Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
польського повстання 1831 року це училище уряд закрив і тривалий час в Устилузі ніяких учбових закладів не було. Тільки в 1875 році в місті почало працювати парафіяльне училище, де викладали закон божий, російську мову, арифметику. За станом на 1 квітня 1879 року тут навчалося 33 учні. Три чверті дітей шкільного віку не мали змоги відвідувати школу.
Феодально-кріпосницькі пережитки, які ще довго зберігалися в Устилузі, гальмували розвиток економіки. Наприклад, у 90-х роках XIX століття поміщик Григорович мав право в ярмаркові дні збирати мито з тих, хто приїздив на ярмарок. Він порушував навіть клопотання перед відповідними органами, щоб йому дозволили влаштувати в Устилузі застави для стягнення мита.
Наприкінці XIX — на початку XX століття економічне становище міста майже не змінилося. Як і раніше, більшість населення займалася сільським господарством, але не вистачало ні землі, ні пасовиськ. Це викликало гострі сутички селян з поміщиками. У жовтні 1900 року селяни П. Косюк, І. Гайдук та інші скаржились губернаторові, що місцевий поміщик забороняє пасти худобу на толоці, не пускає її до водопою, не дозволяє селянам ловити рибу в ставку. Але губернське присутствіє в селянських справах не задовольнило скарги. Дізнавшися про це, селяни нй своєму сході ухвалили, що поміщицька земля в кількості 100 десятин повинна належати їм, казенну і церковну землі також треба розподілити між бідняками. Після сходу відбулася демонстрація.
Однією з характерних особливостей економіки Устилуга була наявність у ньому великої кількості ремісничих майстерень і дрібних крамниць. Так, у 1892 році в містечку налічувалось 13 ремісників і 110 крамничок. Промислових підприємств, по суті, не було — тут працювало 3 невеличкі заводи, що виробляли кісткове борошно, а на одному виготовляли свічки. Устилуг був перевалочним пунктом торгівлі хлібом. На початку XX століття вниз по Західному Бугу щорічно вивозилося ЗО тис. пудів зерна і сплавлялося будівельного лісу на 40 тис. крб. Напередодні першої світової війни в Устилузі з більших підприємств працювали спиртоочисний і винокурний заводи, 2 водяні млини. Всі вони належали поміщикам Бєлянкіним, які мали 2090 десятин землі.
Багато лиха завдала жителям Устилуга перша світова війна. У травні 1915 року австро-німецькі війська прорвали російський фронт у районі Тарнува—Горлиці. Російська армія відступила. Багато жителів Устилуга евакуювалося на схід. У місто ввійшли австро-німецькі війська, які перебували тут до кінця 1918 року. Після краху кайзерівської Німеччини Устилуг у січні 1919 року захопили біло-польські війська, а 15 серпня 1920 року, під час польсько-радянської війни, його визволила окрема Башкирська кавалерійська бригада під командуванням О. В. Горбатова. В Устилузі було встановлено Радянську владу. Проте у вересні 1920 року місто знову окупували білополяки.
Настали довгі роки поневолення. Кращі землі були віддані польським осадникам. Важким тягарем на плечі трудящих лягали дорожнеча, штрафи, грошові повинності, податки, яких було близько 70: земельний, дворовий, державний, комунальний, общинний, міський, церковний, на лікарні, на звірину, податок від спадщини, за в'їзд у місто, промисловий, комерційний та багато інших.
Українське населення всіляко утискувалось, розпалювалась національна ворожнеча. Українців не брали на службу в державні установи. Української школи в місті не було. Тут у 1929 році працювали семикласна «повшехна», тобто загальна, школа з польською мовою викладання і приватна початкова єврейська школа.
Ні про яку охорону здоров'я не могло бути й мови. В місті, де жило понад 4 тис. населення, працював один приватний лікар.
Із промислових підприємств в Устилузі діяли тільки невеликий лісопильний завод, де було зайнято понад 80 робітників, та 2 парові млини. Важко було знайти роботу. Шукаючи кращої долі, багато сімей виїхало до Канади, Аргентіни та інших країн.
Економічний і національний гніт, політичне безправ'я, насильства загострювали класову боротьбу на Волині, в ході якої в багатьох містах і селах виникали комуністичні осередки. В 1924 році виникла організація КПЗУ в Устилузі.
