Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Радянська влада відкрила широкі можливості для участі трудящих Устилуга в управлінні державою. Найдостойніші з них були обрані депутатами міськради, а робітниця лісопильного заводу М. Д. Дружук стала депутатом Верховної Ради СРСР.
Чудові перспективи відкривалися на майбутнє. За планом на 1941 рік вартість промислової продукції, що її випускали підприємства Устилузького райпромкомбінату, мала становити близько 1 млн. крб. Передбачалося розширити існуючі підприємства і майстерні, відкрити нові, але ці плани були здійснені тільки частково: почалася війна.
Устилуг, як прикордонне місто, одним із перших прийняв на себе удар німецько-фашистських полчищ. Близько 3-ї години ранку 22 червня 1941 року з протилежного берега Західного Бугу почувся віддалений гуркіт моторів. Незабаром на місто обрушився ураганний артилерійський вогонь. Все навколо затяглося пеленою диму й пилу. Місто горіло. Одночасно фашисти відкрили кулеметний вогонь по прикордонних нарядах. Гарнізон Устилуга складався із штабу 1-ї комендатури, штабних підрозділів, резервної і 4-ї застав — всього до 150 чоловік. Вони мали 3 станкові і 8 ручних кулеметів, гранати, гвинтівки. Підрозділами 1-ї комендатури командував майор М. Г. Неплюєв, начальником 4-ї застави, розташованої на західній околиці Устилуга, за 150 метрів від кордону, був старший лейтенант О. К. Чумовицький. Сили були надто нерівні, але мужні прикордонники, виконуючи свій священний обов'язок перед Батьківщиною, прийняли важкий бій і вкрили себе безсмертною славою.
Після артилерійського обстрілу гітлерівці кинулись на дерев'яний міст через Західний Буг. Коли вони досягли середини моста, прикордонники відкрили вогонь, і на мосту залишилось близько 70 убитих і тяжко поранених фашистів, решта змушена була відступити. Зазнавши невдачі, німці кинули на міст 15 танків, а за ними —піхоту. Прикордонники пропустили танки, відсікли від них піхоту і відкрили по ній вогонь. Противник знову відступив, зазнавши втрат. Ворожі танки, які прорвалися, ринулись на Володимир-Волинський, безладно стріляючи з кулеметів і гармат. Були убиті майор М. Г. Неплюєв, його заступник, старший політрук В. С. Тесля та інші офіцери й солдати.
Одночасно із спробою прорватися через міст ворожі війська почали на південний захід від Устилуга масову переправу через Західний Буг на понтонах. Незабаром підрозділи, які переправились, проникли в місто і вийшли в тил прикордонникам, що обороняли міст. Фашистські війська знову атакували радянські позиції. І на цей раз радянські воїни відбили атаку. Проте становище було тяжким, не вистачало патронів, жменька бійців не могла стримувати шалений натиск ворога. Розуміючи це, старший лейтенант О. К. Чумовицький дав наказ відступати і приєднатися до групи, яка вела бій у місті в районі комендатури. Після відходу групи О. К. Чумовицького гітлерівці прорвалися через міст в Устилуг.
Жорстокі бої в цей час точилися в районі комендатури, а також на сході і північному сході Устилуга, де зайняли оборону підрозділи Володимир-Волинського укріпленого району. Близько 12-ї години на цей рубіж прибули частини 87-ї стрілецької дивізії. О 16-й годині 22 червня бійці дивізії контратакували гітлерівців, завдали їм втрат і відкинули за р. Лугу, але пробитися в місто на допомогу прикордонникам не змогли.
Відстоюючи місто, прикордонники виявляли небачений героїзм. Але натиск ворожих військ посилився і О. К. Чумовицький дав наказ відходити на схід, а сам з невеликою групою бійців прикривав відступ. Поблизу с. П'ятиднів, за 4 км на схід від Устилуга, ця група натрапила на німецьких парашутистів, одягнених у радянську форму, і всіх їх знищила. В цьому бою смертю хоробрих загинув О. К. Чумовицький.
