Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вже у перші роки польської окупації тут почали підпільну роботу окремі комуністи. В січні 1922 року вони створили перший комуністичний осередок на чолі з К. Й. Коптієм. До його складу входило 12 чоловік. Осередок поступово встановлював зв'язки з підпільниками навколишніх сіл і допомагав їм. Так було організовано і комуністичний осередок у селі Городище Старокошарської гміни Ковельського повіту.
У 1922 році на Волині вибухнуло кілька страйків. У Ковелі виступили кравці. В грудні 1923 року тут знову страйкувало 150 робітників кравецьких майстерень.
Важливою політичною подією, що активізувала боротьбу трудящих міста проти поневолювачів, були вибори до польського сейму 5 листопада 1922 року. Вони відбувалися в обстановці дальшого загострення класової боротьби і національно-визвольного руху. Комуністи Ковеля розгорнули кампанію за скликання повітового селянського з'їзду, що мав обрати виборчий комітет і затвердити текст відозви до виборців. У більшості сіл делегатами з'їзду обрали представників трудящих. З трибуни з'їзду вони заявили: «Нам потрібна Радянська влада. Нам потрібна земля. Нам потрібні фабрики і заводи. Геть окупантів!». Власті заборонили з'їзд. Незважаючи на це, 25 його учасників зібрались на нараду і утворили комітет, який мав керувати виборчою кампанією.
Крім економічного і політичного гноблення, уряд проводив політику покатоличення і полонізації українського населення.
Наприкінці 1922 року за дорученням ЦК КПП і ЦК КПСГ до Ковеля прибув член ЦК КПСГ Г. В. Іваненко. Він подав дійову допомогу місцевим комуністам у справі організаційного оформлення Волинської партійної організації, створення керівних партійних органів і налагодження їх роботи.
В липні 1924 року на Волинсько-Холмській крайовій конференції КПЗУ, що відбулась у Луцьку, було створено Ковельський окружком КПЗУ. У вересні — жовтні 1924 року Ковельська повітова конференція КПЗУ обрала повітовий комітет у складі 7 чоловік. Ковельський окружком КПЗУ створив і зміцнив підпільні комуністичні осередки і райкоми. Наприкінці 1924 року Ковельська окружна організація КПЗУ мала у своєму складі 35 райкомів КПЗУ, 251 партійний осередок — всього 846 комуністів. Чимало зробили ковельські комуністи для створення професійних спілок.
Початок 1925 року характеризувався дальшим наростанням революційного руху на Волині. В січні — лютому в Ковельському повіті було організовано ще 8 райкомів КПЗУ.
Місцева влада і поліція намагались ліквідувати підпільні організації КПЗУ. В ніч на 1 квітня 1925 року в Ковелі пройшли масові арешти. Було ув'язнено багато комуністів, розгромлено повітком КПЗУ. Але вже у лютому 1926 року він знову почав діяти.
У Ковелі в 20-х рр. відбувся цілий ряд страйків. В 1923 році виступили візники, робітники електростанції, шкіряного заводу. На відміну від попередніх ці страйки були тривалими. У 1924 році покинули роботу пекарі. Член КПЗУ Сегал очолив страйковий комітет, до складу якого ввійшли Стажинський і Боксер. Страйкарі вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати. У 1926 році відмовилися працювати кравці і друкарі. Ними керували комуністи. Страйкарі перемогли: було запроваджено 9-годинний робочий день, збільшено заробітну плату.
Власті розпочали репресії. 18 червня 1926 року було засуджено 31 члена КПЗУ. Серед них — організаторів перших комуністичних осередків на Волині В. Т. Малашевського, С. Л. Лаховського, М. Ф. Олексюка, Г. К. Парфенюка, Р. Р. Мигулу, Н. Ф. Лесюка. Навіть буржуазна газета «Кур'єр поранни» змушена була визнати, що Ковельський процес був найсуворішим з усіх політичних процесів на Волині.
