Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
року писала, що багато з них сидять тут близько року без усякого обвинувачення, їжу видають їм один раз на день. У в'язниці сьомий місяць мучиться хвора на туберкульоз українська поетеса Ганна Жежко. І за ґратами молода поетеса не припиняла боротьби з ворогом, зброєю її стало перо. Ганна складала вірші, присвячені поневоленому рідному краю.
Розправа над арештованими ставала дедалі жорстокішою. Так, 2 лютого 1924 року поліція без будь-яких підстав арештувала 62-річного О. Шаруновича і його сина Дмитра, одвезла їх у кайданах до сусіднього села Мокреця, де в стодолі одного з господарів почала допит. їх били по обличчю, катували. Того самого дня поліція в Турійську побила хворого С. Кокайловича і його дружину.
Незважаючи на переслідування і терор, трудящі Турійська не припиняли політичної боротьби. Когорту сміливих поповнили згодом молоді, зокрема В. Я. Леончук, Ф. Н. Набатич, І. Д. Царик та інші. Комуністи й комсомольці збиралися на таємні збори, згуртовували свої ряди для дальшої боротьби проти поневолювачів. Місцем зустрічі були так звані «вечорниці», що перетворилися на засіб революційної пропаганди серед молоді. Тут читали заборонені книжки, співали революційних пісень, вели дискусії.
Турійськ на той час став центром досить міцної комуністичної організації, яка поширювала свій вплив на навколишні села Ставок, Клюськ, Обенижі, Грушівку та інші. Багато селян старанно виконували всі доручення комуністів. Найбільш активними були Ф. Климович, П. Луцюк, К. Полончевський. У січні 1925 року в Турійську створено райком КПЗУ, який багато зробив для згуртування мас. Під його керівництвом трудящі Турійська щороку відзначали річницю Великого Жовтня, день народження В. І. Леніна, накреслювали плани підготовки збройної боротьби, постійно дбали про поповнення комуністичних рядів. У 1932 році Турійська організація налічувала 150 чоловік.
Починаючи з 1925 року турійським комуністам багато допомагали пропагувати революційні ідеї члени Комуністичної спілки молоді Західної України, зокрема С. Ф. Денисюк, Я. М. Лопушевський, М. Ю. Жежко, О. А. Муравський, О. І. Муравська, П. Н. Дутик, М. Ф. Денисюк, Л. Я. Гурський, Н. К. Полончевський, В. Б. Троць та інші. Під керівництвом партійної організації вони провели в Турійську в 1933 році першотравневу демонстрацію під лозунгами: «Геть фашизм!», «Хай живе СРСР!», «Хай живе возз'єднання з Радянською Україною!».
У 30-х роках Польщу охопила економічна криза, яка почалася на основі загальної кризи капіталізму. Ціни на сільськогосподарські продукти падали, набагато випереджаючи падіння цін на промислові товари, що зменшувало грошові прибутки селян. Щоб сплатити податки, вони мусили продавати не тільки лишки, але й ту частину продуктів, яка призначалася для мінімального забезпечення сім'ї. Середнє господарство тоді платило податки до 100 злотих на рік, що дорівнювало вартості корови чи коня. У січні 1934 року Ковельський окружком КПЗУ, очолюваний І. Н. Тишиком («Тихий»), випустив листівку «До трудового селянства». В ній говорилося: «Не заплатимо ні гроша за рогатки і ярмарки, не дамо ні гроша податку. Не поїдемо до міста. Не повеземо збіжжя та інших продуктів до часу збільшення цін на сільськогосподарські продукти». Листівка закликала до боротьби за поділ поміщицьких земель, за створення народної влади. У відповідь на цей заклик 11 січня 1934 року в Турійську розпочався страйк. Газета «Праця» писала: «Селяни Турійська завертали селянські підводи, що їхали на базар до Ковеля. На
Турійськ
Сторінка 5 з 10
демонстранти знову пройшли центральною вулицею. 2 травня 1923 року всіх організаторів та багатьох учасників демонстрації і мітингу арештували й кинули до ковельської в'язниці. Про жахливі умови в'язнів газета «Комуніст» на початку січня 1924 Розправа над арештованими ставала дедалі жорстокішою. Так, 2 лютого 1924 року поліція без будь-яких підстав арештувала 62-річного О. Шаруновича і його сина Дмитра, одвезла їх у кайданах до сусіднього села Мокреця, де в стодолі одного з господарів почала допит. їх били по обличчю, катували. Того самого дня поліція в Турійську побила хворого С. Кокайловича і його дружину.
Незважаючи на переслідування і терор, трудящі Турійська не припиняли політичної боротьби. Когорту сміливих поповнили згодом молоді, зокрема В. Я. Леончук, Ф. Н. Набатич, І. Д. Царик та інші. Комуністи й комсомольці збиралися на таємні збори, згуртовували свої ряди для дальшої боротьби проти поневолювачів. Місцем зустрічі були так звані «вечорниці», що перетворилися на засіб революційної пропаганди серед молоді. Тут читали заборонені книжки, співали революційних пісень, вели дискусії.
Турійськ на той час став центром досить міцної комуністичної організації, яка поширювала свій вплив на навколишні села Ставок, Клюськ, Обенижі, Грушівку та інші. Багато селян старанно виконували всі доручення комуністів. Найбільш активними були Ф. Климович, П. Луцюк, К. Полончевський. У січні 1925 року в Турійську створено райком КПЗУ, який багато зробив для згуртування мас. Під його керівництвом трудящі Турійська щороку відзначали річницю Великого Жовтня, день народження В. І. Леніна, накреслювали плани підготовки збройної боротьби, постійно дбали про поповнення комуністичних рядів. У 1932 році Турійська організація налічувала 150 чоловік.
Починаючи з 1925 року турійським комуністам багато допомагали пропагувати революційні ідеї члени Комуністичної спілки молоді Західної України, зокрема С. Ф. Денисюк, Я. М. Лопушевський, М. Ю. Жежко, О. А. Муравський, О. І. Муравська, П. Н. Дутик, М. Ф. Денисюк, Л. Я. Гурський, Н. К. Полончевський, В. Б. Троць та інші. Під керівництвом партійної організації вони провели в Турійську в 1933 році першотравневу демонстрацію під лозунгами: «Геть фашизм!», «Хай живе СРСР!», «Хай живе возз'єднання з Радянською Україною!».
У 30-х роках Польщу охопила економічна криза, яка почалася на основі загальної кризи капіталізму. Ціни на сільськогосподарські продукти падали, набагато випереджаючи падіння цін на промислові товари, що зменшувало грошові прибутки селян. Щоб сплатити податки, вони мусили продавати не тільки лишки, але й ту частину продуктів, яка призначалася для мінімального забезпечення сім'ї. Середнє господарство тоді платило податки до 100 злотих на рік, що дорівнювало вартості корови чи коня. У січні 1934 року Ковельський окружком КПЗУ, очолюваний І. Н. Тишиком («Тихий»), випустив листівку «До трудового селянства». В ній говорилося: «Не заплатимо ні гроша за рогатки і ярмарки, не дамо ні гроша податку. Не поїдемо до міста. Не повеземо збіжжя та інших продуктів до часу збільшення цін на сільськогосподарські продукти». Листівка закликала до боротьби за поділ поміщицьких земель, за створення народної влади. У відповідь на цей заклик 11 січня 1934 року в Турійську розпочався страйк. Газета «Праця» писала: «Селяни Турійська завертали селянські підводи, що їхали на базар до Ковеля. На