Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Проте становище трудящих і далі залишалося тяжким. Міщани сплачували великі податки. Селяни повинні були виконувати тяжкі повинності і сплачувати податок на користь держави. В місті, як і раніше, не було жодного медичного і навчального закладу.
В 1861 році царизм під тиском антифеодального руху був змушений скасувати кріпосне право. В 1866—1867 рр. були видані укази про поземельний устрій державних селян України. Згідно з цими указами значна частина землі, що перебувала до реформи в користуванні любомльських міщан, відійшла до селян навколишніх сіл. Частина міщан, яка хотіла одержати землю, перейшла в стан селян. Тому в останній третині XIX — на початку XX століття кількість селянських господарств в Любомлі зросла. Так, за люстрацією 1881 року їх налічувалося 93, а в 1909 році — 142.
За люстрацією 1881 року любомльські селяни одержали 580,2 десятини земельних наділів і 57,6 десятини необкладеної викупом землі. Викупна сума, яку вони мали сплатити, щорічно становила 505 крб. Розподіл землі між господарствами був нерівномірний. З 93 господарств 35 одержали лише городні ділянки і незначні клаптики ріллі або луків, 6—0,25 наділу, 33 — півнаділу, 5 — три чверті наділу, 12 — повний наділ, а 2 господарства — по 1,25 наділу. Це свідчило про майнове розшарування селян, яке в наступні роки внаслідок розвитку капіталістичних відносин дедалі поглиблювалося.
Після скасування кріпосного права Росія, в т. ч. і Україна, швидко пішла по шляху капіталізму. В останній третині XIX — на початку XX століття в Любомлі відбувався розвиток промисловості і торгівлі. В 1874 році тут було прокладено залізницю (вітка Ковель — Мацеїв — Любомль) і побудовано станцію. У місті виникли нові підприємства. Крім пивоварного заводу, 4 шкіряних підприємств та одного невеликого млина, на початок XX століття тут стали до ладу 3 потужні млини, лісопильний і винокурний заводи. Найбільшим підприємством був винокурний завод, що належав Волинському відділенню селянського земельного банку. На заводі працювало 15 робітників. У 1914 році тут було вироблено продукції на суму 25,6 тис. карбованців.
У 70—80-х роках XIX століття в Любомлі почав формуватися пролетаріат. Він складався з невеликого загону залізничників і робітників пивоварного, лісопильного та інших заводів. У жовтні 1905 року любомльські залізничники взяли участь у страйку, що охопив Поліську залізницю. Внаслідок страйку на деякий час припинився рух товарних і пасажирських поїздів.
З розвитком капіталізму Любомль став значним торговельним центром Західної Волині. В кінці XIX — на початку XX століття у місті відбувалися 6—7 одноденних ярмарків та двічі на тиждень — базар. У 1890 році тут було продано різних товарів на 18 тис. крб., тобто в 12 разів більше, ніж у середині XIX століття. У місті налічувалося кілька торговельних закладів.
Розвиток промисловості і торгівлі зумовив швидке зростання населення Любомля. Якщо в 1860 році чисельність населення становила 2784 чоловіка, то в 1896 році вона збільшилася до 6969 чоловік. У 1882 році в Любомлі було відкрито однокласне сільське училище, яке в 1902 році стало двокласним. У 1913 році в ньому навчалося 148 хлопців і 92 дівчини, в основному діти заможних городян. Крім того, у приватній єврейській школі налічувалося 52 учні.
Багато страждань зазнало населення Любомля в роки першої світової війни. З осені 1915 року по серпень 1920 року місто майже весь час перебувало під владою окупаційних військ — німецьких, австро-угорських, а потім польських. Економіка його занепала. Значна частина населення евакуювалася в східні райони країни, внаслідок чого його чисельність скоротилась більш ніж удвоє.
Жителі Любомля з великим піднесенням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Проте окупаційне становище міста ускладнило боротьбу за владу Рад. Білопольські окупанти і українські буржуазні націоналісти стояли на перешкоді прагнень трудящих встановити тут Радянську владу. На початку серпня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії визволили Любомль з-під влади білополяків і принесли трудящим міста жадану свободу. З 7 серпня до 11 вересня 1920 року тут перебував польовий штаб 25-ї Чапаєвської дивізії.
