Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відкрито професійно-технічне училище, де 450 юнаків і дівчат набувають будівельних спеціальностей.
Розквітають народні таланти. В гуртках художньої самодіяльності Будинку культури беруть участь понад 300 чоловік. Вокально-хореографічний ансамбль «Колос», у складі якого 80 самодіяльних артистів, виступає на рівні професіональних колективів. У 1964 році він нагороджений ювілейною медаллю з нагоди 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, в 1965 році йому надано звання народного ансамблю пісні й танцю, а в 1967 році — заслуженого ансамблю УРСР. В його репертуарі класичні твори, пісні радянських композиторів, а також записані в районі народні пісні, танці, частівки. Художній керівник ансамблю А. Д. Шапов у 1967 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. При Будинку культури діє музична студія.
Осередком агітаційно-масової роботи і пропаганди славних традицій став Торчинський історико-краєзнавчий музей, створений на громадських засадах 1960 року. Музей має понад 4500 експонатів. Серед них — знаряддя праці первісної людини, побутові речі доби феодалізму і капіталізму, зброя різних епох. Але найбільше тут таких експонатів, які відбивають боротьбу трудящих за своє соціальне й національне визволення під керівництвом комуністів та боротьбу проти фашистських загарбників, розповідають про соціалістичні перетворення в селищі.
На громадських засадах працює також кабінет політичної освіти. Керує ним директор школи В. М. Іванова. В кабінеті відбуваються семінари, подається методична допомога гурткам і школам політосвіти, що створені на підприємствах, в установах, колгоспах.
Понад 50 тис. томів налічують бібліотеки Торчина. їх тут 7 — селищна для дорослих, дитяча і 5 відомчих. Кожен другий житель — читач бібліотеки. Крім видачі книжок, бібліотеки провадять читацькі конференції, диспути. Тут можна почути цікаву лекцію, доповідь. Багато хто з читачів мають домашні бібліотеки, в яких по тисячі й більше томів. Кожна сім'я одержує в середньому 3—4 газети і журнали. Міцно ввійшло в побут робітничих і колгоспних сімей
радіомовлення і телебачення. У квартирах торчинців 750 радіоприймачів, більше сотні телевізорів. Всі ці факти красномовно свідчать про зростання культурного рівня жителів селища.
Різноманітна за формою ідейно-виховна робота, що її провадять партійні й комсомольські організації серед підростаючого покоління. Вони підтримали учнів Торчинської середньої школи, коли ті виявили бажання назвати свою піонерську дружину ім'ям відважного земляка — партизанського розвідника С. Гнатюка. Юному герою присвячений розділ у краєзнавчому музеї. Спиридон Гнатюк — тридцять дев'ятий піонер загону «Орля». Учні середньої школи пройшли шляхами, якими він ходив у роки Великої Вітчизняної війни. Червоні слідопити школи відшукали десятки безіменних могил радянських воїнів, встановили їхні імена, розшукали рідних, листуються з ними. 7 травня 1967 року в селищі відбулося перепоховання останків командира 791-го стрілецького полку підполковника П. Г. Сірого. На його могилі встановлено обеліск. 9 травня 1968 року загін червоних слідопитів школи і музею Торчина був урочисто прийнятий у Першу Українську Гвардійську бригаду юних слідопитів. Юні гвардійці ведуть широкі пошуки документів і фактів з історії Волині.
У 1964 році в селищі почала працювати школа юних космонавтів. На адресу торчинців надійшли зворушливі листи радянських космонавтів В. Ніколаєвої-Терешкової, А. Ніколаєва і П. Поповича.
