Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
обробляти землю і збирати врожаї Торчинська МТС. Рік у рік міцніли молоді колективні господарства. Тільки за 1950 — 1955 роки грошові доходи колгоспу ім. Калініна зросли в 12 разів, а кількість тракторів, що працювала на його полях, подвоїлась. У три з лишком рази збільшилось на артільних фермах поголів'я великої рогатої худоби. Цьому сприяли рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, який накреслив широку програму дальшого розвитку сільського господарства.
Надзвичайно велику роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспу відіграла партійна організація. У 1952 році тут уже діяла партійно-кандидатська група. В 1953 році була створена первинна партійна організація, яка в 1961 році об'єднувала 30 комуністів, а в 1967 році — 61.
Втілюючи в життя рішення партії, трудівники колгоспу ім. Калініна докладали всіх зусиль, щоб підвищити врожайність полів і збільшити продуктивність тваринництва. Завдяки самовідданій праці колгоспників, правильній розстановці кадрів, хорошій організаторській роботі комуністів колгосп ім. Калініна перетворився на багатогалузеве і високопродуктивне господарство. В 1968 році він зібрав на площі 1266 га по 19,6 цнт зернових, у т. ч. на площі 805 га по 20,9 цнт пшениці. На його фермах було 1330 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 350 корів) і 866 свиней. Машинно-тракторний парк налічував 27 тракторів, 6 зернових комбайнів, 15 автомашин та багато іншої техніки. Електрифікація Торчина (селище підключено до енергосистеми Добротвірської ДРЕС) дала змогу механізувати переважну більшість трудомістких процесів у рільництві і на фермах. У господарстві працює понад 50 електромоторів. Розвивалось господарство колгоспу, зростали і його доходи. В 1959 році вони становили 233 800 крб., у 1964 році —460 тис., а в 1968 році — 891 тис. крб. Грошова оплата праці колгоспників за цей час зросла в чотири рази.
Багато сил віддають справі господарського зміцнення колгоспу його передовики. Майстрами високих урожаїв стали бригадир G. Д. Воїна, ланкова H. І. Щербик, тракторист P. К. Міненко та інші, які виростили по 30 і більше цнт зернових, по 300 цнт цукрових буряків на кожному гектарі посіву. Велика заслуга у розвитку громадського тваринництва належить телятниці О. М. Біді, свинарці О. В. Свидун та іншим трудівникам колгоспу.
Крім колгоспу ім. Калініна, в Торчині розташовані бригада Буянівського колгоспу ім. Шевченка, районне відділення «Сільгосптехніки», промислові підприємства — завод будівельних матеріалів, харчокомбінат, комбінат комунальних підприємств, маслозавод, ремонтно-будівельна дільниця, а також районні заготівельні установи. Найбільше підприємство - завод будівельних матеріалів, створений на базі цегельного заводу. Щороку він випускає понад 20 млн. штук цегли, 226 тис. штук черепиці, 3350 тонн вапна, а також столярні вироби. Продукція заводу йде на спорудження нових промислових об'єктів і житлових будинків у самому Торчині і селах району.
За післявоєнні роки Торчин став невпізнанним. Він виріс у кілька разів. Тільки протягом 1964 — 1968 pp. споруджено корпуси майстерень відділення «Сільгосптехніка»,- комбінат побутового обслуговування, електропідстанцію, Будинок культури, Будинок професійно-технічної освіти тощо. Виникли 24 нові вулиці, на яких височать добротні цегляні житлові будинки. Ці вулиці названо іменами самовідданих борців за владу Рад у Торчинському районі — Андрія Богданова, Павла Каспрука, Спиридона Гнатюка та інших. На місці колишніх халуп споруджено двоповерхові житлові будинки.
До встановлення Радянської влади в Торчині було кілька невеличких приватних крамниць, кожна з яких розміщувалась у кімнатці при тому ж будинку, де жив її власник. Тепер до послуг населення 17 магазинів, у т. ч. великий універмаг і 9 закладів громадського харчування (ресторан, їдальні, чайні тощо).
Сталися зміни і в галузі охорони здоров'я трудящих. У селищі є лікарня на 75 ліжок, для якої в 1967 році споруджено нове триповерхове приміщення, амбулаторія з лікувальними кабінетами, 2 аптеки.
