Сторінка 10 з 10
ставлення до праці, до соціалістичної власності, виробилась нова психологія, мораль. Про це яскраво свідчить той факт, що кожний колгоспник уболіває за громадські справи. 66 із них носять на грудях ордени й медалі Радянського Союзу – символ шани працьовитим рукам.
Поступово застарілі традиції уступають місце новим, радянським звичаям. 19 вересня 1962 року боблівці звернулися до всіх колгоспників району і області із закликом: «Громадою – на пережитки минулого!». Волинський обком КП України схвалив цей почин. У селі давно заросла травою стежка до церкви. Замість релігійних свят широко входять у побут нові – день заснування колгоспу, свято врожаю, день механізатора та інші. Законом життя хліборобів став моральний кодекс будівника комунізму.
Господарському і культурному будівництву в Воблах велику увагу приділяє сільська Рада депутатів трудящих. До її складу обрано 24 депутати. На сесіях сільради народні обранці обговорюють важливі питання економіки й культури села. Так, на одній з сесій 1969 року розглянуто і схвалено проект забудови Боблів. За цим проектом протягом кількох років буде споруджено 9 шістнадцятиквартирних і 17 чотириквартирних двоповерхових житлових будинків, лікарню тощо.
Так волею партії, зусиллям трудівників села за післявоєнні роки, всього за чверть століття, невпізнанно змінилося село, змінилась і доля його жителів.
Відповідаючи на сповнений туги за Батьківщиною лист свого брата В. С. Панасюка, який у 1929 році емігрував в Аргентіну, голова колгоспу депутат Волинської обласної Ради депутатів трудящих О. С. Панасюк писав: «Співчуваю твоєму горю, безталанній долі, яка закинула тебе в далеку Аргентіну... На закінчення скажу: світлою дорогою ми йдемо до свого щастя. Піднімаємо перелоги, засіваємо дорідними зернами землю. Спокійно дивимось у завтрашній день, бо знаємо, що буде він ще кращим, ніж сьогодні, бо самі творці його – ми».
Дивиться також інші населені пункти району: