Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Населення Любомля піднялося на боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. У місті з перших днів окупації виникло антифашистське підпілля, учасниками якого були комуністи М. О. Кушнерик, В. В. Суханов та інші. В 1942 році в приміському селі Бірках утворилася антифашистська група на чолі з В. Й. Ковальчуком. До її складу входили радянські воїни, які втекли з полону, і жителі села Я. М. Сацюк, його син Василь та інші.
Учасники антифашистського підпілля вели непримиренну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників та українських буржуазних націоналістів. Патріоти розповсюджували в місті і найближчих селах листівки, зведення Радянського інформбюро, збирали відомості про дислокацію та озброєння ворога, добували зброю і боєприпаси та відправляли їх партизанам, добирали людей для партизанських загонів. Любомльська антифашистська група мала зв'язок з табором військовополонених, який був у місті, і доставляла туди листівки, харчі, одяг. Багато зробили підпільники для зриву планів окупаційних властей по відправленню молоді до Німеччини, стягненню різних податків та реквізиції продовольства для потреб гітлерівської армії.
Антифашистською боротьбою в Любомлі і районі керував Любомльський підпільний райком КП(б)У, створений тут у червні 1943 року. Секретарем його був І. І. Вігура, голова одного з перших у районі колгоспів —у селі Машеві. Завдяки роз'яснювальній роботі комуністів-підпільників у районі була зірвана мобілізація до банд українських буржуазних націоналістів, яку проводили гітлерівські загарбники.
20 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту визволили Любомль. У боях за місто брали участь частини 47-ї гвардійської дивізії під командуванням полковника В. М. Шугаєва у взаємодії з 65-ю танковою бригадою під командуванням полковника О. Й. Шевченка і 1493-м самохідним артилерійським полком під командуванням полковника О. С. Дитченка. 22 липня Москва салютувала військам, що визволили Любомль від фашистів.
Після визволення негайно відновили роботу Любомльський РК КП(б)У, райвиконком і міськрада. Почалась напружена робота по відбудові зруйнованого гітлерівцями міста та його господарства. 198 жителів Любомля влилися до лав Червоної Армії.
Німецько-фашистські загарбники заподіяли місту величезної шкоди. Вони спалили 421 житловий будинок і 280 надвірних приміщень, зруйнували центр міста, кінотеатр, залізничну станцію, маслозавод, знищили бібліотеку, вивели з ладу всі об'єкти комунального господарства. Вони відібрали у населення 200 коней, 601 голову великої рогатої худоби, 128 свиней, 193 вівці. Було вщент зруйновано одну з кращих в області Любомльську МТС, а машини вивезені до Німеччини. Фашисти майже повністю спалили приміське село Бірки. Збитки, заподіяні окупантами лише одному райпромкомбінату, становили 468 200 карбованців.
Щоб розпочати відбудову міста і забезпечити безперебійну допомогу фронту, насамперед необхідно було відновити роботу залізничної станції. За закликом комуністів населення Любомля вийшло на її відбудову. Щодня тут працювало понад 600 чоловік. Через 10 днів станція прийняла перші поїзди.
Партійні і радянські органи розгорнули широку організаторську і політико-виховну роботу серед населення, спрямовану на якнайшвидшу відбудову господарства. 6 вересня 1944 року РК КП(б)У і райвиконком прийняли спільну постанову, в якій були визначені конкретні шляхи вирішення цього завдання. Комуністи закликали всіх робітників і службовців взяти активну участь у відбудові міста, широким фронтом розгорнути соціалістичне змагання. Цей заклик знайшов широку підтримку всіх трудящих. До кінця 1944 року стали до ладу шкіряний завод, маслозавод, бойня, окремі цехи райпромкомбінату та інші підприємства. Було відбудовано і здано до експлуатації 4100 кв. м житлової площі, приміщення школи, 3 мости, близько половини електромережі. В 1945 році відбудували електростанцію і місто одержало електроенергію.