Справжній героїзм виявили бійці під командуванням молодшого лейтенанта А. 3. Лівенцова. Вони п'ять днів трималися в оточенні, завдаючи ворогові відчутних втрат, і тільки підступністю фашистам вдалося зламати їх опір. Німці послали до
Устилуг
Сторінка 5 з 9
Молодь гуртувалася навколо комсомольської організації, включалася в спортивно-масову і оборонну роботу, брала активну участь у роботі різних гуртків. Близько 20 юнаків і дівчат вивчали санітарну справу. В день авіації 18 серпня 1940 року фізкультурники складали норми на значок ГПО. Масові змагання молоді з гімнастики, проведені у квітні 1940 року, засвідчили перші успіхи військово- фізкультурної роботи в Устилузі. Чудові перспективи відкривалися на майбутнє. За планом на 1941 рік вартість промислової продукції, що її випускали підприємства Устилузького райпромкомбінату, мала становити близько 1 млн. крб. Передбачалося розширити існуючі підприємства і майстерні, відкрити нові, але ці плани були здійснені тільки частково: почалася війна.
Устилуг, як прикордонне місто, одним із перших прийняв на себе удар німецько-фашистських полчищ. Близько 3-ї години ранку 22 червня 1941 року з протилежного берега Західного Бугу почувся віддалений гуркіт моторів. Незабаром на місто обрушився ураганний артилерійський вогонь. Все навколо затяглося пеленою диму й пилу. Місто горіло. Одночасно фашисти відкрили кулеметний вогонь по прикордонних нарядах. Гарнізон Устилуга складався із штабу 1-ї комендатури, штабних підрозділів, резервної і 4-ї застав — всього до 150 чоловік. Вони мали 3 станкові і 8 ручних кулеметів, гранати, гвинтівки. Підрозділами 1-ї комендатури командував майор М. Г. Неплюєв, начальником 4-ї застави, розташованої на західній околиці Устилуга, за 150 метрів від кордону, був старший лейтенант О. К. Чумовицький. Сили були надто нерівні, але мужні прикордонники, виконуючи свій священний обов'язок перед Батьківщиною, прийняли важкий бій і вкрили себе безсмертною славою.
Після артилерійського обстрілу гітлерівці кинулись на дерев'яний міст через Західний Буг. Коли вони досягли середини моста, прикордонники відкрили вогонь, і на мосту залишилось близько 70 убитих і тяжко поранених фашистів, решта змушена була відступити. Зазнавши невдачі, німці кинули на міст 15 танків, а за ними —піхоту. Прикордонники пропустили танки, відсікли від них піхоту і відкрили по ній вогонь. Противник знову відступив, зазнавши втрат. Ворожі танки, які прорвалися, ринулись на Володимир-Волинський, безладно стріляючи з кулеметів і гармат. Були убиті майор М. Г. Неплюєв, його заступник, старший політрук В. С. Тесля та інші офіцери й солдати.
Одночасно із спробою прорватися через міст ворожі війська почали на південний захід від Устилуга масову переправу через Західний Буг на понтонах. Незабаром підрозділи, які переправились, проникли в місто і вийшли в тил прикордонникам, що обороняли міст. Фашистські війська знову атакували радянські позиції. І на цей раз радянські воїни відбили атаку. Проте становище було тяжким, не вистачало патронів, жменька бійців не могла стримувати шалений натиск ворога. Розуміючи це, старший лейтенант О. К. Чумовицький дав наказ відступати і приєднатися до групи, яка вела бій у місті в районі комендатури. Після відходу групи О. К. Чумовицького гітлерівці прорвалися через міст в Устилуг.
Жорстокі бої в цей час точилися в районі комендатури, а також на сході і північному сході Устилуга, де зайняли оборону підрозділи Володимир-Волинського укріпленого району. Близько 12-ї години на цей рубіж прибули частини 87-ї стрілецької дивізії. О 16-й годині 22 червня бійці дивізії контратакували гітлерівців, завдали їм втрат і відкинули за р. Лугу, але пробитися в місто на допомогу прикордонникам не змогли.
Відстоюючи місто, прикордонники виявляли небачений героїзм. Але натиск ворожих військ посилився і О. К. Чумовицький дав наказ відходити на схід, а сам з невеликою групою бійців прикривав відступ. Поблизу с. П'ятиднів, за 4 км на схід від Устилуга, ця група натрапила на німецьких парашутистів, одягнених у радянську форму, і всіх їх знищила. В цьому бою смертю хоробрих загинув О. К. Чумовицький.
Справжній героїзм виявили бійці під командуванням молодшого лейтенанта А. 3. Лівенцова. Вони п'ять днів трималися в оточенні, завдаючи ворогові відчутних втрат, і тільки підступністю фашистам вдалося зламати їх опір. Німці послали до