Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Щоб допомогти селянам вчасно провести сільськогосподарські роботи, була створена земельна громада, обрано її керівний орган — раду в складі 9 чоловік (голова — П. К. Береза). На зборах земельної громади вирішувались важливі питання: проведення сівби, збирання врожаю, організація супряг для допомоги бідняцьким господарствам, сім'ям інвалідів та загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Через земельну громаду селяни залучалися до громадсько-політичного життя. Велику допомогу селянам Устилуга подала держава, зокрема насінням і в ремонті сільськогосподарського інвентаря.
Активну участь у відбудові рідного міста брали комсомольці. Райком ЛКСМУ організовував декадники і суботники, під час яких було впорядковано вулиці, відремонтовано приміщення райкому ЛКСМУ, пошти, клубу. Молодь взяла шефство над військовим госпіталем. Тут нерідко виступали з концертами колективи художньої самодіяльності. Значну увагу райком комсомолу приділяв організації масово-політичної роботи.
В умовах війни, коли багатьох чоловіків мобілізували в армію, зросла роль жінок. В Устилузі були створені дві жіночі ради, які провадили велику громадсько-політичну роботу. Так, вони організували допомогу безкінним господарствам і сім'ям фронтовиків під час весняно-польових робіт,відремонтували школу, зібрали кошти та подарунки для дітей-сиріт і фронтовиків.
Партійні організації розгорнули в місті масово-політичну і агітаційну роботу серед населення. Райком партії організував читання лекцій на суспільно-політичні теми. По десятихатках агітатори роз'яснювали звернення Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР та ЦК КП(б)У до трудящих західних областей України, положення про виборчу систему, Конституцію СРСР, Конституцію УРСР тощо.
Важливою-віхою в історії Устилуга є відновлення у квітні 1945 року колгоспу «Червона Зірка». Спочатку об'єдналися 12 бідняцьких господарств. Артіль мала тоді всього 46,8 га землі. Держава передала їй 36 га конфіскованої церковної землі, надала кредит у сумі 15 тис. крб. Виробнича база колгоспу була слабка, не вистачало сільськогосподарського реманенту і тяглової сили. Тяжко було господарювати в таких умовах. Проте завдяки самовідданій праці колгоспників перший рік спільної роботи дав непогані результати: зібрано вищий урожай, ніж в одноосібних господарствах, колгоспники одержали по 2 кг хліба на трудодень.
До колгоспу вступали все нові сім'ї. В 1949 році він уже об'єднував 67 селянських господарств і мав 521 га землі, в тому числі 426 га орної. На фермах артілі налічувалося 77 голів великої рогатої худоби. Значно зросла оплата трудодня: 4 кг зерна, 3 кг картоплі, 1 крб. грішми тощо.
Колективізація сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Залишки українських буржуазно-націоналістичних банд намагалися перешкодити колгоспному будівництву. Вони посилили антирадянську агітацію, погрожували активістам, шкодили розвитку артільного виробництва. З допомогою селян їх ворожа антинародна діяльність була викрита, а найбільш активні з них покарані органами Радянської влади.
В 1951 році колгосп «Червона Зірка» було об'єднано з колгоспами сіл Тростянки і Пархоменкового. Укрупнену артіль в 1954 році назвали «Радянська Україна».
Устилузький колгосп, як і інші колгоспи країни, відчував постійне піклування і допомогу партії і уряду. Артіль одержувала на пільгових умовах кредити, сортове насіння, мінеральні добрива. Політвідділ Стенжаричівської МТС, його газета «Голос колгоспника» допомогли зміцнити ряди колгоспної партійної організації, створеної в 1951 році, налагодити роботу Устилузької комсомольської організації, що виникла в 1945 році, залучити до активного будівництва нового життя жінок. Політвідділ багато зробив для поширення передових методів ведення господарства, допомагав у вихованні місцевих кадрів. У 1954 році колгосп очолив колишній прикордонник, учасник Великої Вітчизняної війни Г. С. Кривулін.