Справді титанічна робота проведена за роки Радянської влади і в галузі народної освіти. За панської Польщі з кожних ста жителів Торчина навчалося тільки троє. Тепер кожен третій громадянин селища вчиться. У середній школі
Торчин
Сторінка 7 з 9
друга артіль — ім. Щорса, яка об'єднала 110 селянських дворів. У цьому колгоспі було менше худоби і реманенту (згодом артіль ім. Щорса ввійшла як бригада до сусідньої артілі ім. Шевченка с. Буянів). Крім кінних молотарок, обидва колгоспи не мали сільськогосподарських машин. Допомагала їм Надзвичайно велику роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспу відіграла партійна організація. У 1952 році тут уже діяла партійно-кандидатська група. В 1953 році була створена первинна партійна організація, яка в 1961 році об'єднувала 30 комуністів, а в 1967 році — 61.
Втілюючи в життя рішення партії, трудівники колгоспу ім. Калініна докладали всіх зусиль, щоб підвищити врожайність полів і збільшити продуктивність тваринництва. Завдяки самовідданій праці колгоспників, правильній розстановці кадрів, хорошій організаторській роботі комуністів колгосп ім. Калініна перетворився на багатогалузеве і високопродуктивне господарство. В 1968 році він зібрав на площі 1266 га по 19,6 цнт зернових, у т. ч. на площі 805 га по 20,9 цнт пшениці. На його фермах було 1330 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 350 корів) і 866 свиней. Машинно-тракторний парк налічував 27 тракторів, 6 зернових комбайнів, 15 автомашин та багато іншої техніки. Електрифікація Торчина (селище підключено до енергосистеми Добротвірської ДРЕС) дала змогу механізувати переважну більшість трудомістких процесів у рільництві і на фермах. У господарстві працює понад 50 електромоторів. Розвивалось господарство колгоспу, зростали і його доходи. В 1959 році вони становили 233 800 крб., у 1964 році —460 тис., а в 1968 році — 891 тис. крб. Грошова оплата праці колгоспників за цей час зросла в чотири рази.
Багато сил віддають справі господарського зміцнення колгоспу його передовики. Майстрами високих урожаїв стали бригадир G. Д. Воїна, ланкова H. І. Щербик, тракторист P. К. Міненко та інші, які виростили по 30 і більше цнт зернових, по 300 цнт цукрових буряків на кожному гектарі посіву. Велика заслуга у розвитку громадського тваринництва належить телятниці О. М. Біді, свинарці О. В. Свидун та іншим трудівникам колгоспу.
Крім колгоспу ім. Калініна, в Торчині розташовані бригада Буянівського колгоспу ім. Шевченка, районне відділення «Сільгосптехніки», промислові підприємства — завод будівельних матеріалів, харчокомбінат, комбінат комунальних підприємств, маслозавод, ремонтно-будівельна дільниця, а також районні заготівельні установи. Найбільше підприємство - завод будівельних матеріалів, створений на базі цегельного заводу. Щороку він випускає понад 20 млн. штук цегли, 226 тис. штук черепиці, 3350 тонн вапна, а також столярні вироби. Продукція заводу йде на спорудження нових промислових об'єктів і житлових будинків у самому Торчині і селах району.
За післявоєнні роки Торчин став невпізнанним. Він виріс у кілька разів. Тільки протягом 1964 — 1968 pp. споруджено корпуси майстерень відділення «Сільгосптехніка»,- комбінат побутового обслуговування, електропідстанцію, Будинок культури, Будинок професійно-технічної освіти тощо. Виникли 24 нові вулиці, на яких височать добротні цегляні житлові будинки. Ці вулиці названо іменами самовідданих борців за владу Рад у Торчинському районі — Андрія Богданова, Павла Каспрука, Спиридона Гнатюка та інших. На місці колишніх халуп споруджено двоповерхові житлові будинки.
До встановлення Радянської влади в Торчині було кілька невеличких приватних крамниць, кожна з яких розміщувалась у кімнатці при тому ж будинку, де жив її власник. Тепер до послуг населення 17 магазинів, у т. ч. великий універмаг і 9 закладів громадського харчування (ресторан, їдальні, чайні тощо).
Сталися зміни і в галузі охорони здоров'я трудящих. У селищі є лікарня на 75 ліжок, для якої в 1967 році споруджено нове триповерхове приміщення, амбулаторія з лікувальними кабінетами, 2 аптеки.
Справді титанічна робота проведена за роки Радянської влади і в галузі народної освіти. За панської Польщі з кожних ста жителів Торчина навчалося тільки троє. Тепер кожен третій громадянин селища вчиться. У середній школі