В багатогранному житті селища велика роль належить селищній Раді депутатів трудящих. До її складу входять 65 депутатів, у т. ч. 39 жінок. Голова Ради —
колишня партизанка Великої Вітчизняної війни Л. С. Рябчун. У роботі постійних комісій Ради, в сесіях, у підготовці і вирішенні всіх питань активну участь беруть депутати М. С. Бойко — краща свинарка колгоспу ім. Калініна, слюсар заводу будматеріалів Т. І. Кузьмін, токар С. О. Кондратович, учителі В. М. Іванова, К. С. Запорожець та інші. Це за їх ініціативою упорядковано і озеленено селище, на заощаджені кошти місцевого бюджету побудовано
Торчин
Сторінка 8 з 9
і школі робітничої і сільської молоді навчаються понад 1060 учнів і працюють 68 учителів. Серед випускників шкіл, що нині трудяться в різних галузях народного господарства країни, близько 200 механізаторів, десятки інженерів, агрономів, офіцерів, майстрів високих урожаїв. У 1966 році Розквітають народні таланти. В гуртках художньої самодіяльності Будинку культури беруть участь понад 300 чоловік. Вокально-хореографічний ансамбль «Колос», у складі якого 80 самодіяльних артистів, виступає на рівні професіональних колективів. У 1964 році він нагороджений ювілейною медаллю з нагоди 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, в 1965 році йому надано звання народного ансамблю пісні й танцю, а в 1967 році — заслуженого ансамблю УРСР. В його репертуарі класичні твори, пісні радянських композиторів, а також записані в районі народні пісні, танці, частівки. Художній керівник ансамблю А. Д. Шапов у 1967 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. При Будинку культури діє музична студія.
Осередком агітаційно-масової роботи і пропаганди славних традицій став Торчинський історико-краєзнавчий музей, створений на громадських засадах 1960 року. Музей має понад 4500 експонатів. Серед них — знаряддя праці первісної людини, побутові речі доби феодалізму і капіталізму, зброя різних епох. Але найбільше тут таких експонатів, які відбивають боротьбу трудящих за своє соціальне й національне визволення під керівництвом комуністів та боротьбу проти фашистських загарбників, розповідають про соціалістичні перетворення в селищі.
На громадських засадах працює також кабінет політичної освіти. Керує ним директор школи В. М. Іванова. В кабінеті відбуваються семінари, подається методична допомога гурткам і школам політосвіти, що створені на підприємствах, в установах, колгоспах.
Понад 50 тис. томів налічують бібліотеки Торчина. їх тут 7 — селищна для дорослих, дитяча і 5 відомчих. Кожен другий житель — читач бібліотеки. Крім видачі книжок, бібліотеки провадять читацькі конференції, диспути. Тут можна почути цікаву лекцію, доповідь. Багато хто з читачів мають домашні бібліотеки, в яких по тисячі й більше томів. Кожна сім'я одержує в середньому 3—4 газети і журнали. Міцно ввійшло в побут робітничих і колгоспних сімей
радіомовлення і телебачення. У квартирах торчинців 750 радіоприймачів, більше сотні телевізорів. Всі ці факти красномовно свідчать про зростання культурного рівня жителів селища.
Різноманітна за формою ідейно-виховна робота, що її провадять партійні й комсомольські організації серед підростаючого покоління. Вони підтримали учнів Торчинської середньої школи, коли ті виявили бажання назвати свою піонерську дружину ім'ям відважного земляка — партизанського розвідника С. Гнатюка. Юному герою присвячений розділ у краєзнавчому музеї. Спиридон Гнатюк — тридцять дев'ятий піонер загону «Орля». Учні середньої школи пройшли шляхами, якими він ходив у роки Великої Вітчизняної війни. Червоні слідопити школи відшукали десятки безіменних могил радянських воїнів, встановили їхні імена, розшукали рідних, листуються з ними. 7 травня 1967 року в селищі відбулося перепоховання останків командира 791-го стрілецького полку підполковника П. Г. Сірого. На його могилі встановлено обеліск. 9 травня 1968 року загін червоних слідопитів школи і музею Торчина був урочисто прийнятий у Першу Українську Гвардійську бригаду юних слідопитів. Юні гвардійці ведуть широкі пошуки документів і фактів з історії Волині.
У 1964 році в селищі почала працювати школа юних космонавтів. На адресу торчинців надійшли зворушливі листи радянських космонавтів В. Ніколаєвої-Терешкової, А. Ніколаєва і П. Поповича.
В багатогранному житті селища велика роль належить селищній Раді депутатів трудящих. До її складу входять 65 депутатів, у т. ч. 39 жінок. Голова Ради —
колишня партизанка Великої Вітчизняної війни Л. С. Рябчун. У роботі постійних комісій Ради, в сесіях, у підготовці і вирішенні всіх питань активну участь беруть депутати М. С. Бойко — краща свинарка колгоспу ім. Калініна, слюсар заводу будматеріалів Т. І. Кузьмін, токар С. О. Кондратович, учителі В. М. Іванова, К. С. Запорожець та інші. Це за їх ініціативою упорядковано і озеленено селище, на заощаджені кошти місцевого бюджету побудовано