Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
воїнськими почестями. На братській могилі встановлено пам'ятник. Ім'ям молодшого лейтенанта А. 3. Лівенцова названо вулицю в місті, його ім'я присвоєно одному з загонів піонерської дружини Устилузької середньої школи.
Героїчно відбивали натиск гітлерівців бійці Видранецької прикордонної застави. На честь старшини цієї застави І. І. Пархоменка село Видранку в 1958 році перейменовано в Пархоменкове.
Багато страждань завдали трудящим Устилуга фашисти. Вони розстріляли і замучили 1847 чоловік, 93 чоловіка вивезли до Німеччини на каторжні роботи, зруйнували 37 житлових будинків, 64 господарські будівлі. У населення відібрали 50 коней, 67 голів великої рогатої худоби, 100 свиней. Великих матеріальних збитків заподіяли гітлерівці промисловим підприємствам, комунальному господарству, культурно-освітнім закладам, установам міста — всього на суму близько 20 млн. карбованців.
Звірства і катування не залякали радянських патріотів. В Устилузі виникла підпільна антифашистська група в складі 15 чоловік. Організатором її була комуністка, дружина військовослужбовця К. Г. Дармостук, що приїхала в Устилуг у квітні 1940 року разом із своїм чоловіком. Війна застала К. Г. Дармостук у Володимир-Волинській лікарні, де вона доглядала хвору дочку. Повернувшись в Устилуг, вона довідалась, що її чоловік загинув у перший же день боїв, а доля двох інших дітей невідома. Оскільки їй залишатись у місті було небезпечно, вона перебралась у Мусорські ліси, на хутір Забунду, де й організувала антифашистське підпілля. Командиром групи став радянський офіцер М. І. Глазов. До складу групи входили й жителі Устилуга, зокрема кіномеханік П. І. Шпарага, який приймав повідомлення Радянського інформбюро, розмножував і розповсюджував їх серед населення. Однією із активних учасників підпілля була Т. Вінник, дружина офіцера- прикордонника. Дізнавшись про її підпільну діяльність, гестапівці арештували патріотку і після жорстоких катувань розстріляли. В 1944 р. від рук фашистів загинув член групи Й. Денисюк, який до війни працював заступником голови Устилузького райвиконкому. Зв'язковою у підпільників була домогосподарка Є. В. Домбровська, яка дала притулок К. Г. Дармостук, коли та повернулася в Устилуг. Підпільники пустили під укіс 2 німецькі ешелони із зброєю і боєприпасами, підірвали 3 залізничні і 3 шосейні мости, вбили понад 20 поліцаїв, 25 чоловік із банди українських буржуазних націоналістів.
З січня 1944 року в Устилузькому районі діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу А. С. Грисюка. Свій бойовий шлях загін розпочав у районі м. Фастова Київської області. Коли Київщину було визволено від фашистської нечисті, Грисюк і його бойові друзі за вказівкою Українського штабу партизанського руху перейшли на Волинь. Немало ворогів знайшли свою смерть на волинській землі від рук народних месників. Особливо кровопролитні бої точилися на берегах Західного Бугу, де гітлерівці намагалися створити укріплену зону і будь-що затримати наступ частин Червоної Армії.
Запеклий бій між партизанами і фашистськими військами відбувся біля села Новин Устилузького району. Понад 60 ворожих солдат було вбито. Але, скориставшися з чисельної переваги (в партизанському загоні було 35 бійців), фашисти почали оточувати месників. Тяжко хворий, Грисюк командував боєм. Оцінивши обстановку, відважний командир наказав товаришам зайняти нові позиції,а сам прикривав їх відхід. Більше десяти фашистів знищив Грисюк, але був двічі поранений, сили покидали його. Не бажаючи здатися живим, він зберіг останню кулю для себе. Відважного патріота поховано в Устилузі.
20 липня 1944 року Устилуг визволила Червона Армія. У місті почала налагоджуватися робота партійних і радянських установ. Розгорнулися роботи по відбудові народного господарства, зруйнованого окупантами. Організатором і керівником трудящих була районна партійна організація, яка спрямувала їх енергію і зусилля на економічне відродження Устилуга. Вже на початку 1945 року працювали паровий і водяний млини, лісопильний завод, електростанція, олійниця, швейна, шевська і столярна майстерні. Були відбудовані кінотеатр,
Устилуг
Сторінка 6 з 9
них зрадника з гвинтівкою, переодягненого в червоноармійську форму, з повідомленням, що до них, прикордонників, нібито прибула допомога і йому доручили вивести їх до своїх. Довго вагалися прикордонники, але все ж пішли. їх захопили гітлерівці і всіх розстріляли. В червні 1950 року останки загиблих прикордонників були перенесені на устилузьке кладовище і поховані з Героїчно відбивали натиск гітлерівців бійці Видранецької прикордонної застави. На честь старшини цієї застави І. І. Пархоменка село Видранку в 1958 році перейменовано в Пархоменкове.
