Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ковельський повітовий справник писав у донесенні, що робітники до заяви «прилучили також прокламацію антиурядового змісту».
Поряд з розвитком економіки сталися деякі зміни і в галузі культури. В 1882 році в Мацеєві було відкрито сільське училище, яке в 1904 році реорганізовано на двокласне народне училище. В 1913 році тут навчалося 203 учні. При школі працювала невелика бібліотека для дорослих.
У роки першої світової війни Західна Волинь, у тому числі й Мацеїв, була ареною кровопролитних боїв між австро-німецькою та російською арміями. Коли наблизився фронт, значна частина населення евакуювалася до східних губерній. Припинили роботу промислові підприємства, школа. Під час боїв Мацеїв був частково зруйнований. Влітку 1915 року містечко захопили австро-німецькі війська, а на початку 1919 року, після краху німецької окупації на Україні, – білополяки. В серпні 1920 року частини Червоної Армії визволили Мацеїв від іноземних загарбників. Тут було встановлено Радянську владу, створено ревком на чолі з М. Веліковським і народну міліцію, які забезпечували революційний порядок у містечку і організовували допомогу бійцям Червоної Армії. Але у вересні 1920 року Мацеїв знову захопили польські війська, і він перебував під владою буржуазно-поміщицької Польщі до вересня 1939 року.
Мацеїв у період польської окупації був центром гміни Ковельського повіту. В 1921 році тут налічувалося 2977 чоловік населення. В економіці Мацеївської гміни переважало сільське господарство. Великі земельні масиви належали поміщикам, а понад 50 проц. селянських господарств становили безземельні й малоземельні. Промисловість мала кустарний характер. У 1936–1937 рр. на території всієї гміни в промисловості було зайнято лише 259 чоловік. У Мацеєві перше місце серед інших видів кустарного виробництва посідало добування крейди. Тут діяло 12 крейдяних кар'єрів, де працювало близько 100 робітників. Кілька десятків робітників було зайнято на шкіряних підприємствах, на лісопильному заводі, паровому млині, залізничній станції, у кравецьких майстернях тощо. Тяжкі умови праці були тут: усі роботи виконувалися вручну, робочий день тривав 14 годин і більше. В системі колоніального гноблення важливе місце посідала податкова політика. І селяни, і робітники, і кустарі мусили сплачувати безліч податків. Зокрема, селяни сплачували поземельний і маєтковий податок, на самоврядування, за кожну голову худоби, птиці, за собаку, платили податок на утримання костьолу, поліції, сажотруса та інші. В роки економічної кризи 1929–1932 рр. запровадили додатковий податок – 10 проц. поземельного, так звану кризисну надбавку. Крім того, з населення стягали різні штрафи, численні мита (за забій худоби, одержання свідоцтва тощо). Особливим видом податків була неоплачувана шляхова повинність та інші примусові роботи.
Жорстокий соціальний гніт переплітався з політикою національного гноблення і дискримінації українського населення, яку провадили польські окупаційні власті. Всупереч умовам Ризького договору, вони заборонили українську мову в навчальних закладах і державних установах; вона була поставлена поза законом. Майже всі адміністративні посади займали поляки. У двох мацеївських школах працювало 12 учителів – усі поляки. Польські власті заборонили проведення зборів, селянських сходів.
Трудящі маси рішуче піднімалися на боротьбу за своє соціальне і національне визволення. Великим стимулом у цій боротьбі були успіхи соціалістичного будівництва в Країні Рад. Мацеїв і Мацеївська гміна в 1923 –1939 рр. були районом активного
Луків
Сторінка 3 з 9
трудящих Мацеєва. 11 і 12 жовтня 1905 року разом з робітниками Поліської залізниці страйкували працівники станції Мацеїв. Того ж року відбувся страйк робітників шкіряних підприємств, які вимагали скорочення робочого дня з 16 до 12 годин. Поряд з розвитком економіки сталися деякі зміни і в галузі культури. В 1882 році в Мацеєві було відкрито сільське училище, яке в 1904 році реорганізовано на двокласне народне училище. В 1913 році тут навчалося 203 учні. При школі працювала невелика бібліотека для дорослих.
У роки першої світової війни Західна Волинь, у тому числі й Мацеїв, була ареною кровопролитних боїв між австро-німецькою та російською арміями. Коли наблизився фронт, значна частина населення евакуювалася до східних губерній. Припинили роботу промислові підприємства, школа. Під час боїв Мацеїв був частково зруйнований. Влітку 1915 року містечко захопили австро-німецькі війська, а на початку 1919 року, після краху німецької окупації на Україні, – білополяки. В серпні 1920 року частини Червоної Армії визволили Мацеїв від іноземних загарбників. Тут було встановлено Радянську владу, створено ревком на чолі з М. Веліковським і народну міліцію, які забезпечували революційний порядок у містечку і організовували допомогу бійцям Червоної Армії. Але у вересні 1920 року Мацеїв знову захопили польські війська, і він перебував під владою буржуазно-поміщицької Польщі до вересня 1939 року.
Мацеїв у період польської окупації був центром гміни Ковельського повіту. В 1921 році тут налічувалося 2977 чоловік населення. В економіці Мацеївської гміни переважало сільське господарство. Великі земельні масиви належали поміщикам, а понад 50 проц. селянських господарств становили безземельні й малоземельні. Промисловість мала кустарний характер. У 1936–1937 рр. на території всієї гміни в промисловості було зайнято лише 259 чоловік. У Мацеєві перше місце серед інших видів кустарного виробництва посідало добування крейди. Тут діяло 12 крейдяних кар'єрів, де працювало близько 100 робітників. Кілька десятків робітників було зайнято на шкіряних підприємствах, на лісопильному заводі, паровому млині, залізничній станції, у кравецьких майстернях тощо. Тяжкі умови праці були тут: усі роботи виконувалися вручну, робочий день тривав 14 годин і більше. В системі колоніального гноблення важливе місце посідала податкова політика. І селяни, і робітники, і кустарі мусили сплачувати безліч податків. Зокрема, селяни сплачували поземельний і маєтковий податок, на самоврядування, за кожну голову худоби, птиці, за собаку, платили податок на утримання костьолу, поліції, сажотруса та інші. В роки економічної кризи 1929–1932 рр. запровадили додатковий податок – 10 проц. поземельного, так звану кризисну надбавку. Крім того, з населення стягали різні штрафи, численні мита (за забій худоби, одержання свідоцтва тощо). Особливим видом податків була неоплачувана шляхова повинність та інші примусові роботи.
Жорстокий соціальний гніт переплітався з політикою національного гноблення і дискримінації українського населення, яку провадили польські окупаційні власті. Всупереч умовам Ризького договору, вони заборонили українську мову в навчальних закладах і державних установах; вона була поставлена поза законом. Майже всі адміністративні посади займали поляки. У двох мацеївських школах працювало 12 учителів – усі поляки. Польські власті заборонили проведення зборів, селянських сходів.
Трудящі маси рішуче піднімалися на боротьбу за своє соціальне і національне визволення. Великим стимулом у цій боротьбі були успіхи соціалістичного будівництва в Країні Рад. Мацеїв і Мацеївська гміна в 1923 –1939 рр. були районом активного