Устилуг
Сторінка 3 з 9
Царські власті майже не приділяли уваги розвитку народної освіти. Більшість населення Устилуга була неписьменною. На початку XIX століття тут відкрито міське училище з польською мовою викладання, що утримувалося на кошти місцевих поміщиків і католицького духовенства. Проте після придушення Феодально-кріпосницькі пережитки, які ще довго зберігалися в Устилузі, гальмували розвиток економіки. Наприклад, у 90-х роках XIX століття поміщик Григорович мав право в ярмаркові дні збирати мито з тих, хто приїздив на ярмарок. Він порушував навіть клопотання перед відповідними органами, щоб йому дозволили влаштувати в Устилузі застави для стягнення мита.
Наприкінці XIX — на початку XX століття економічне становище міста майже не змінилося. Як і раніше, більшість населення займалася сільським господарством, але не вистачало ні землі, ні пасовиськ. Це викликало гострі сутички селян з поміщиками. У жовтні 1900 року селяни П. Косюк, І. Гайдук та інші скаржились губернаторові, що місцевий поміщик забороняє пасти худобу на толоці, не пускає її до водопою, не дозволяє селянам ловити рибу в ставку. Але губернське присутствіє в селянських справах не задовольнило скарги. Дізнавшися про це, селяни нй своєму сході ухвалили, що поміщицька земля в кількості 100 десятин повинна належати їм, казенну і церковну землі також треба розподілити між бідняками. Після сходу відбулася демонстрація.
Однією з характерних особливостей економіки Устилуга була наявність у ньому великої кількості ремісничих майстерень і дрібних крамниць. Так, у 1892 році в містечку налічувалось 13 ремісників і 110 крамничок. Промислових підприємств, по суті, не було — тут працювало 3 невеличкі заводи, що виробляли кісткове борошно, а на одному виготовляли свічки. Устилуг був перевалочним пунктом торгівлі хлібом. На початку XX століття вниз по Західному Бугу щорічно вивозилося ЗО тис. пудів зерна і сплавлялося будівельного лісу на 40 тис. крб. Напередодні першої світової війни в Устилузі з більших підприємств працювали спиртоочисний і винокурний заводи, 2 водяні млини. Всі вони належали поміщикам Бєлянкіним, які мали 2090 десятин землі.
Багато лиха завдала жителям Устилуга перша світова війна. У травні 1915 року австро-німецькі війська прорвали російський фронт у районі Тарнува—Горлиці. Російська армія відступила. Багато жителів Устилуга евакуювалося на схід. У місто ввійшли австро-німецькі війська, які перебували тут до кінця 1918 року. Після краху кайзерівської Німеччини Устилуг у січні 1919 року захопили біло-польські війська, а 15 серпня 1920 року, під час польсько-радянської війни, його визволила окрема Башкирська кавалерійська бригада під командуванням О. В. Горбатова. В Устилузі було встановлено Радянську владу. Проте у вересні 1920 року місто знову окупували білополяки.
Настали довгі роки поневолення. Кращі землі були віддані польським осадникам. Важким тягарем на плечі трудящих лягали дорожнеча, штрафи, грошові повинності, податки, яких було близько 70: земельний, дворовий, державний, комунальний, общинний, міський, церковний, на лікарні, на звірину, податок від спадщини, за в'їзд у місто, промисловий, комерційний та багато інших.
Українське населення всіляко утискувалось, розпалювалась національна ворожнеча. Українців не брали на службу в державні установи. Української школи в місті не було. Тут у 1929 році працювали семикласна «повшехна», тобто загальна, школа з польською мовою викладання і приватна початкова єврейська школа.
Ні про яку охорону здоров'я не могло бути й мови. В місті, де жило понад 4 тис. населення, працював один приватний лікар.
Із промислових підприємств в Устилузі діяли тільки невеликий лісопильний завод, де було зайнято понад 80 робітників, та 2 парові млини. Важко було знайти роботу. Шукаючи кращої долі, багато сімей виїхало до Канади, Аргентіни та інших країн.
Економічний і національний гніт, політичне безправ'я, насильства загострювали класову боротьбу на Волині, в ході якої в багатьох містах і селах виникали комуністичні осередки. В 1924 році виникла організація КПЗУ в Устилузі.