Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
селян із закликом протестувати проти фашистського режиму та катувань політв'язнів. «Товариші, — писалося в листівці,— на фашистський терор та окупаційний гніт відповідайте революційними демонстраціями... Знайте, що лише збройне повалення фашистської диктатури принесе вам повне соціальне і національне визволення».
Полум'яне слово комуністів надихало трудящих на боротьбу проти гнобителів. У період економічної кризи 1929—1933 рр. вона особливо посилилась і набрала яскраво виявленого політичного характеру. Так, 1 травня 1930 року в місті відбулася демонстрація, учасники якої несли революційні лозунги. 1 серпня 1931 року устилужці провели демонстрацію за зміцнення миру, проти підготовки нової світової війни. У червні 1936 року устилузькі робітники виступили проти фашистського режиму. Коли в 1936 році в Ковельському повіті почався великий селянський страйк, який незабаром охопив майже всю Волинь, трудящі міста відразу ж підтримали його. Страйкуючі на дорозі Зеленів—Устилуг викопали рів, а через шлях Бортнів—Устилуг протягли дріт. Тих селян, які їхали на ярмарок в Устилуг, повертали назад. 5 листопада 1937 року припинили роботу робітники млина братів Щербиків. Вони вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, добивалися, щоб їхні діти вчилися рідною мовою, щоб усі мали однакові громадянські права. В той же день до них приєдналися 11 робітників млина Д. Маєвського, а потім страйк перекинувся на Володимир-Волинський, де припинили роботу 43 робітники місцевих млинів.
Боротьба за соціальне і національне визволення не припинялася до вересня 1939 року, коли Країна Рад подала братерську допомогу трудящим Західної України. По всій Волині розгорнулася підготовка до виборів у Народні Збори, які відбулися 22 жовтня 1939 року в обстановці надзвичайного політичного піднесення і актрівності робітників, селян і трудової інтелігенції.
З січня 1940 року Устилуг став районним центром. Тут було створено районні партійну і комсомольську організації, виконавчий комітет міської і районної Рад депутатів трудящих. Першим головою міської Ради обрали Й. Г. Коришка (в роки Великої Вітчизняної війни убитий оунівцями за зв'язки з партизанами). Промислові підприємства Устилуга стали народною власністю. Кустарі об'єдналися в кілька кустарно-промислових артілей. У 1940—1941 рр. почали працювати нові невеликі підприємства місцевої промисловості — шкіряний і цегельний заводи, меблева, шевська, хімічна, слюсарна майстерні, підприємства по розробці торфу та інші.
Всенародне схвалення дістали рішення Народних Зборів про конфіскацію земель поміщиків, осадників, духовенства з усім живим і мертвим інвентарем та садибними будівлями. Безземельне і малоземельне селянство одержало від Радянської влади в безплатне користування близько 2 тис. га землі, багато сільськогосподарського реманенту. Бідніші селяни були звільнені від сільськогосподарського податку. Держава подала їм допомогу кредитами, насінням, технікою. Спираючись на цю допомогу, восени 1940 року хлібороби Устилуга об'єдналися в артіль «Червона Зірка», головою якої обрали П. К. Березу, що й нині сумлінно трудиться в колгоспному виробництві.
Для трудящих та їх дітей відкрили двері культурно-освітні і навчальні заклади — українська школа, клуб, бібліотека. За ініціативою Устилузького райкому комсомолу в 1940 році відкрито Будинок піонерів, а при ньому організовано гуртки: співочий, драматичний, струнний та гурток юних художників. У них брало участь понад 200 дітей. Налагоджувалась і охорона здоров'я населення. У 1940 році в місті почала діяти амбулаторія.
Колись безправне, забите українське населення потягнулося до знань, до активного громадсько-політичного життя. Устилузький райком КП(б)У розгорнув серед жителів міста політико-виховну роботу, організував лекції на суспільно-політичні та наукові теми. 11 квітня 1941 року вийшов перший номер газети «Радянський шлях» — орган Устилузького райкому КП(б) України та райради депутатів трудящих. Газета висвітлювала економічне і громадсько-політичне життя міста і району, мобілізувала трудящих на виконання виробничих планів, допомагала будувати нове життя.
