Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Царський уряд послав війська, які жорстоко придушили виступи селян. Однак, щоб уникнути їх у майбутньому, феодали змушені були піти на деякі поступки. Так, власник Турійська Ю. Оржешко 28 лютого 1851 року звільнив жителів від кріпосницької
залежності і надав їм міщанських прав. Але феодалові підлягав суд, який за найменшу провину жорстоко карав міщан. Дуже тяжкою була і рекрутська повинність. Жителі міста уникали її різними способами, головним з них була втеча. Втікачів карали, позбавляли майна. Населення скаржилось на сваволю властей до Ковельського повітового суду і Волинської палати кримінального суду. Але обидві судові інстанції відмовили у позовах. Так, 3 квітня 1857 року Волинська палата кримінального суду на одну із скарг винесла рішення: «Нікого у цій справі не обвинувачувати, оскільки іншими заходами нема можливості попередити втечі й переховування молодих людей під час проведення рекрутських наборів».
Після селянської реформи 1861 року більша частина землі, що прилягала до Турійська, лишилася власністю поміщиці Е. Оржешко. Вона мала 3515 десятин землі і 4542 десятини лісу. Селянам були наділені заболочені, неродючі землі, до того ж селянські ділянки були розкидані в різних місцях, за межами володінь поміщиці. Реформа не поліпшила істотно становища колишніх кріпаків, але сприяла капіталістичному розвитку Турійська. Тут почали діяти шкіряний завод, 2 водяні й паровий млин, який щорічно переробляв 65 тис. пудів зерна. Всі вони належали іноземним капіталістам. Значного розвитку набула торгівля. Місцеві купці відкрили бакалійну і винну крамниці, буфет на станції, гасовий склад, магазин залізоскоб'яних товарів та інші. Було споруджено кілька кам'яних будинків, тут містилися волосне управління, міська управа, поштово-телеграфне відділення і залізнична станція.
За розпорядженням волинського губернатора з березня 1895 року в Турійську запроваджено 12 одноденних ярмарків на рік, які відбувалися 16 числа кожного місяця. Це сприяло дальшому зростанню економіки містечка. Сталися певні зрушення в розвитку культури й охорони здоров'я. Ще в 1875 році власті відкрили двокласне училище. Тоді ж почала працювати аптека, в 1900 році – прийомний покій, який у 1906 році перетворено на лікарню.
З розвитком промисловості й торгівлі швидко зростала кількість населення. Якщо в 1899 році в Турійську жило 2872 чоловіка, то в 1910 році вже 3383. Збільшувалась кількість населення головним чином за рахунок безземельних селян з навколишніх сіл, що приходили сюди шукати роботи.
Зростання капіталістичної промисловості, збагачення міської верхівки супроводжувалися зубожінням і розоренням дрібних ремісників і крамарів, які, щоб прогодувати сім'ю, змушені були найматися до поміщицької економії або на місцеві підприємства. Але кількість безробітних набагато перевищувала попит на робочу силу, що значно погіршувало й без того тяжке життя міської бідноти.
Хижацька експлуатація, політичне безправ'я викликали обурення робітників, зміцнювали їх солідарність у боротьбі за поліпшення свого становища. Тому революційні події, які розгорнулися в центральних районах Росії на початку XX століття, знайшли відгук і серед трудящих Турійська. У вересні 1904 року поліція знайшла в містечку прокламації з гаслами: «Геть російсько-японську війну!», «Геть самодержавство!». У вересні 1906 року була арештована група жителів Турійська. Після кількамісячного слідства з'ясувалося, що всі арештовані – С. Жданевич, П. Грушевич, В. Кононович, Д. Шарунович та інші – організовували мітинги» агітували селян не платити податків, не віддавати своїх синів на військову службу. Ковельський повітовий суд засудив
Турійськ
Сторінка 3 з 10
Частина непокірних селян без відома економа залишила місто і зникла. Розшуки не дали нічого.Царський уряд послав війська, які жорстоко придушили виступи селян. Однак, щоб уникнути їх у майбутньому, феодали змушені були піти на деякі поступки. Так, власник Турійська Ю. Оржешко 28 лютого 1851 року звільнив жителів від кріпосницької
Після селянської реформи 1861 року більша частина землі, що прилягала до Турійська, лишилася власністю поміщиці Е. Оржешко. Вона мала 3515 десятин землі і 4542 десятини лісу. Селянам були наділені заболочені, неродючі землі, до того ж селянські ділянки були розкидані в різних місцях, за межами володінь поміщиці. Реформа не поліпшила істотно становища колишніх кріпаків, але сприяла капіталістичному розвитку Турійська. Тут почали діяти шкіряний завод, 2 водяні й паровий млин, який щорічно переробляв 65 тис. пудів зерна. Всі вони належали іноземним капіталістам. Значного розвитку набула торгівля. Місцеві купці відкрили бакалійну і винну крамниці, буфет на станції, гасовий склад, магазин залізоскоб'яних товарів та інші. Було споруджено кілька кам'яних будинків, тут містилися волосне управління, міська управа, поштово-телеграфне відділення і залізнична станція.
За розпорядженням волинського губернатора з березня 1895 року в Турійську запроваджено 12 одноденних ярмарків на рік, які відбувалися 16 числа кожного місяця. Це сприяло дальшому зростанню економіки містечка. Сталися певні зрушення в розвитку культури й охорони здоров'я. Ще в 1875 році власті відкрили двокласне училище. Тоді ж почала працювати аптека, в 1900 році – прийомний покій, який у 1906 році перетворено на лікарню.
З розвитком промисловості й торгівлі швидко зростала кількість населення. Якщо в 1899 році в Турійську жило 2872 чоловіка, то в 1910 році вже 3383. Збільшувалась кількість населення головним чином за рахунок безземельних селян з навколишніх сіл, що приходили сюди шукати роботи.
Зростання капіталістичної промисловості, збагачення міської верхівки супроводжувалися зубожінням і розоренням дрібних ремісників і крамарів, які, щоб прогодувати сім'ю, змушені були найматися до поміщицької економії або на місцеві підприємства. Але кількість безробітних набагато перевищувала попит на робочу силу, що значно погіршувало й без того тяжке життя міської бідноти.
Хижацька експлуатація, політичне безправ'я викликали обурення робітників, зміцнювали їх солідарність у боротьбі за поліпшення свого становища. Тому революційні події, які розгорнулися в центральних районах Росії на початку XX століття, знайшли відгук і серед трудящих Турійська. У вересні 1904 року поліція знайшла в містечку прокламації з гаслами: «Геть російсько-японську війну!», «Геть самодержавство!». У вересні 1906 року була арештована група жителів Турійська. Після кількамісячного слідства з'ясувалося, що всі арештовані – С. Жданевич, П. Грушевич, В. Кононович, Д. Шарунович та інші – організовували мітинги» агітували селян не платити податків, не віддавати своїх синів на військову службу. Ковельський повітовий суд засудив