Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1918 року село було окуповане австро-німецькими військами. У
лютому 1919 року прийшли польські війська. Жителі Доросинів, Щурина, Любчого, озброївшись чим могли, відкинули білополяків на певний час за р. Стохід. Трудящі Доросинів з великою радістю зустріли контрнаступ Червоної Армії проти панської Польщі в серпні 1920 року. Відновив роботу бідняцький селянський комітет, головою якого обрали Є. Ф. Іщука. Комітет організував допомогу Червоній Армії, виконував рішення Луцького повітового селянського з'їзду щодо здійснення земельної реформи. Та за короткий час існування він не встиг втілити у життя ці плани.
Країни Антанти і США допомогли буржуазній Польщі в жовтні 1920 року знову захопити Волинь. Тяжкого соціального гніту, національного безправ'я і нечуваних злиднів зазнали жителі села. Сюди повернулися шляхтичі - землевласники Липовський, Новицький і Радкевич. У Доросинях створено поліцейський пункт. Шляхтичі самі були учасниками катування непокірних селян.
1929 року селянам заборонили пасти худобу в лісі, яким вони здавна користувалися. Понад 5 років за це марно судилися люди з поміщиками Богуславським і Радкевичем. У 1936–1937 рр. польські власті провели у Доросинях т. зв. комасацію (землевпорядкування), щоб ліквідувати черезсмужжя і створити хутірські куркульські господарства. З 376 дворів лише 108 заможніших господарств, які мали 869 десятин землі, зголосилися вийти на хутори. Але в 1936 році за розпорядженням уряду було комасовано 1856 десятин землі.
Хоча й було ліквідовано черезсмужжя, проте це не врятувало доросинців від злиднів. Більшість селян залишалася малоземельною, не вистачало свого хліба навіть до нового року. «Селянин не живе, а животіє», - писала газета «Поступ». Селяни платили численні постійні й одноразові податки: ґрунтовий, маєтковий, прибутковий, різні штрафи, відбували гужову повинність тощо. Хто мав 2 десятини орної землі, той платив від 30 до 60 злотих на рік. Хто вчасно не вносив їх, ставав жертвою екзекутора, який описував майно боржника і продавав його.
Над доросинівцями тяжів не тільки соціальний, а й національний гніт: їм забороняли користуватися рідною мовою в установах, їхні діти лишалися поза школою; дістати кваліфіковану роботу українець не міг.
Тим часом боротьба селян тривала. В 1931 створюється організація «Сельроб». Більш свідомі її члени заснували в 1932 році осередок КПЗУ, секретарем якого обрали Н. К. Кравчука. Відтоді політична робота в селі посилилася. Бойовим помічником осередку стала комсомольська організація, яка утворилась 1934 року і налічувала 10 членів. Секретарем її був А. М. Вірний.
Готуючись відсвяткувати 20-річчя Великого Жовтня, комуністи й комсомольці за завданням осередку вивішували червоні прапори, транспаранти, лозунги. У день свята, як виклик реакції, вони піднесли червоний прапор над будинком поліції, над школою прикріпили транспарант «Хай живе Радянська влада!». Осередок КПЗУ збирав кошти на допомогу політв'язням, вів атеїстичну роботу серед молоді. Комуністи таємно встановили у хатах активістів три радіоприймачі, приймали і поширювали відозви ЦК КПЗУ, інформували населення про життя на Радянській Україні.
Важливою формою боротьби проти окупантів були також страйки робітників та селян. В 1933 році Доросинівський осередок КПЗУ очолив виступ шляхових робітників на дільниці Три стень - Рожище. Страйкарі вимагали підвищити заробітну плату. їх вимоги задовольнили. У 1934 році трудящі Доросинів приєдналися до загального селянського страйку, який охопив тоді 130 сіл. Селяни не вивозили на ринок
Доросині
Сторінка 3 з 7
Виконуючи рішення Луцького повітового селянського з'їзду, що відбувся в січні 1918 року, Доросинівський сільський комітет готувався до розподілу поміщицької землі та майна. Але мирна праця тривала недовго. З лютого до грудня1918 року село було окуповане австро-німецькими військами. У
Країни Антанти і США допомогли буржуазній Польщі в жовтні 1920 року знову захопити Волинь. Тяжкого соціального гніту, національного безправ'я і нечуваних злиднів зазнали жителі села. Сюди повернулися шляхтичі - землевласники Липовський, Новицький і Радкевич. У Доросинях створено поліцейський пункт. Шляхтичі самі були учасниками катування непокірних селян.
1929 року селянам заборонили пасти худобу в лісі, яким вони здавна користувалися. Понад 5 років за це марно судилися люди з поміщиками Богуславським і Радкевичем. У 1936–1937 рр. польські власті провели у Доросинях т. зв. комасацію (землевпорядкування), щоб ліквідувати черезсмужжя і створити хутірські куркульські господарства. З 376 дворів лише 108 заможніших господарств, які мали 869 десятин землі, зголосилися вийти на хутори. Але в 1936 році за розпорядженням уряду було комасовано 1856 десятин землі.
Хоча й було ліквідовано черезсмужжя, проте це не врятувало доросинців від злиднів. Більшість селян залишалася малоземельною, не вистачало свого хліба навіть до нового року. «Селянин не живе, а животіє», - писала газета «Поступ». Селяни платили численні постійні й одноразові податки: ґрунтовий, маєтковий, прибутковий, різні штрафи, відбували гужову повинність тощо. Хто мав 2 десятини орної землі, той платив від 30 до 60 злотих на рік. Хто вчасно не вносив їх, ставав жертвою екзекутора, який описував майно боржника і продавав його.
Над доросинівцями тяжів не тільки соціальний, а й національний гніт: їм забороняли користуватися рідною мовою в установах, їхні діти лишалися поза школою; дістати кваліфіковану роботу українець не міг.
Тим часом боротьба селян тривала. В 1931 створюється організація «Сельроб». Більш свідомі її члени заснували в 1932 році осередок КПЗУ, секретарем якого обрали Н. К. Кравчука. Відтоді політична робота в селі посилилася. Бойовим помічником осередку стала комсомольська організація, яка утворилась 1934 року і налічувала 10 членів. Секретарем її був А. М. Вірний.
Готуючись відсвяткувати 20-річчя Великого Жовтня, комуністи й комсомольці за завданням осередку вивішували червоні прапори, транспаранти, лозунги. У день свята, як виклик реакції, вони піднесли червоний прапор над будинком поліції, над школою прикріпили транспарант «Хай живе Радянська влада!». Осередок КПЗУ збирав кошти на допомогу політв'язням, вів атеїстичну роботу серед молоді. Комуністи таємно встановили у хатах активістів три радіоприймачі, приймали і поширювали відозви ЦК КПЗУ, інформували населення про життя на Радянській Україні.
Важливою формою боротьби проти окупантів були також страйки робітників та селян. В 1933 році Доросинівський осередок КПЗУ очолив виступ шляхових робітників на дільниці Три стень - Рожище. Страйкарі вимагали підвищити заробітну плату. їх вимоги задовольнили. У 1934 році трудящі Доросинів приєдналися до загального селянського страйку, який охопив тоді 130 сіл. Селяни не вивозили на ринок