. В лютому цього ж року вони приєдналися до страйку робітників Привіслянської залізниці. Внаслідок цього зупинився рух поїздів по всій лінії Ковель — Мловеї. Під впливом більшовицької агітації починають рішучу боротьбу не лише залізничники, а й
Ковель
Сторінка 2 з 13
У XVII столітті Ковель відігравав важливу роль як один з найбільших економічних і торгових центрів Західної Волині. З розвитком товарно-грошових відносин посилився феодальний і релігійний гніт. Поряд з економічним закабаленням польські власті разом з католицьким духівництвом намагалися покатоличити, спольщити місцеве українське населення. Воно чинило запеклий опір. Після визвольної війни місто лишилося у складі Польщі. Шляхта жорстоко переслідувала учасників боротьби і тих, що їм співчували. Світські та церковні власті намагалися запровадити в місті унію, але ковельчани рішуче виступили проти цього.
У 1775 році польський король Станіслав Август передав Ковель у володіння краківському воєводі В. Ржевуському. Магдебурзьке право було ліквідовано.
Наприкінці XVIII століття Ковель був невеликим економічно відсталим містечком. За статистичним описом 1790 року в ньому налічувалося понад 400 димів.
Після третього поділу Польщі (1795 р.) місто відійшло до Росії і стало центром Ковельського повіту Волинської губернії. Але шляхта тут, як і доти, мала всі політичні і соціальні права, як і російське дворянство. В установах Ковеля діловодство провадилося польською мовою.
Під час Вітчизняної війни 1812 року місто перебувало в районі дій 3-ї російської армії під командуванням генерала О. П. Тормасова. 13 грудня 1812 року під Ковелем сталася битва між російськими і французькими військами. Чужинці зазнали поразки.
Після Вітчизняної війни 1812 року економічне становище трудящих міста лишалося дуже тяжким. Поміщики, монастирі, церква, місцеві власті здирали непосильні податки та побори. У 1816 році Луцький монастир жіночого католицького ордена святої Бригітти подав позов у повітовий суд, вимагаючи стягнути 1000 крб. з жителів Ковеля.
Реформа 1861 року прискорила розвиток економіки міста. В 1867 році у ньому налічувалось 594 будинки. У пореформений період швидкими темпами будують шляхи. В 1850 — 1860 рр. було споруджено залізницю Київ — Ковель — Брест, у 1873 році — Київ — Сарни — Ровно — Ковель — Брест, у 1877 році прокладено залізницю Ковель — Хелм — Люблін, що з'єднала Ковель з Варшавою. Розбудова ковельського залізничного вузла здійснювалась і в наступні роки. В 1903 році завершено будівництво залізниці Ковель — Сарни.
Проведення через Ковель залізниці, яка з'єднала місто з рядом промислових центрів Росії, сприяло його розвитку. Збільшилася кількість жителів Ковеля: в 1863 році мешкало 3646 чоловік, у 1899 році — вже 18 684 чоловіка. Зростало і число ремісників: у 1861 році було 242, в 1867 — 280, у 1893 році — 726, а в 1899 році — вже 1093 ремісники. Серед них — булочники, кондитери, м'ясники, шевці, кравці, столярі, бондарі, ковалі та інші. Зростає і торгівля. Щорічно проводилось 10 ярмарків, куди привозили товарів у середньому на суму до 10 тис. карбованців.
Освіта і охорона здоров'я на початку другої половини XIX століття, які раніше, перебували в занепаді. У 1869 році була тільки одна початкова двокласна школа, жодної бібліотеки. Діти бідноти не мали змоги вчитися в школі; медична допомога жителям не подавалась. Не змінилося становище і наприкінці XIX століття. В цей час були лише дві початкові школи і одна приватна жіноча школа; діяли 2 невеликі лікарні і 2 аптеки. Працювало всього 8 лікарів.
На початку XX століття Ковель став транзитним пунктом перевезення нелегальної літератури з-за кордону в Росію. Наприкінці квітня 1901 року в місто було доставлено 38 примірників газети «Искра», 86 примірників журналу «Зоря», 455 листівок «Перше травня» та багато іншої нелегальної літератури.
Ковельчани брали активну участь у страйковій боротьбі, що розгорталася в Росії 1905—1907 рр. Слідом за січневим загальним страйком петербурзького пролетаріату розпочався страйк залізничників Ковеля. В лютому цього ж року вони приєдналися до страйку робітників Привіслянської залізниці. Внаслідок цього зупинився рух поїздів по всій лінії Ковель — Мловеї. Під впливом більшовицької агітації починають рішучу боротьбу не лише залізничники, а й