Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1768 році в юридичному становищі Любомля відбулися зміни. З цього часу він стає приватним володінням великого польського магната графа
Браницького, якому тільки на Волині належала більша частина території сучасного Любомльського району. На нього працювало тут до 15 тис. кріпаків. У 1782 році річний прибуток цього магната становив 26 тис. злотих.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Західна Волинь, у т. ч. і Любомль, увійшла до складу Росії. Це мало велике прогресивне значення. Населення міста визволилося від польсько-шляхетського панування і возз'єдналося з Україною. Було покінчено з політикою ополячування і релігійного гноблення. Любомль став волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.
Проте соціальне становище трудящих мас не змінилося. Царизм поширив на польську шляхту привілеї російського дворянства, визнав її права на всі земельні володіння. За рішенням сенату від 21 травня 1819 року земля і всі угіддя Любомля визнавалися невід'ємною вотчиною графа Браницького та його спадкоємців, а любомльські міщани за користування землею мали сплачувати податок, визначений люстрацією 1765 року.
Любомльські селяни, як і раніше, залишалися на становищі кріпаків. Вони повинні були відробляти в маєтку В. Браницького 3 дні панщини на тиждень, 6 днів шарваркових та 12 літніх днів на рік, а також сплачувати з кожного двору по 1 крб. сріблом. Незважаючи на низьку якість поліських грунтів, на 78 селянських дворів в кінці 30-х років XIX століття припадало лише 266 десятин орної землі, тобто менш як по 3,5 десятини на двір. У той же час Браницький закріпив за двома православними церквами Любомля — Георгіївською та Різдвяною, які допомагали йому експлуатувати трудящі маси міста, понад 225 десятин землі.
Всіляко пригноблював В. Браницький і любомльських міщан. У скарзі, поданій у липні 1821 року, вони писали, що власник міста чинить їм різні кривди і утиски. Браницький відмовився визнати законність рішення міщанської громади щодо зачислення 144 жителів Любомля до стану міщан, оскільки від експлуатації селян-кріпаків він одержував більше прибутків, ніж від міщан.
У 1815 році Браницький самовільно обмежив двоверстовою смугою площу випасів навколо міста, якою дозволялося користуватись його жителям. Володимир-Волинський повітовий суд і сенат підтвердили законність цих дій поміщика. В 1821 році він збільшив розмір поземельного податку з міщан від 579 злотих і 15 грошів до 2 тис. злотих, заборонив їм орати землю, косити сіно і навіть користуватися пасовищами. Міщани протестували, скаржилися в усі інстанції. Боротьба між любомльськими міщанами і Браницьким тривала близько 30 років. Проте вони не добилися задоволення жодної з своїх вимог. Всі органи царської влади, починаючи від Володимир-Волинського повітового суду і кінчаючи сенатом, стали на бік поміщика.
Під час Вітчизняної війни 1812 року в Любомлі проходила північна лінія дислокації військ 3-ї російської армії під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка з перших днів війни в жорстоких боях стримувала наступ наполеонівських військ у глиб України. До початку вересня загарбникам вдалося захопити північно-західну частину Волині. У середині вересня в Любомлі з'єдналися французькі війська Шварценберга і Реньє. 17 вересня російські війська атакували ворога в районі міста, і загарбники були змушені тікати. Волинь було визволено, а ворожі війська відступили до Влодави. У вересні 1812 року в Любомлі деякий час розміщувався штаб 3-ї російської армії.
Після закінчення Вітчизняної війни 1812 року Любомль ще понад чверть століття лишався у власності В. Браницького. Він мав у місті розкішний палац. Йому належали тут також пивоварний, цегельний і шкіряний заводи, трактир і 10 корчем, які давали великі прибутки. Значні суми одержував Браницький і від міського ринку та ярмарків, які відбувалися в Любомлі 4 рази на рік. Основними товарами, що продавалися тут, були бавовняні та шовкові тканини, хлібні вироби, худоба, птиця. Річний товарооборот міського ринку становив близько 1,5 тис. карбованців.