З перших днів визволення в Любомлі за допомогою Волинського губревкому було створено ревком і народну міліцію. Любомльський ревком поширив свою
Любомль
Сторінка 3 з 10
перейшла до рук різних осіб з числа царських чиновників. Під час торгів кількасот десятин фільваркової землі купили місцеві міщани. Любомльські селяни стали державними. В 1861 році царизм під тиском антифеодального руху був змушений скасувати кріпосне право. В 1866—1867 рр. були видані укази про поземельний устрій державних селян України. Згідно з цими указами значна частина землі, що перебувала до реформи в користуванні любомльських міщан, відійшла до селян навколишніх сіл. Частина міщан, яка хотіла одержати землю, перейшла в стан селян. Тому в останній третині XIX — на початку XX століття кількість селянських господарств в Любомлі зросла. Так, за люстрацією 1881 року їх налічувалося 93, а в 1909 році — 142.
За люстрацією 1881 року любомльські селяни одержали 580,2 десятини земельних наділів і 57,6 десятини необкладеної викупом землі. Викупна сума, яку вони мали сплатити, щорічно становила 505 крб. Розподіл землі між господарствами був нерівномірний. З 93 господарств 35 одержали лише городні ділянки і незначні клаптики ріллі або луків, 6—0,25 наділу, 33 — півнаділу, 5 — три чверті наділу, 12 — повний наділ, а 2 господарства — по 1,25 наділу. Це свідчило про майнове розшарування селян, яке в наступні роки внаслідок розвитку капіталістичних відносин дедалі поглиблювалося.
Після скасування кріпосного права Росія, в т. ч. і Україна, швидко пішла по шляху капіталізму. В останній третині XIX — на початку XX століття в Любомлі відбувався розвиток промисловості і торгівлі. В 1874 році тут було прокладено залізницю (вітка Ковель — Мацеїв — Любомль) і побудовано станцію. У місті виникли нові підприємства. Крім пивоварного заводу, 4 шкіряних підприємств та одного невеликого млина, на початок XX століття тут стали до ладу 3 потужні млини, лісопильний і винокурний заводи. Найбільшим підприємством був винокурний завод, що належав Волинському відділенню селянського земельного банку. На заводі працювало 15 робітників. У 1914 році тут було вироблено продукції на суму 25,6 тис. карбованців.
У 70—80-х роках XIX століття в Любомлі почав формуватися пролетаріат. Він складався з невеликого загону залізничників і робітників пивоварного, лісопильного та інших заводів. У жовтні 1905 року любомльські залізничники взяли участь у страйку, що охопив Поліську залізницю. Внаслідок страйку на деякий час припинився рух товарних і пасажирських поїздів.
З розвитком капіталізму Любомль став значним торговельним центром Західної Волині. В кінці XIX — на початку XX століття у місті відбувалися 6—7 одноденних ярмарків та двічі на тиждень — базар. У 1890 році тут було продано різних товарів на 18 тис. крб., тобто в 12 разів більше, ніж у середині XIX століття. У місті налічувалося кілька торговельних закладів.
Розвиток промисловості і торгівлі зумовив швидке зростання населення Любомля. Якщо в 1860 році чисельність населення становила 2784 чоловіка, то в 1896 році вона збільшилася до 6969 чоловік. У 1882 році в Любомлі було відкрито однокласне сільське училище, яке в 1902 році стало двокласним. У 1913 році в ньому навчалося 148 хлопців і 92 дівчини, в основному діти заможних городян. Крім того, у приватній єврейській школі налічувалося 52 учні.
Багато страждань зазнало населення Любомля в роки першої світової війни. З осені 1915 року по серпень 1920 року місто майже весь час перебувало під владою окупаційних військ — німецьких, австро-угорських, а потім польських. Економіка його занепала. Значна частина населення евакуювалася в східні райони країни, внаслідок чого його чисельність скоротилась більш ніж удвоє.
Жителі Любомля з великим піднесенням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Проте окупаційне становище міста ускладнило боротьбу за владу Рад. Білопольські окупанти і українські буржуазні націоналісти стояли на перешкоді прагнень трудящих встановити тут Радянську владу. На початку серпня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії визволили Любомль з-під влади білополяків і принесли трудящим міста жадану свободу. З 7 серпня до 11 вересня 1920 року тут перебував польовий штаб 25-ї Чапаєвської дивізії.
З перших днів визволення в Любомлі за допомогою Волинського губревкому було створено ревком і народну міліцію. Любомльський ревком поширив свою