У наступному, 1927 році, страйкували робітники меблевої фабрики, які висунули вимогу скоротити робочий день, збільшити зарплату, визнати профспілку як їх повноважного представника. Адміністрація відмовилася. Страйкарів підтримали робітники інших підприємств Ковеля, зокрема друкарі та пекарі. Саме на той час друкарі мали багато замовлень на виготовлення документації до виборів місцевого самоуправління. Після тривалої боротьби
Ковель
Сторінка 4 з 13
За переписом 1921 року, в місті було близько 21 тис. жителів, основна частина яких займалася ремеслами, торгівлею, сільським господарством, працювала на залізничному вузлі. У 1922 році на Волині вибухнуло кілька страйків. У Ковелі виступили кравці. В грудні 1923 року тут знову страйкувало 150 робітників кравецьких майстерень.
Важливою політичною подією, що активізувала боротьбу трудящих міста проти поневолювачів, були вибори до польського сейму 5 листопада 1922 року. Вони відбувалися в обстановці дальшого загострення класової боротьби і національно-визвольного руху. Комуністи Ковеля розгорнули кампанію за скликання повітового селянського з'їзду, що мав обрати виборчий комітет і затвердити текст відозви до виборців. У більшості сіл делегатами з'їзду обрали представників трудящих. З трибуни з'їзду вони заявили: «Нам потрібна Радянська влада. Нам потрібна земля. Нам потрібні фабрики і заводи. Геть окупантів!». Власті заборонили з'їзд. Незважаючи на це, 25 його учасників зібрались на нараду і утворили комітет, який мав керувати виборчою кампанією.
Крім економічного і політичного гноблення, уряд проводив політику покатоличення і полонізації українського населення.
Наприкінці 1922 року за дорученням ЦК КПП і ЦК КПСГ до Ковеля прибув член ЦК КПСГ Г. В. Іваненко. Він подав дійову допомогу місцевим комуністам у справі організаційного оформлення Волинської партійної організації, створення керівних партійних органів і налагодження їх роботи.
В липні 1924 року на Волинсько-Холмській крайовій конференції КПЗУ, що відбулась у Луцьку, було створено Ковельський окружком КПЗУ. У вересні — жовтні 1924 року Ковельська повітова конференція КПЗУ обрала повітовий комітет у складі 7 чоловік. Ковельський окружком КПЗУ створив і зміцнив підпільні комуністичні осередки і райкоми. Наприкінці 1924 року Ковельська окружна організація КПЗУ мала у своєму складі 35 райкомів КПЗУ, 251 партійний осередок — всього 846 комуністів. Чимало зробили ковельські комуністи для створення професійних спілок.
Початок 1925 року характеризувався дальшим наростанням революційного руху на Волині. В січні — лютому в Ковельському повіті було організовано ще 8 райкомів КПЗУ.
Місцева влада і поліція намагались ліквідувати підпільні організації КПЗУ. В ніч на 1 квітня 1925 року в Ковелі пройшли масові арешти. Було ув'язнено багато комуністів, розгромлено повітком КПЗУ. Але вже у лютому 1926 року він знову почав діяти.
У Ковелі в 20-х рр. відбувся цілий ряд страйків. В 1923 році виступили візники, робітники електростанції, шкіряного заводу. На відміну від попередніх ці страйки були тривалими. У 1924 році покинули роботу пекарі. Член КПЗУ Сегал очолив страйковий комітет, до складу якого ввійшли Стажинський і Боксер. Страйкарі вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати. У 1926 році відмовилися працювати кравці і друкарі. Ними керували комуністи. Страйкарі перемогли: було запроваджено 9-годинний робочий день, збільшено заробітну плату.
Власті розпочали репресії. 18 червня 1926 року було засуджено 31 члена КПЗУ. Серед них — організаторів перших комуністичних осередків на Волині В. Т. Малашевського, С. Л. Лаховського, М. Ф. Олексюка, Г. К. Парфенюка, Р. Р. Мигулу, Н. Ф. Лесюка. Навіть буржуазна газета «Кур'єр поранни» змушена була визнати, що Ковельський процес був найсуворішим з усіх політичних процесів на Волині.
У наступному, 1927 році, страйкували робітники меблевої фабрики, які висунули вимогу скоротити робочий день, збільшити зарплату, визнати профспілку як їх повноважного представника. Адміністрація відмовилася. Страйкарів підтримали робітники інших підприємств Ковеля, зокрема друкарі та пекарі. Саме на той час друкарі мали багато замовлень на виготовлення документації до виборів місцевого самоуправління. Після тривалої боротьби