Позитивно позначились на піднесенні артільного виробництва реорганізація МТС і продаж техніки колгоспам. У господарстві поставили на наукову основу
Устилуг
Сторінка 7 з 9
приміщення амбулаторії, лікарні, а також 24 житлові будинки. У вересні 1944 року розпочалося навчання в Устилузькій середній школі, а в листопаді 1945 року — в школі для малописьменних і неписьменних. До 1950 року неписьменність у місті було ліквідовано. Активну участь у відбудові рідного міста брали комсомольці. Райком ЛКСМУ організовував декадники і суботники, під час яких було впорядковано вулиці, відремонтовано приміщення райкому ЛКСМУ, пошти, клубу. Молодь взяла шефство над військовим госпіталем. Тут нерідко виступали з концертами колективи художньої самодіяльності. Значну увагу райком комсомолу приділяв організації масово-політичної роботи.
В умовах війни, коли багатьох чоловіків мобілізували в армію, зросла роль жінок. В Устилузі були створені дві жіночі ради, які провадили велику громадсько-політичну роботу. Так, вони організували допомогу безкінним господарствам і сім'ям фронтовиків під час весняно-польових робіт,відремонтували школу, зібрали кошти та подарунки для дітей-сиріт і фронтовиків.
Партійні організації розгорнули в місті масово-політичну і агітаційну роботу серед населення. Райком партії організував читання лекцій на суспільно-політичні теми. По десятихатках агітатори роз'яснювали звернення Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР та ЦК КП(б)У до трудящих західних областей України, положення про виборчу систему, Конституцію СРСР, Конституцію УРСР тощо.
Важливою-віхою в історії Устилуга є відновлення у квітні 1945 року колгоспу «Червона Зірка». Спочатку об'єдналися 12 бідняцьких господарств. Артіль мала тоді всього 46,8 га землі. Держава передала їй 36 га конфіскованої церковної землі, надала кредит у сумі 15 тис. крб. Виробнича база колгоспу була слабка, не вистачало сільськогосподарського реманенту і тяглової сили. Тяжко було господарювати в таких умовах. Проте завдяки самовідданій праці колгоспників перший рік спільної роботи дав непогані результати: зібрано вищий урожай, ніж в одноосібних господарствах, колгоспники одержали по 2 кг хліба на трудодень.
До колгоспу вступали все нові сім'ї. В 1949 році він уже об'єднував 67 селянських господарств і мав 521 га землі, в тому числі 426 га орної. На фермах артілі налічувалося 77 голів великої рогатої худоби. Значно зросла оплата трудодня: 4 кг зерна, 3 кг картоплі, 1 крб. грішми тощо.
Колективізація сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Залишки українських буржуазно-націоналістичних банд намагалися перешкодити колгоспному будівництву. Вони посилили антирадянську агітацію, погрожували активістам, шкодили розвитку артільного виробництва. З допомогою селян їх ворожа антинародна діяльність була викрита, а найбільш активні з них покарані органами Радянської влади.
В 1951 році колгосп «Червона Зірка» було об'єднано з колгоспами сіл Тростянки і Пархоменкового. Укрупнену артіль в 1954 році назвали «Радянська Україна».
Устилузький колгосп, як і інші колгоспи країни, відчував постійне піклування і допомогу партії і уряду. Артіль одержувала на пільгових умовах кредити, сортове насіння, мінеральні добрива. Політвідділ Стенжаричівської МТС, його газета «Голос колгоспника» допомогли зміцнити ряди колгоспної партійної організації, створеної в 1951 році, налагодити роботу Устилузької комсомольської організації, що виникла в 1945 році, залучити до активного будівництва нового життя жінок. Політвідділ багато зробив для поширення передових методів ведення господарства, допомагав у вихованні місцевих кадрів. У 1954 році колгосп очолив колишній прикордонник, учасник Великої Вітчизняної війни Г. С. Кривулін.
Позитивно позначились на піднесенні артільного виробництва реорганізація МТС і продаж техніки колгоспам. У господарстві поставили на наукову основу