Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Власті відповіли на посилення політичної боротьби трудящих масовими репресіями. У 1933 році вони кинули до в'язниці членів КПЗУ - Н. К. Кравчука, 3. В. Федчука, М. Ф. Вірного, вбили активних діячів комсомольської організації Волині -
підпільників І. Климчука і Р. Євдокимова, коли ті з Доросинів переходили до села Шурина, виконуючи партійне доручення. Для «втихомирення» доросинівців поліція спорядила в 1934 році загін карателів. Він зруйнував 18 хат, зокрема Т. Кравчука, І. Вакулюка, М. Вірного, пограбував їх майно, заарештував 12 чоловік.
Вороги лютували, відчуваючи своє безсилля. Доросинівці виступали проти фашистського режиму пілсудчиків. Трудящі підтримали національно-революційну війну іспанського народу в 1936–1939 рр. Комуністи і комсомольці зібрали в селі 1,5 тис. злотих, щоб допомогти іспанським патріотам. Сільський активіст П. П. Слива виїхав до Іспанії, щоб добровольцем захищати республіку від заколотників, але на кордоні його затримали і ув'язнили. У 1937–1938 рр. така ж доля спіткала ще 24 трудящих доросинівців (братів Микиту та Семена Герасимчуків, Н. Кравчука, О. Слюсаренка, М. Власюка й інших), які вели революційну роботу в селі. Вони повернулися додому лише після визволення західноукраїнських земель від гніту панської Польщі.
У вересні 1939 року збулася заповітна мрія доросинівців. З хлібом і сіллю зустрічали вони воїнів Червоної Армії. На мітинг, що відбувся в центрі села, зібралися всі його жителі. Його учасники утворили тимчасовий комітет на чолі з А. Вірним, якого згодом обрали депутатом до Народних Зборів Західної України, що відбулися 26–29 жовтня 1939 року у Львові. Комітет розподілив поміщицьку й осадницьку землю, худобу та сільськогосподарський реманент між безземельними селянами. Незабаром Верховна Рада Союзу РСР прийняла закон про возз'єднання Західної України з УРСР у складі СРСР. У Доросинях було обрано сільську Раду, її очолив П. І. Вакулюк.
Восени 1939 року в колишніх поміщицьких та осадницьких будинках було відкрито клуб, сільмаг, сільську Раду, школу лікнепу. Громадське життя в селі небачено активізувалося. Понад 100 доросинівців сіли за парти вечірньої школи. У клубі щоденно збиралось багато людей послухати лекцію чи бесіду, подивитись кінокартину або концерт. Радянська влада дбала про охорону здоров'я трудящих. У Доросинях відкрили медпункт, лікарем тут працював антифашист із Чехії Фрід.
У вересні 1940 року в селі з ініціативи колишніх членів КПЗУ М. Ф. Вірного, М. П. Герасимчука, Н. К. Кравчука, З. Ф. Федчука та інших створюється колгосп ім. 17 Вересня, який спочатку об'єднав 40 селянських господарств. Головою правління обрали М. П. Герасимчука. Весною 1941 року в артілі уже було 120 господарств. Усуспільнено їх землі, тяглову силу, сільськогосподарський реманент. Колгосп мав 15 корів, 70 коней, 38 плугів, 20 залізних борін, 6 кінних молотарок. Навесні 1941 року всю громадську землю засіяли, збудували стайню, комору для зерна, підготувалися до збирання першого врожаю.
25 червня 1941 року до села вдерлися гітлерівці. Вони разом з бандерівцями пограбували все колгоспне майно. Активісти С. П. Герасимчук, Н. К. Кравчук, О. П. Слюсаренко та інші восени 1941 року створили на хуторі Смолярка підпільну групу. З нею підтримував зв'язок місцевий лікар - чех Фрід, який загинув пізніше від рук бандерівців. Місцеві жителі шанують його пам'ять. На будинку, де він колись працював, 1965 року встановлено меморіальну дошку.
Активну участь у партизанському русі брали доросинівці А. С. Мельничук і його дружина Я. Ф. Мельничук, їхня хата була явочною квартирою для партизанських розвідників. Я. Ф. Мельничук готувала їжу, прала білизну, допомагала пораненим, супроводила патріотів до партизанського загону. В своїй книзі
Доросині
Сторінка 4 з 7
сільськогосподарських продуктів, не сплачували податків, бойкотували купівлю промислових товарів, вимагали знизити ціни на них.Власті відповіли на посилення політичної боротьби трудящих масовими репресіями. У 1933 році вони кинули до в'язниці членів КПЗУ - Н. К. Кравчука, 3. В. Федчука, М. Ф. Вірного, вбили активних діячів комсомольської організації Волині -
Вороги лютували, відчуваючи своє безсилля. Доросинівці виступали проти фашистського режиму пілсудчиків. Трудящі підтримали національно-революційну війну іспанського народу в 1936–1939 рр. Комуністи і комсомольці зібрали в селі 1,5 тис. злотих, щоб допомогти іспанським патріотам. Сільський активіст П. П. Слива виїхав до Іспанії, щоб добровольцем захищати республіку від заколотників, але на кордоні його затримали і ув'язнили. У 1937–1938 рр. така ж доля спіткала ще 24 трудящих доросинівців (братів Микиту та Семена Герасимчуків, Н. Кравчука, О. Слюсаренка, М. Власюка й інших), які вели революційну роботу в селі. Вони повернулися додому лише після визволення західноукраїнських земель від гніту панської Польщі.
У вересні 1939 року збулася заповітна мрія доросинівців. З хлібом і сіллю зустрічали вони воїнів Червоної Армії. На мітинг, що відбувся в центрі села, зібралися всі його жителі. Його учасники утворили тимчасовий комітет на чолі з А. Вірним, якого згодом обрали депутатом до Народних Зборів Західної України, що відбулися 26–29 жовтня 1939 року у Львові. Комітет розподілив поміщицьку й осадницьку землю, худобу та сільськогосподарський реманент між безземельними селянами. Незабаром Верховна Рада Союзу РСР прийняла закон про возз'єднання Західної України з УРСР у складі СРСР. У Доросинях було обрано сільську Раду, її очолив П. І. Вакулюк.
Восени 1939 року в колишніх поміщицьких та осадницьких будинках було відкрито клуб, сільмаг, сільську Раду, школу лікнепу. Громадське життя в селі небачено активізувалося. Понад 100 доросинівців сіли за парти вечірньої школи. У клубі щоденно збиралось багато людей послухати лекцію чи бесіду, подивитись кінокартину або концерт. Радянська влада дбала про охорону здоров'я трудящих. У Доросинях відкрили медпункт, лікарем тут працював антифашист із Чехії Фрід.
У вересні 1940 року в селі з ініціативи колишніх членів КПЗУ М. Ф. Вірного, М. П. Герасимчука, Н. К. Кравчука, З. Ф. Федчука та інших створюється колгосп ім. 17 Вересня, який спочатку об'єднав 40 селянських господарств. Головою правління обрали М. П. Герасимчука. Весною 1941 року в артілі уже було 120 господарств. Усуспільнено їх землі, тяглову силу, сільськогосподарський реманент. Колгосп мав 15 корів, 70 коней, 38 плугів, 20 залізних борін, 6 кінних молотарок. Навесні 1941 року всю громадську землю засіяли, збудували стайню, комору для зерна, підготувалися до збирання першого врожаю.
25 червня 1941 року до села вдерлися гітлерівці. Вони разом з бандерівцями пограбували все колгоспне майно. Активісти С. П. Герасимчук, Н. К. Кравчук, О. П. Слюсаренко та інші восени 1941 року створили на хуторі Смолярка підпільну групу. З нею підтримував зв'язок місцевий лікар - чех Фрід, який загинув пізніше від рук бандерівців. Місцеві жителі шанують його пам'ять. На будинку, де він колись працював, 1965 року встановлено меморіальну дошку.
Активну участь у партизанському русі брали доросинівці А. С. Мельничук і його дружина Я. Ф. Мельничук, їхня хата була явочною квартирою для партизанських розвідників. Я. Ф. Мельничук готувала їжу, прала білизну, допомагала пораненим, супроводила патріотів до партизанського загону. В своїй книзі