Багато страждань завдали трудящим Устилуга фашисти. Вони розстріляли і замучили 1847 чоловік, 93 чоловіка вивезли до Німеччини на каторжні роботи, зруйнували 37 житлових будинків, 64 господарські будівлі. У населення відібрали 50 коней, 67 голів великої рогатої худоби, 100 свиней. Великих матеріальних збитків заподіяли гітлерівці промисловим підприємствам, комунальному господарству, культурно-освітнім закладам, установам міста — всього на суму близько 20 млн. карбованців.
Звірства і катування не залякали радянських патріотів. В Устилузі виникла підпільна антифашистська група в складі 15 чоловік. Організатором її була комуністка, дружина військовослужбовця К. Г. Дармостук, що приїхала в Устилуг у квітні 1940 року разом із своїм чоловіком. Війна застала К. Г. Дармостук у Володимир-Волинській лікарні, де вона доглядала хвору дочку. Повернувшись в Устилуг, вона довідалась, що її чоловік загинув у перший же день боїв, а доля двох інших дітей невідома. Оскільки їй залишатись у місті було небезпечно, вона перебралась у Мусорські ліси, на хутір Забунду, де й організувала антифашистське підпілля. Командиром групи став радянський офіцер М. І. Глазов. До складу групи входили й жителі Устилуга, зокрема кіномеханік П. І. Шпарага, який приймав повідомлення Радянського інформбюро, розмножував і розповсюджував їх серед населення. Однією із активних учасників підпілля була Т. Вінник, дружина офіцера- прикордонника. Дізнавшись про її підпільну діяльність, гестапівці арештували патріотку і після жорстоких катувань розстріляли. В 1944 р. від рук фашистів загинув член групи Й. Денисюк, який до війни працював заступником голови Устилузького райвиконкому. Зв'язковою у підпільників була домогосподарка Є. В. Домбровська, яка дала притулок К. Г. Дармостук, коли та повернулася в Устилуг. Підпільники пустили під укіс 2 німецькі ешелони із зброєю і боєприпасами, підірвали 3 залізничні і 3 шосейні мости, вбили понад 20 поліцаїв, 25 чоловік із банди українських буржуазних націоналістів.
З січня 1944 року в Устилузькому районі діяв партизанський загін Героя Радянського Союзу А. С. Грисюка. Свій бойовий шлях загін розпочав у районі м. Фастова Київської області. Коли Київщину було визволено від фашистської нечисті, Грисюк і його бойові друзі за вказівкою Українського штабу партизанського руху перейшли на Волинь. Немало ворогів знайшли свою смерть на волинській землі від рук народних месників. Особливо кровопролитні бої точилися на берегах Західного Бугу, де гітлерівці намагалися створити укріплену зону і будь-що затримати наступ частин Червоної Армії.
Запеклий бій між партизанами і фашистськими військами відбувся біля села Новин Устилузького району. Понад 60 ворожих солдат було вбито. Але, скориставшися з чисельної переваги (в партизанському загоні було 35 бійців), фашисти почали оточувати месників. Тяжко хворий, Грисюк командував боєм. Оцінивши обстановку, відважний командир наказав товаришам зайняти нові позиції,а сам прикривав їх відхід. Більше десяти фашистів знищив Грисюк, але був двічі поранений, сили покидали його. Не бажаючи здатися живим, він зберіг останню кулю для себе. Відважного патріота поховано в Устилузі.
20 липня 1944 року Устилуг визволила Червона Армія. У місті почала налагоджуватися робота партійних і радянських установ. Розгорнулися роботи по відбудові народного господарства, зруйнованого окупантами. Організатором і керівником трудящих була районна партійна організація, яка спрямувала їх енергію і зусилля на економічне відродження Устилуга. Вже на початку 1945 року працювали паровий і водяний млини, лісопильний завод, електростанція, олійниця, швейна, шевська і столярна майстерні. Були відбудовані кінотеатр,