Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відповідно до нового адміністративного поділу Волинської області в січні 1940 року Турійськ став центром новоутвореного району. Того ж року вперше трудящі селища на основі загального,
прямого, рівного виборчого права при таємному голосуванні обрали депутатів до Верховної Ради СРСР і УРСР і до місцевих Рад депутатів трудящих. 4315 виборців Турійського виборчого округу обрали депутатами до Верховної Ради СРСР М. А. Васюту і П. І. Таценка, а до Верховної Ради УРСР – секретаря райкому ЛКСМУ 3. В. Бешту.
Під керівництвом партійних і радянських органів у Турійську сталися докорінні соціально-економічні зміни. На новій, соціалістичній основі перебудовувалися господарство й культура. Стали до ладу будівельний комбінат, машинно-тракторна станція. За ініціативою колишніх наймитів та бідняків засновано колгоспи їм. Чкалова та ім. Щорса.
Після визволення в Турійську були створені всі умови для розвитку національної, справді народної культури. Особливо широкого розвитку набула художня самодіяльність. У квітні 1941 року вийшов перший номер районної газети «Радянський селянин».
Мирне творче життя тривало недовго, його перервав віроломний напад фашистських орд на СРСР. 29 червня 1941 року гітлерівці окупували Турійськ і встановили жорстокий режим насильства і терору. Радянських активістів і всіх жителів, які підтримували Радянську владу, фашисти арештували й розстріляли без суду, Вони грабували в населення майно, влаштовували облави, вивозили на каторгу до Німеччини молодь.
За час свого хазяйнування в Турійську окупанти закатували й розстріляли 1540 чоловік, знищили 165 жилих будинків і 181 господарську будівлю. Забираючи хліб та інші продукти, фашисти прирікали населення на голод і вимирання.
Проте радянські люди не мирилися з фашистською неволею. У рядах народних месників боролися проти фашистів десятки турійців, серед них О. С. Данилевич, П. С Данилевич, С. І. Жданевич, Г. П. Нечеговський, М. Ю. Жежко та інші. Через Турійський район проходило партизанське з'єднання С. А. Ковпака. За допомогою жителів селища, що поповнили його лави, ковпаківці в другій половині 1943 року розбили недалеко від Турійська велику банду українських буржуазних націоналістів.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, в 1944 році гітлерівські окупанти майже повністю зруйнували й спалили Турійськ. 4 липня 1944 року бійці 317-ї і 17-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії 1-го Білоруського фронту визволили селище від німецько-фашистських загарбників. Їм допомогли партизани з'єднання О. Ф. Федорова. Під час боїв великий героїзм виявили підполковник В. В. Козіно, командир партизанського загону Лашков та інші. Всі вони були відзначені урядовими нагородами. Жителі Турійська свято шанують пам'ять про воїнів, що загинули, визволяючи селище від німецько-фашистських загарбників. У центрі Турійська встановлено монумент Слави, біля якого горить Вічний вогонь.
Після вигнання окупантів турійці під керівництвом відновлених партійних, радянських і профспілкових органів енергійно взялися відбудовувати рідне селище. Велику допомогу їм подали частини Червоної Армії, що тимчасово розташовувалися тут. Бійці розмінували навколишні поля, допомогли транспортом, у відбудові деяких будинків, налагодили телефонний зв'язок тощо. Жителі Турійська теж всіляко допомагали рідній армії добити ворога. В 1944 – 1945 рр. вони брали активну участь у збиранні коштів на танкову колону, розповсюдженні 3-ї воєнної державної позики, здавали державі лишки хліба, молока, сіна. 175 чоловік поповнили ряди воїнів Червоної Армії.
Турійськ
Сторінка 7 з 10
відкрили середню школу, бібліотеку, яка на той час налічувала 6 тис. примірників книжок, і кінотеатр.Відповідно до нового адміністративного поділу Волинської області в січні 1940 року Турійськ став центром новоутвореного району. Того ж року вперше трудящі селища на основі загального,
Під керівництвом партійних і радянських органів у Турійську сталися докорінні соціально-економічні зміни. На новій, соціалістичній основі перебудовувалися господарство й культура. Стали до ладу будівельний комбінат, машинно-тракторна станція. За ініціативою колишніх наймитів та бідняків засновано колгоспи їм. Чкалова та ім. Щорса.
Після визволення в Турійську були створені всі умови для розвитку національної, справді народної культури. Особливо широкого розвитку набула художня самодіяльність. У квітні 1941 року вийшов перший номер районної газети «Радянський селянин».
Мирне творче життя тривало недовго, його перервав віроломний напад фашистських орд на СРСР. 29 червня 1941 року гітлерівці окупували Турійськ і встановили жорстокий режим насильства і терору. Радянських активістів і всіх жителів, які підтримували Радянську владу, фашисти арештували й розстріляли без суду, Вони грабували в населення майно, влаштовували облави, вивозили на каторгу до Німеччини молодь.
За час свого хазяйнування в Турійську окупанти закатували й розстріляли 1540 чоловік, знищили 165 жилих будинків і 181 господарську будівлю. Забираючи хліб та інші продукти, фашисти прирікали населення на голод і вимирання.
Проте радянські люди не мирилися з фашистською неволею. У рядах народних месників боролися проти фашистів десятки турійців, серед них О. С. Данилевич, П. С Данилевич, С. І. Жданевич, Г. П. Нечеговський, М. Ю. Жежко та інші. Через Турійський район проходило партизанське з'єднання С. А. Ковпака. За допомогою жителів селища, що поповнили його лави, ковпаківці в другій половині 1943 року розбили недалеко від Турійська велику банду українських буржуазних націоналістів.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, в 1944 році гітлерівські окупанти майже повністю зруйнували й спалили Турійськ. 4 липня 1944 року бійці 317-ї і 17-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії 1-го Білоруського фронту визволили селище від німецько-фашистських загарбників. Їм допомогли партизани з'єднання О. Ф. Федорова. Під час боїв великий героїзм виявили підполковник В. В. Козіно, командир партизанського загону Лашков та інші. Всі вони були відзначені урядовими нагородами. Жителі Турійська свято шанують пам'ять про воїнів, що загинули, визволяючи селище від німецько-фашистських загарбників. У центрі Турійська встановлено монумент Слави, біля якого горить Вічний вогонь.
Після вигнання окупантів турійці під керівництвом відновлених партійних, радянських і профспілкових органів енергійно взялися відбудовувати рідне селище. Велику допомогу їм подали частини Червоної Армії, що тимчасово розташовувалися тут. Бійці розмінували навколишні поля, допомогли транспортом, у відбудові деяких будинків, налагодили телефонний зв'язок тощо. Жителі Турійська теж всіляко допомагали рідній армії добити ворога. В 1944 – 1945 рр. вони брали активну участь у збиранні коштів на танкову колону, розповсюдженні 3-ї воєнної державної позики, здавали державі лишки хліба, молока, сіна. 175 чоловік поповнили ряди воїнів Червоної Армії.