У післявоєнний період в Любомлі значно зросла промисловість. Збільшилась потужність підприємств, що існували тут раніше, з'явилися нові. У 1951 році
Любомль
Сторінка 7 з 10
Понад три роки тривали чорні дні фашистської окупації. Гітлерівські загарбники встановили в місті кривавий окупаційний режим. Вони створили тут концентраційний табір, в якому вбили і закатували близько 6 тис. радянських людей. Серед тих, що загинули, було багато місцевих жителів. 127 чоловік вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Учасники антифашистського підпілля вели непримиренну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників та українських буржуазних націоналістів. Патріоти розповсюджували в місті і найближчих селах листівки, зведення Радянського інформбюро, збирали відомості про дислокацію та озброєння ворога, добували зброю і боєприпаси та відправляли їх партизанам, добирали людей для партизанських загонів. Любомльська антифашистська група мала зв'язок з табором військовополонених, який був у місті, і доставляла туди листівки, харчі, одяг. Багато зробили підпільники для зриву планів окупаційних властей по відправленню молоді до Німеччини, стягненню різних податків та реквізиції продовольства для потреб гітлерівської армії.
Антифашистською боротьбою в Любомлі і районі керував Любомльський підпільний райком КП(б)У, створений тут у червні 1943 року. Секретарем його був І. І. Вігура, голова одного з перших у районі колгоспів —у селі Машеві. Завдяки роз'яснювальній роботі комуністів-підпільників у районі була зірвана мобілізація до банд українських буржуазних націоналістів, яку проводили гітлерівські загарбники.
20 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту визволили Любомль. У боях за місто брали участь частини 47-ї гвардійської дивізії під командуванням полковника В. М. Шугаєва у взаємодії з 65-ю танковою бригадою під командуванням полковника О. Й. Шевченка і 1493-м самохідним артилерійським полком під командуванням полковника О. С. Дитченка. 22 липня Москва салютувала військам, що визволили Любомль від фашистів.
Після визволення негайно відновили роботу Любомльський РК КП(б)У, райвиконком і міськрада. Почалась напружена робота по відбудові зруйнованого гітлерівцями міста та його господарства. 198 жителів Любомля влилися до лав Червоної Армії.
Німецько-фашистські загарбники заподіяли місту величезної шкоди. Вони спалили 421 житловий будинок і 280 надвірних приміщень, зруйнували центр міста, кінотеатр, залізничну станцію, маслозавод, знищили бібліотеку, вивели з ладу всі об'єкти комунального господарства. Вони відібрали у населення 200 коней, 601 голову великої рогатої худоби, 128 свиней, 193 вівці. Було вщент зруйновано одну з кращих в області Любомльську МТС, а машини вивезені до Німеччини. Фашисти майже повністю спалили приміське село Бірки. Збитки, заподіяні окупантами лише одному райпромкомбінату, становили 468 200 карбованців.
Щоб розпочати відбудову міста і забезпечити безперебійну допомогу фронту, насамперед необхідно було відновити роботу залізничної станції. За закликом комуністів населення Любомля вийшло на її відбудову. Щодня тут працювало понад 600 чоловік. Через 10 днів станція прийняла перші поїзди.
Партійні і радянські органи розгорнули широку організаторську і політико-виховну роботу серед населення, спрямовану на якнайшвидшу відбудову господарства. 6 вересня 1944 року РК КП(б)У і райвиконком прийняли спільну постанову, в якій були визначені конкретні шляхи вирішення цього завдання. Комуністи закликали всіх робітників і службовців взяти активну участь у відбудові міста, широким фронтом розгорнути соціалістичне змагання. Цей заклик знайшов широку підтримку всіх трудящих. До кінця 1944 року стали до ладу шкіряний завод, маслозавод, бойня, окремі цехи райпромкомбінату та інші підприємства. Було відбудовано і здано до експлуатації 4100 кв. м житлової площі, приміщення школи, 3 мости, близько половини електромережі. В 1945 році відбудували електростанцію і місто одержало електроенергію.
У післявоєнний період в Любомлі значно зросла промисловість. Збільшилась потужність підприємств, що існували тут раніше, з'явилися нові. У 1951 році