Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Основною формою експлуатації селян була панщина, що тривала 3–4 дні на тиждень. Міщани платили панові чинш і виконували різні повинності. Вони займалися ремеслами, торгівлею і сільським господарством. Розширюючи посівні площі, Мйончинський під різними приводами забирав у селян кращу землю. Тільки за так званий інвентарний період (1848–1861 рр.) він захопив 91 десятину, тобто четверту частину їхніх наділів.
Під час проведення реформи 1861 року граф К. Мйончинський прагнув якнайбільше кращих земель залишити собі. У Мацеєві на 120 ревізьких душ було наділено всього 366 десятин землі, за яку селяни мали сплатити понад 2620 крб., причому ці землі були найгірші. Крім того, в смузі селянських наділів залишалося понад 46 десятин церковної та більш як 110 десятин поміщицької землі, що збільшувало черезсмужжя і породжувало великі труднощі при обробітку ділянок. Податки і платежі, якими були обтяжені селянські господарства, позбавлення селян прав на користування лісами й пасовиськами прирікали недавніх кріпаків на кабальну залежність від поміщиків і лихварів.
Наприкінці XIX століття графу Мйончинському в Мацеївському маєтку належало 515 десятин орної землі та 1100 десятин лісу; в Стахуровському фільварку – 1585 десятин, у маєтку Ставки – 1000 десятин. У Мацеєві був також маєток великого землевласника П. С. Татарина, який мав 3179 десятин. Крім того, двом церквам належало 116 десятин.
Незважаючи на те, що залишки феодально-кріпосницьких відносин були ще дуже сильні, все ж економіка містечка почала набувати рис, властивих товарно-капіталістичному господарству. Поряд з великими фільварками, інтенсивніше почала розвиватися промисловість. У 70-х роках XIX століття за 2 км від містечка прокладено залізницю і побудовано станцію Мацеїв. Зросла кількість промислових підприємств, найбільшими з них були винокурний завод, паровий млин та вапнярня. Середньорічна вартість продукції цих підприємств дорівнювала 163 тис. крб. Наприкінці XIX століття Мацеїв був також важливим центром шкіряного виробництва Волинської губернії. В 1896 році, наприклад, вартість шкіри, виробленої підприємствами містечка, становила 3650 крб., тобто за 50 років збільшилася в 4 рази. На початку XX століття в Мацеєві налічувалось 8 мануфактурних та 37 інших крамниць, щорічно відбувався ярмарок. Тут діяли поштова контора з телеграфом, сільська каса, а також лікарня на 16 ліжок і аптека.
З розвитком промислового виробництва і торгівлі швидко зростало населення містечка. Якщо в 1860 році тут налічувалось 1879 жителів, то в 1910 році – 4216. В соціальній структурі населення найважливішою зміною була поява невеликого загону робітничого класу – залізничників, робітників винокурного заводу та інших промислових підприємств. Поповнення робітничого класу в Мацеєві відбувалося переважно за рахунок колишніх кустарів і ремісників, що розорилися, і зубожілих селян як самого містечка, так і навколишніх сіл. Жорстоко експлуатуючи робітників, власники підприємств зовсім не дбали про створення більш-менш сприятливих умов для праці. Антисанітарія, відсутність будь-якої охорони праці, 12–16-годинний робочий день при мізерному заробітку призводили до виснаження і масових, особливо професійних, захворювань. До того ж, робітники не мали ніяких політичних прав. Все це було причиною того, що події 1905 року в Росії мали широкий відгук серед
Луків
Сторінка 2 з 9
У 30 – 40-і роки ХІХ століття Мацеїв був порівняно великим населеним пунктом, значним торговельним і ремісничим центром. У 1838 році тут налічувалося 279 дворів і близько 2 тис. населення, переважну більшість якого становили міщани – українці і євреї, а решта – селяни-кріпаки. Кращі землі навколо містечка належали поміщикові. За його власним визнанням, таких ґрунтів, як у нього, не було в усьому Ковельському повіті. Під час проведення реформи 1861 року граф К. Мйончинський прагнув якнайбільше кращих земель залишити собі. У Мацеєві на 120 ревізьких душ було наділено всього 366 десятин землі, за яку селяни мали сплатити понад 2620 крб., причому ці землі були найгірші. Крім того, в смузі селянських наділів залишалося понад 46 десятин церковної та більш як 110 десятин поміщицької землі, що збільшувало черезсмужжя і породжувало великі труднощі при обробітку ділянок. Податки і платежі, якими були обтяжені селянські господарства, позбавлення селян прав на користування лісами й пасовиськами прирікали недавніх кріпаків на кабальну залежність від поміщиків і лихварів.
Наприкінці XIX століття графу Мйончинському в Мацеївському маєтку належало 515 десятин орної землі та 1100 десятин лісу; в Стахуровському фільварку – 1585 десятин, у маєтку Ставки – 1000 десятин. У Мацеєві був також маєток великого землевласника П. С. Татарина, який мав 3179 десятин. Крім того, двом церквам належало 116 десятин.
Незважаючи на те, що залишки феодально-кріпосницьких відносин були ще дуже сильні, все ж економіка містечка почала набувати рис, властивих товарно-капіталістичному господарству. Поряд з великими фільварками, інтенсивніше почала розвиватися промисловість. У 70-х роках XIX століття за 2 км від містечка прокладено залізницю і побудовано станцію Мацеїв. Зросла кількість промислових підприємств, найбільшими з них були винокурний завод, паровий млин та вапнярня. Середньорічна вартість продукції цих підприємств дорівнювала 163 тис. крб. Наприкінці XIX століття Мацеїв був також важливим центром шкіряного виробництва Волинської губернії. В 1896 році, наприклад, вартість шкіри, виробленої підприємствами містечка, становила 3650 крб., тобто за 50 років збільшилася в 4 рази. На початку XX століття в Мацеєві налічувалось 8 мануфактурних та 37 інших крамниць, щорічно відбувався ярмарок. Тут діяли поштова контора з телеграфом, сільська каса, а також лікарня на 16 ліжок і аптека.
З розвитком промислового виробництва і торгівлі швидко зростало населення містечка. Якщо в 1860 році тут налічувалось 1879 жителів, то в 1910 році – 4216. В соціальній структурі населення найважливішою зміною була поява невеликого загону робітничого класу – залізничників, робітників винокурного заводу та інших промислових підприємств. Поповнення робітничого класу в Мацеєві відбувалося переважно за рахунок колишніх кустарів і ремісників, що розорилися, і зубожілих селян як самого містечка, так і навколишніх сіл. Жорстоко експлуатуючи робітників, власники підприємств зовсім не дбали про створення більш-менш сприятливих умов для праці. Антисанітарія, відсутність будь-якої охорони праці, 12–16-годинний робочий день при мізерному заробітку призводили до виснаження і масових, особливо професійних, захворювань. До того ж, робітники не мали ніяких політичних прав. Все це було причиною того, що події 1905 року в Росії мали широкий відгук серед