Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Багато страждань завдала населенню Турійська перша світова війна. В серпні 1915 року після відступу російських військ
містечко захопили австро-німецькі війська. Значна частина жителів евакуювалася в центральні райони Росії. У тих, хто залишився, окупанти реквізували худобу, хліб, фураж.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в Турійськ солдати і селяни, що повернулися додому після укладення Брестського миру. Але містечко ще до кінця 1918 року перебувало під владою австро-німецьких окупантів. Після їх відходу Турійськ захопила буржуазно-поміщицька Польща. Пілсудчики запровадили жорстокий режим насильства і терору. За будь-які дії, спрямовані проти загарбників, розстрілювали й вішали. Численні реквізиції остаточно зруйнували економіку містечка.
У серпні 1920 року під ударами радянських військ білопольська армія котилася все далі на захід. 6 серпня після запеклих боїв Турійськ став вільним. Трудящі під керівництвом щойно створеного революційного комітету взялися відбудовувати зруйноване господарство. Населення подавало велику допомогу своїм визволителям продуктами харчування, фуражем тощо. Та радість була недовгою – під натиском міжнародних сил контрреволюції у вересні 1920 року радянські війська відступили. Разом з ними пішло на схід багато турійців. За Ризьким договором, укладеним у березні 1921 року, містечко знову опинилося під владою буржуазно-поміщицької Польщі.
«Мирні» часи розпочалися диким знущанням з українського населення. Весь хліб польські власті вивезли. На окупованих землях, у тому числі і в Турійську, почався голод. Жителі харчувалися березовою корою та іншими домішками. Жорстокий соціально-економічний гніт переплітався з національним гнобленням. 21 травня 1921 року польський уряд видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах. Тих, хто не виконував цього наказу, переслідували як злочинців.
Рятуючись від голоду, злиднів, насильства, багато жителів містечка виїздили за океан – до США, Канади, Аргентіни. На дорогу були потрібні гроші; щоб їх зібрати, біднота продавала за безцінь весь свій убогий скарб лихварям і місцевим багатіям.
Трудящі Турійська дедалі рішучіше повставали на боротьбу за своє соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, створений у 1921 році. Організатором його була місцева вчителька поетеса Г. Ю. Жежко (нині персональний пенсіонер, живе в м. Києві). У спогадах про перші дні діяльності комуністичного осередку вона писала: «Була у нас більшовицька політична нелегальна література, що залишилась з 1920 року після приходу червоноармійців, твори Маркса і Енгельса, Леніна. Цю літературу розповсюджували серед населення. Вчились ми на цій літературі і вчили інших».
В 1921–1922 рр. за ініціативою комуністів відбувалися Першотравневі мітинги і демонстрації. Зокрема, велику першотравневу демонстрацію організували жителі Турійська й селяни навколишніх сіл у 1923 році. Близько 400 чоловік зібрались у сосняку біля залізничної станції. Демонстранти йшли з червоними прапорами, лозунгами, співали «Варшав'янку», «Інтернаціонал». У центрі міста відбувся мітинг. Перелякана поліція не наважувалася стріляти. Виступаючи на мітингу, Г. Ю. Жежко, В. Й. Шарунович, В. Ю. Жежко, А. П. Полончевський та інші говорили про нестерпний визиск, про безправ'я і зубожіння трудящих, закликали їх стати до лав борців за своє визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Після мітингу
Турійськ
Сторінка 4 з 10
усіх до різних строків ув'язнення. В 1908 році поліція арештувала і кинула за грати багато жителів за порубку лісу в поміщиці Трембіцької.Багато страждань завдала населенню Турійська перша світова війна. В серпні 1915 року після відступу російських військ
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в Турійськ солдати і селяни, що повернулися додому після укладення Брестського миру. Але містечко ще до кінця 1918 року перебувало під владою австро-німецьких окупантів. Після їх відходу Турійськ захопила буржуазно-поміщицька Польща. Пілсудчики запровадили жорстокий режим насильства і терору. За будь-які дії, спрямовані проти загарбників, розстрілювали й вішали. Численні реквізиції остаточно зруйнували економіку містечка.
У серпні 1920 року під ударами радянських військ білопольська армія котилася все далі на захід. 6 серпня після запеклих боїв Турійськ став вільним. Трудящі під керівництвом щойно створеного революційного комітету взялися відбудовувати зруйноване господарство. Населення подавало велику допомогу своїм визволителям продуктами харчування, фуражем тощо. Та радість була недовгою – під натиском міжнародних сил контрреволюції у вересні 1920 року радянські війська відступили. Разом з ними пішло на схід багато турійців. За Ризьким договором, укладеним у березні 1921 року, містечко знову опинилося під владою буржуазно-поміщицької Польщі.
«Мирні» часи розпочалися диким знущанням з українського населення. Весь хліб польські власті вивезли. На окупованих землях, у тому числі і в Турійську, почався голод. Жителі харчувалися березовою корою та іншими домішками. Жорстокий соціально-економічний гніт переплітався з національним гнобленням. 21 травня 1921 року польський уряд видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах. Тих, хто не виконував цього наказу, переслідували як злочинців.
Рятуючись від голоду, злиднів, насильства, багато жителів містечка виїздили за океан – до США, Канади, Аргентіни. На дорогу були потрібні гроші; щоб їх зібрати, біднота продавала за безцінь весь свій убогий скарб лихварям і місцевим багатіям.
Трудящі Турійська дедалі рішучіше повставали на боротьбу за своє соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, створений у 1921 році. Організатором його була місцева вчителька поетеса Г. Ю. Жежко (нині персональний пенсіонер, живе в м. Києві). У спогадах про перші дні діяльності комуністичного осередку вона писала: «Була у нас більшовицька політична нелегальна література, що залишилась з 1920 року після приходу червоноармійців, твори Маркса і Енгельса, Леніна. Цю літературу розповсюджували серед населення. Вчились ми на цій літературі і вчили інших».
В 1921–1922 рр. за ініціативою комуністів відбувалися Першотравневі мітинги і демонстрації. Зокрема, велику першотравневу демонстрацію організували жителі Турійська й селяни навколишніх сіл у 1923 році. Близько 400 чоловік зібрались у сосняку біля залізничної станції. Демонстранти йшли з червоними прапорами, лозунгами, співали «Варшав'янку», «Інтернаціонал». У центрі міста відбувся мітинг. Перелякана поліція не наважувалася стріляти. Виступаючи на мітингу, Г. Ю. Жежко, В. Й. Шарунович, В. Ю. Жежко, А. П. Полончевський та інші говорили про нестерпний визиск, про безправ'я і зубожіння трудящих, закликали їх стати до лав борців за своє визволення, за возз'єднання з Радянською Україною. Після мітингу