Сторінка 8 з 9
До складу його входять пекарня, маслосироробний і ковбасний цехи, млин, цех безалкогольних напоїв.
У селищі є 68 колгоспних дворів, які належать до 3-ї городньої бригади артілі «Маяк» (центральна садиба в с. Новосілках). У Лукові розміщена також колгоспна ферма відгодівлі молодняка великої рогатої худоби.
За післявоєнні роки Луків змінився і зовні. Він розбудувався, пролягли нові вулиці, зокрема ім. Ю. Гагаріна, І. Франка та інші. Протягом 1945–1968 рр. споруджено 220 нових житлових будинків, з них 10 звів комбінат будівельних матеріалів. За рішенням селищної Ради до 50-річчя Великого Жовтня прокладено близько 2 тис. погонних метрів тротуарів. Вулиці освітлюються. З 1964 року Луків одержує електроенергію від Добротвірської ДРЕС. Селище має автобусне сполучення з багатьма містами й селами області.
Заможним і культурним стало життя робітників, колгоспників, сільської інтелігенції, рік у рік підвищується їх матеріальний добробут. Протягом останніх років зросла реалізація промислових і продовольчих товарів. У Лукові працює універмаг і 12 інших магазинів. За хорошу організацію радянської торгівлі, систематичне перевиконання плану колективу Луківського споживчого товариства до 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні вручено Пам'ятний прапор ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради профспілок.
До послуг трудящих комбінат побутового обслуговування, який об'єднує кравецьку, шевську, годинникарську майстерні, фотоательє і перукарню. Розвинута і мережа підприємств громадського харчування – тут є чайні, 3 їдальні, 5 буфетів.
Значно поліпшилось і медичне обслуговування населення. В Луківській дільничній лікарні, яка розрахована на 100 ліжок, є терапевтичне, хірургічне, інфекційне, дитяче, пологове та гінекологічне відділення, де застосовуються всі сучасні методи лікування. Загальну повагу населення заслужив лікар-терапевт Т. М. Кононець. За хороші показники в роботі Луківська лікарня занесена на обласну Дошку пошани. З 1965 року в Лукові почала працювати лікарня санаторного типу для працівників Львівської залізниці.
У селищі є середня школа і сільське професійно-технічне училище № 2. У школі в 1966/67 навчальному році налічувалось 610 учнів і 37 учителів. Перший випуск десятикласників відбувся в 1948 році. З того часу Луківську середню школу закінчили понад 1000 юнаків і дівчат.
Парторганізація школи і колектив учителів приділяють велику увагу комуністичному вихованню учнівської молоді. В школі створено ленінську кімнату, де зібрано багато цікавих документів про життя і діяльність В. І. Леніна. Ці матеріали надіслали школі з Москви, Ленінграда, Києва, Ульяновська, а також з Польщі, Чехословаччини, Німецької Демократичної Республіки, Франції. У ленінській кімнаті приймають школярів до лав піонерів, до комсомолу.
Цікаву роботу ведуть юні слідопити. Вони створили кімнату бойової слави, де зібрані цінні матеріали про тих, хто боровся за встановлення Радянської влади в селищі, хто брав участь у його визволенні з-під фашистського іга.
Вчителі школи є членами селищної організації товариства «Знання». За сумлінну навчально-виховну і громадську роботу В. М. Сліпко удостоєний звання заслуженого вчителя школи УРСР, К. А. Прошак нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Луківське професійно-технічне училище № 2 створене в серпні 1954 року. В 1968 році тут навчалося 550 чоловік. Училище готує трактористів-машиністів широкого профілю, механізаторів тваринницьких ферм, механізаторів лукомеліоративних та
Дивиться також інші населені пункти району: