Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Доросинівська партизанська група наприкінці 1941 року встановила зв'язок з іншими підпільними групами, які діяли на території району й області. В першій половині лютого 1942 року в селі Доросині, у клуні підпільника З. Ф. Федчука, відбулася
нарада керівників партизанських груп. Вона вирішила об'єднати партизанські групи в одну бойову одиницю. Доросинівські патріоти дістали завдання - зібрати в групи радянських військовополонених, що втекли з фашистських таборів, і відправити їх до партизанських загонів. Цю операцію успішно здійснили: 53 визволених військовополонених невдовзі поповнили лави народних месників загону Т. Соколова. В 1943 році майже всі підпільники Доросинів стали бійцями партизанського з'єднання А. П. Бринського, яке діяло на півночі Волинської області.
Партизанська група Н. К. Кравчука, розташована в районі залізниці Ковель - Рожище, підірвала у селі Свидниках ворожий ешелон з танками, що йшов на фронт, поблизу станції Ковель пустила під укіс ешелон з хлібом і цукром, призначений для Німеччини. Доросинівці М. П. Герасимчук і П. І. Вакулюк брали також участь у операціях партизанського загону № 25, що діяв на залізниці Ковель - Сарни. Група висадила в повітря 7 ешелонів з живою силою і технікою ворога. Згодом загін рушив до Білгорайських лісів, що на території Польщі. Виконуючи бойове завдання, там загинув перший голова Доросинівської сільради П. І. Вакулюк.
У березні 1944 року поблизу Доросинів, на хуторі Смолярка, в хатах А. С. Мельничука і П. 3. Синього, після бойової операції відпочивала група партизанів. Саме тоді сюди під'їхала танкетка з німецькими офіцерами. Попереджені Яриною Мельничук, партизани скосили гітлерівців автоматною чергою, а самі на їх машині помчали назустріч наступаючій Червоній Армії.
25 березня 1944 року Доросині визволили радянські війська від німецько-фашистських загарбників. Бити ворога пішли з армією 470 доросинців. Вони хоробро воювали на різних фронтах. Більшість патріотів нагороджено бойовими орденами і медалями за проявлений героїзм. Але 102 односельчани не повернулося додому: полягли смертю хоробрих. Трудящі села свято шанують пам'ять своїх земляків. 9 травня 1965 року в парку відкрили монумент Слави, на якому викарбовано імена тих, хто загинув за щастя народу.
Завдяки рішучому наступові радянських військ і діям партизанів Доросині пощастило зберегти від повного знищення. Проте вороги встигли зруйнувати 38 житлових будинків і 52 інші будівлі, вивезли 30 коней, 50 корів, 70 свиней.
Після визволення трудящі на заклик партії взялися відбудовувати зруйноване господарство. Настало вільне життя. 1945 року тут було створено земельну громаду, яка допомагала селянам обробляти землю. На 100 тис. крб. передплатили доросинівці державну позику відбудови народного господарства 1946 року. Ще з вересня 1944 року в Доросинях почала працювати початкова школа. Наступного року тут відкрили медичний пункт і сільський клуб. Учителі, культармійці села вчили грамоти неписьменних.
Ініціативна група селян у вересні 1947 року відновила колгосп ім. 17 Вересня, головою якого було обрано М. М. Чабанчука. Спочатку в артіль об'єдналися 24 сім'ї. У 1948 році вона поповнилася ще 185 господарствами. А через рік уже налічувалось 219 дворів з населенням 776 чоловік. У колгоспі було усуспільнено 1082 га землі, у т. ч. 782 га орної. Він мав 126 коней, 26 голів великої рогатої худоби. Реманент артілі: 127 кінних плугів, 309 борін, 79 возів, 2 жатки, 6 кінних молотарок, 5 віялок та ін. Хоч в артілі ще не було своїх тракторів і машин, хлібороби успішно виконали всі польові роботи.
В грудні 1947 року створено другий колгосп - ім. Енгельса, головою якого обрали М. П. Герасимчука. На 1 січня 1948 року в
Доросині
Сторінка 5 з 7
«По той бік фронту» Герой Радянського Союзу А. П. Бринський назвав Ярину Флорівну рідною матір'ю».Доросинівська партизанська група наприкінці 1941 року встановила зв'язок з іншими підпільними групами, які діяли на території району й області. В першій половині лютого 1942 року в селі Доросині, у клуні підпільника З. Ф. Федчука, відбулася
Партизанська група Н. К. Кравчука, розташована в районі залізниці Ковель - Рожище, підірвала у селі Свидниках ворожий ешелон з танками, що йшов на фронт, поблизу станції Ковель пустила під укіс ешелон з хлібом і цукром, призначений для Німеччини. Доросинівці М. П. Герасимчук і П. І. Вакулюк брали також участь у операціях партизанського загону № 25, що діяв на залізниці Ковель - Сарни. Група висадила в повітря 7 ешелонів з живою силою і технікою ворога. Згодом загін рушив до Білгорайських лісів, що на території Польщі. Виконуючи бойове завдання, там загинув перший голова Доросинівської сільради П. І. Вакулюк.
У березні 1944 року поблизу Доросинів, на хуторі Смолярка, в хатах А. С. Мельничука і П. 3. Синього, після бойової операції відпочивала група партизанів. Саме тоді сюди під'їхала танкетка з німецькими офіцерами. Попереджені Яриною Мельничук, партизани скосили гітлерівців автоматною чергою, а самі на їх машині помчали назустріч наступаючій Червоній Армії.
25 березня 1944 року Доросині визволили радянські війська від німецько-фашистських загарбників. Бити ворога пішли з армією 470 доросинців. Вони хоробро воювали на різних фронтах. Більшість патріотів нагороджено бойовими орденами і медалями за проявлений героїзм. Але 102 односельчани не повернулося додому: полягли смертю хоробрих. Трудящі села свято шанують пам'ять своїх земляків. 9 травня 1965 року в парку відкрили монумент Слави, на якому викарбовано імена тих, хто загинув за щастя народу.
Завдяки рішучому наступові радянських військ і діям партизанів Доросині пощастило зберегти від повного знищення. Проте вороги встигли зруйнувати 38 житлових будинків і 52 інші будівлі, вивезли 30 коней, 50 корів, 70 свиней.
Після визволення трудящі на заклик партії взялися відбудовувати зруйноване господарство. Настало вільне життя. 1945 року тут було створено земельну громаду, яка допомагала селянам обробляти землю. На 100 тис. крб. передплатили доросинівці державну позику відбудови народного господарства 1946 року. Ще з вересня 1944 року в Доросинях почала працювати початкова школа. Наступного року тут відкрили медичний пункт і сільський клуб. Учителі, культармійці села вчили грамоти неписьменних.
Ініціативна група селян у вересні 1947 року відновила колгосп ім. 17 Вересня, головою якого було обрано М. М. Чабанчука. Спочатку в артіль об'єдналися 24 сім'ї. У 1948 році вона поповнилася ще 185 господарствами. А через рік уже налічувалось 219 дворів з населенням 776 чоловік. У колгоспі було усуспільнено 1082 га землі, у т. ч. 782 га орної. Він мав 126 коней, 26 голів великої рогатої худоби. Реманент артілі: 127 кінних плугів, 309 борін, 79 возів, 2 жатки, 6 кінних молотарок, 5 віялок та ін. Хоч в артілі ще не було своїх тракторів і машин, хлібороби успішно виконали всі польові роботи.
В грудні 1947 року створено другий колгосп - ім. Енгельса, головою якого обрали М. П. Герасимчука. На 1 січня 1948 року в