Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
до Радянського Союзу, до східних кровних братів-українців. Агенти польської охранки доклали багато зусиль, щоб натрапити на слід комуністичної і комсомольської організацій, які очолювали народний рух, керували ним. 5 квітня 1934 року поліції вдалось розгромити райкоми КПЗУ і КСМЗУ в Турійську.
Перейшовши в глибоке підпілля, комуністи і комсомольці викривали демагогію польської шляхти, яка готувалася до війни проти СРСР. У ніч на 7 листопада 1934 року по всьому містечку були вивішені червоні транспаранти, відозви й листівки із закликами: «Геть фашизм!», «Геть криваві руки від Радянського Союзу!», «Хай живе Радянський Союз!». Восени 1936 року в Турійську знову почався масовий сільськогосподарський страйк, який тривав 2 місяці. Страйкарі вимагали зниження цін на промислові товари, скасування податків, зменшення ринкових зборів.
Намагаючись придушити антиурядовий рух, польська охранка вдавалася до вбивств з-за рогу членів КПЗУ. Так, 5 січня 1937 року загинув М. А. Муравський. Це призвело до нових виступів трудящих. У ніч на 10 січня в Турійську були вивішені 2 червоні транспаранти з чорною стрічкою і написом: «Честь товаришеві, який поліг від фашистської кулі, М. Муравському!», «Геть терор, хай живе революція!». Подібні лозунги вивішували на вулицях і члени підпільного РК КСМЗУ, який з 1938 року знову широко розгорнув свою діяльність.
Ведучи тяжку і нерівну боротьбу за своє соціальне і національне визволення, трудящі Турійська всі надії, всі помисли звертали до своїх братів на Сході, від яких чекали допомоги. І день визволення настав.
До кінця дня 17 вересня 1939 року повідомлення про перехід Червоної Армії через кордон знали в кожній хаті. В. Жежко слухав це повідомлення по радіо, записав його і розмножив у кількох примірниках. Комуністи й комсомольці Турійська 18 вересня скликали збори, потім обеззброїли поліцію, взяли під свій контроль роботу пошти, залізничної станції. З числа найактивніших створили тимчасовий орган влади – революційний виконавчий комітет. До його складу ввійшли Ф. М. Климович, Я. М. Лопушевський, О. Б. Троць, В. Я. Леончук, Л. О. Денисюк та інші. Комітет організував і озброїв народну дружину, стежив за роботою торгівлі, школи, не допускав руйнування та грабежу будинків, з яких тікало польське панство.
19 вересня 1939 року жителі Турійська і навколишніх сіл з червоними прапорами й транспарантами, на яких полум'яніло «Хай живе СРСР!», «Хай живе Червона Армія!», з букетами квітів вийшли зустрічати радянських воїнів. Після визволення ревком перетворили на тимчасовий комітет, який допомагав налагоджувати роботу установ, громадських організацій, дбав про добробут трудящих. Комітет розгорнув серед населення широку масово-політичну роботу, в ході якої знайомив жителів міста з радянським законодавством, Конституцією УРСР та СРСР, вів підготовку до виборів депутатів до Народних Зборів, які відбулися 22 жовтня 1939 року. Турійці одностайно обрали депутатом В. Я. Леончука.
На підставі рішення Народних Зборів Західної України в Турійську конфіскували житлові будинки, які належали поміщикам, купцям і польським урядовцям, націоналізували поміщицьку та церковну землю і безплатно передали її селянам. У селищі налагоджувалося нове життя. Почала працювати лікарня на 60 ліжок, де населенню подавалася безплатно медична допомога;
Турійськ
Сторінка 6 з 10
головних дорогах, що ведуть до Ковеля, всюди стоять застави селян, які зупиняють кожну підводу. Пропускають лише хворих до лікаря». За кілька днів страйк перетворився на демонстрацію, яка пройшла під лозунгом «Геть польську шляхту з української землі!». Багато промовців закликали приєднати Західну Україну Перейшовши в глибоке підпілля, комуністи і комсомольці викривали демагогію польської шляхти, яка готувалася до війни проти СРСР. У ніч на 7 листопада 1934 року по всьому містечку були вивішені червоні транспаранти, відозви й листівки із закликами: «Геть фашизм!», «Геть криваві руки від Радянського Союзу!», «Хай живе Радянський Союз!». Восени 1936 року в Турійську знову почався масовий сільськогосподарський страйк, який тривав 2 місяці. Страйкарі вимагали зниження цін на промислові товари, скасування податків, зменшення ринкових зборів.
Намагаючись придушити антиурядовий рух, польська охранка вдавалася до вбивств з-за рогу членів КПЗУ. Так, 5 січня 1937 року загинув М. А. Муравський. Це призвело до нових виступів трудящих. У ніч на 10 січня в Турійську були вивішені 2 червоні транспаранти з чорною стрічкою і написом: «Честь товаришеві, який поліг від фашистської кулі, М. Муравському!», «Геть терор, хай живе революція!». Подібні лозунги вивішували на вулицях і члени підпільного РК КСМЗУ, який з 1938 року знову широко розгорнув свою діяльність.
Ведучи тяжку і нерівну боротьбу за своє соціальне і національне визволення, трудящі Турійська всі надії, всі помисли звертали до своїх братів на Сході, від яких чекали допомоги. І день визволення настав.
До кінця дня 17 вересня 1939 року повідомлення про перехід Червоної Армії через кордон знали в кожній хаті. В. Жежко слухав це повідомлення по радіо, записав його і розмножив у кількох примірниках. Комуністи й комсомольці Турійська 18 вересня скликали збори, потім обеззброїли поліцію, взяли під свій контроль роботу пошти, залізничної станції. З числа найактивніших створили тимчасовий орган влади – революційний виконавчий комітет. До його складу ввійшли Ф. М. Климович, Я. М. Лопушевський, О. Б. Троць, В. Я. Леончук, Л. О. Денисюк та інші. Комітет організував і озброїв народну дружину, стежив за роботою торгівлі, школи, не допускав руйнування та грабежу будинків, з яких тікало польське панство.
19 вересня 1939 року жителі Турійська і навколишніх сіл з червоними прапорами й транспарантами, на яких полум'яніло «Хай живе СРСР!», «Хай живе Червона Армія!», з букетами квітів вийшли зустрічати радянських воїнів. Після визволення ревком перетворили на тимчасовий комітет, який допомагав налагоджувати роботу установ, громадських організацій, дбав про добробут трудящих. Комітет розгорнув серед населення широку масово-політичну роботу, в ході якої знайомив жителів міста з радянським законодавством, Конституцією УРСР та СРСР, вів підготовку до виборів депутатів до Народних Зборів, які відбулися 22 жовтня 1939 року. Турійці одностайно обрали депутатом В. Я. Леончука.
На підставі рішення Народних Зборів Західної України в Турійську конфіскували житлові будинки, які належали поміщикам, купцям і польським урядовцям, націоналізували поміщицьку та церковну землю і безплатно передали її селянам. У селищі налагоджувалося нове життя. Почала працювати лікарня на 60 ліжок, де населенню подавалася безплатно медична допомога;