У 1849 році царський уряд конфіскував володіння К. Браницького у Володимир-Волинському повіті. Значна частина Любомльського маєтку
Любомль
Сторінка 2 з 10
селяни-кріпаки — зазнавали тяжкого соціального, національного і релігійного гніту. За люстрацією 1765 року тільки міщани повинні були платити податок у розмірі понад 579 злотих.В 1768 році в юридичному становищі Любомля відбулися зміни. З цього часу він стає приватним володінням великого польського магната графа
Після третього поділу Польщі в 1795 році Західна Волинь, у т. ч. і Любомль, увійшла до складу Росії. Це мало велике прогресивне значення. Населення міста визволилося від польсько-шляхетського панування і возз'єдналося з Україною. Було покінчено з політикою ополячування і релігійного гноблення. Любомль став волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.
Проте соціальне становище трудящих мас не змінилося. Царизм поширив на польську шляхту привілеї російського дворянства, визнав її права на всі земельні володіння. За рішенням сенату від 21 травня 1819 року земля і всі угіддя Любомля визнавалися невід'ємною вотчиною графа Браницького та його спадкоємців, а любомльські міщани за користування землею мали сплачувати податок, визначений люстрацією 1765 року.
Любомльські селяни, як і раніше, залишалися на становищі кріпаків. Вони повинні були відробляти в маєтку В. Браницького 3 дні панщини на тиждень, 6 днів шарваркових та 12 літніх днів на рік, а також сплачувати з кожного двору по 1 крб. сріблом. Незважаючи на низьку якість поліських грунтів, на 78 селянських дворів в кінці 30-х років XIX століття припадало лише 266 десятин орної землі, тобто менш як по 3,5 десятини на двір. У той же час Браницький закріпив за двома православними церквами Любомля — Георгіївською та Різдвяною, які допомагали йому експлуатувати трудящі маси міста, понад 225 десятин землі.
Всіляко пригноблював В. Браницький і любомльських міщан. У скарзі, поданій у липні 1821 року, вони писали, що власник міста чинить їм різні кривди і утиски. Браницький відмовився визнати законність рішення міщанської громади щодо зачислення 144 жителів Любомля до стану міщан, оскільки від експлуатації селян-кріпаків він одержував більше прибутків, ніж від міщан.
У 1815 році Браницький самовільно обмежив двоверстовою смугою площу випасів навколо міста, якою дозволялося користуватись його жителям. Володимир-Волинський повітовий суд і сенат підтвердили законність цих дій поміщика. В 1821 році він збільшив розмір поземельного податку з міщан від 579 злотих і 15 грошів до 2 тис. злотих, заборонив їм орати землю, косити сіно і навіть користуватися пасовищами. Міщани протестували, скаржилися в усі інстанції. Боротьба між любомльськими міщанами і Браницьким тривала близько 30 років. Проте вони не добилися задоволення жодної з своїх вимог. Всі органи царської влади, починаючи від Володимир-Волинського повітового суду і кінчаючи сенатом, стали на бік поміщика.
Під час Вітчизняної війни 1812 року в Любомлі проходила північна лінія дислокації військ 3-ї російської армії під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка з перших днів війни в жорстоких боях стримувала наступ наполеонівських військ у глиб України. До початку вересня загарбникам вдалося захопити північно-західну частину Волині. У середині вересня в Любомлі з'єдналися французькі війська Шварценберга і Реньє. 17 вересня російські війська атакували ворога в районі міста, і загарбники були змушені тікати. Волинь було визволено, а ворожі війська відступили до Влодави. У вересні 1812 року в Любомлі деякий час розміщувався штаб 3-ї російської армії.
Після закінчення Вітчизняної війни 1812 року Любомль ще понад чверть століття лишався у власності В. Браницького. Він мав у місті розкішний палац. Йому належали тут також пивоварний, цегельний і шкіряний заводи, трактир і 10 корчем, які давали великі прибутки. Значні суми одержував Браницький і від міського ринку та ярмарків, які відбувалися в Любомлі 4 рази на рік. Основними товарами, що продавалися тут, були бавовняні та шовкові тканини, хлібні вироби, худоба, птиця. Річний товарооборот міського ринку становив близько 1,5 тис. карбованців.
У 1849 році царський уряд конфіскував володіння К. Браницького у Володимир-Волинському повіті. Значна частина Любомльського маєтку