Устилуг
Сторінка 4 з 9
Комуністи розповсюджували в місті листівки, вели пропаганду ленінських ідей. Так, у вересні 1924 року вони розклеїли листівки Комуністичної партії Польщі: «Протест проти білого терору в Польщі», «На захист 8-годинного робочого дня». У січні 1931 року розповсюдили відозву ЦК КПЗУ і ЦК МОДРу до робітників і Полум'яне слово комуністів надихало трудящих на боротьбу проти гнобителів. У період економічної кризи 1929—1933 рр. вона особливо посилилась і набрала яскраво виявленого політичного характеру. Так, 1 травня 1930 року в місті відбулася демонстрація, учасники якої несли революційні лозунги. 1 серпня 1931 року устилужці провели демонстрацію за зміцнення миру, проти підготовки нової світової війни. У червні 1936 року устилузькі робітники виступили проти фашистського режиму. Коли в 1936 році в Ковельському повіті почався великий селянський страйк, який незабаром охопив майже всю Волинь, трудящі міста відразу ж підтримали його. Страйкуючі на дорозі Зеленів—Устилуг викопали рів, а через шлях Бортнів—Устилуг протягли дріт. Тих селян, які їхали на ярмарок в Устилуг, повертали назад. 5 листопада 1937 року припинили роботу робітники млина братів Щербиків. Вони вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, добивалися, щоб їхні діти вчилися рідною мовою, щоб усі мали однакові громадянські права. В той же день до них приєдналися 11 робітників млина Д. Маєвського, а потім страйк перекинувся на Володимир-Волинський, де припинили роботу 43 робітники місцевих млинів.
Боротьба за соціальне і національне визволення не припинялася до вересня 1939 року, коли Країна Рад подала братерську допомогу трудящим Західної України. По всій Волині розгорнулася підготовка до виборів у Народні Збори, які відбулися 22 жовтня 1939 року в обстановці надзвичайного політичного піднесення і актрівності робітників, селян і трудової інтелігенції.
З січня 1940 року Устилуг став районним центром. Тут було створено районні партійну і комсомольську організації, виконавчий комітет міської і районної Рад депутатів трудящих. Першим головою міської Ради обрали Й. Г. Коришка (в роки Великої Вітчизняної війни убитий оунівцями за зв'язки з партизанами). Промислові підприємства Устилуга стали народною власністю. Кустарі об'єдналися в кілька кустарно-промислових артілей. У 1940—1941 рр. почали працювати нові невеликі підприємства місцевої промисловості — шкіряний і цегельний заводи, меблева, шевська, хімічна, слюсарна майстерні, підприємства по розробці торфу та інші.
Всенародне схвалення дістали рішення Народних Зборів про конфіскацію земель поміщиків, осадників, духовенства з усім живим і мертвим інвентарем та садибними будівлями. Безземельне і малоземельне селянство одержало від Радянської влади в безплатне користування близько 2 тис. га землі, багато сільськогосподарського реманенту. Бідніші селяни були звільнені від сільськогосподарського податку. Держава подала їм допомогу кредитами, насінням, технікою. Спираючись на цю допомогу, восени 1940 року хлібороби Устилуга об'єдналися в артіль «Червона Зірка», головою якої обрали П. К. Березу, що й нині сумлінно трудиться в колгоспному виробництві.
Для трудящих та їх дітей відкрили двері культурно-освітні і навчальні заклади — українська школа, клуб, бібліотека. За ініціативою Устилузького райкому комсомолу в 1940 році відкрито Будинок піонерів, а при ньому організовано гуртки: співочий, драматичний, струнний та гурток юних художників. У них брало участь понад 200 дітей. Налагоджувалась і охорона здоров'я населення. У 1940 році в місті почала діяти амбулаторія.
Колись безправне, забите українське населення потягнулося до знань, до активного громадсько-політичного життя. Устилузький райком КП(б)У розгорнув серед жителів міста політико-виховну роботу, організував лекції на суспільно-політичні та наукові теми. 11 квітня 1941 року вийшов перший номер газети «Радянський шлях» — орган Устилузького райкому КП(б) України та райради депутатів трудящих. Газета висвітлювала економічне і громадсько-політичне життя міста і району, мобілізувала трудящих на виконання виробничих планів, допомагала будувати нове життя.