Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колгоспники працювали з великим піднесенням. Посівні роботи вони завершили протягом двох тижнів і виростили високий урожай. За одержання високого врожаю кормових буряків — по 591 цнт з кожного гектара посіву —
голова колгоспу М. А. Васюта та колгоспник М. А. Моругин стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1940 році. Організовано було проведено весняну сівбу 1941 року. Селяни Уховецька переконалися, що тільки шляхом колективного господарювання можна побудувати заможне і щасливе життя.
Але творча праця трудящих була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на СРСР. 27 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися в село. Почалися масові репресії і знищення радянських людей. Уже в перші дні окупації фашисти закатували 24 жителів села. Серед них були П. С. Турчин, його сини Олександр і Петро, дочка Ганна й дружина Євгенія Никифорівна. 17 радянських активістів, в т. ч. колишнього члена Ковельського окружкому КПЗУ А. Д. Самсоника, по-звірячому вбили гітлерівські пособники — українські буржуазні націоналісти. У перші дні війни частина населення Уховецька евакуювалась на схід або вступила до Червоної Армії. 40 чоловік поповнили лави народних месників, серед них А. Місюра, П. Голуб, І. В. Бартюк, І. П. Парфенюк, Л. У. Ковалець, М. П. Баран та інші. Деякі з них боролися у складі з'єднання А. П. Бринського і загону Д. М. Медведєва. Під час фашистської окупації в селі діяла підпільна група, яку очолював В. Гуляєв. До неї входили С. Ковалець, В. Ковальчук, П. Антонюк, П. Судник та інші. Хата П. І. Ковальця була явочною квартирою партизанів. Л. У. Ковалець готувала народним месникам їжу, лагодила одяг, ходила в розвідку. Жителька села T. Е. Кухта доставляла партизанам боєприпаси. Одного разу, коли підпільниця везла снаряди, її захопили бандерівці. Вони по-звірячому катували її, щоб дізнатися про розташування партизанів. Але патріотка загинула, не вимовивши жодного слова. Радянський уряд посмертно нагородив її орденом. У 1944 році до села увірвалися бандерівці і вчинили розправу над мирним населенням. Вони вбили І. Т. Турчина та багатьох інших.
17 березня 1944 року 260-а Ковельська Червонопрапорна дивізія визволила
Уховецьк від ворога. Три дні тут тривали жорстокі бої. Першими вступили до села частини 1026-го стрілецького полку під командуванням підполковника П. М. Колесина і 738-го артилерійського полку на чолі з підполковником О. І. Огарковим. Під час боїв за визволення Уховецька загинуло 380 радянських воїнів різних національностей. їх імена викарбувані на пам'ятнику, встановленому в селі. Серед загиблих — майор Г. В. Штельмах, капітан Я. П. Пінчук, рядові Г. М. Федоров, А. Т. Тетерханов, П. І. Геліс, К. Кульжанов та інші.
З 259 жителів Уховецька, які билися в лавах Червоної Армії, 130 полягли смертю хоробрих на полі бою. Загинули перший голова колгоспу М. А. Васюта, який посмертно був нагороджений орденом Леніна, його брат І. Васюта, колгоспники П. Голуб, А. Місюра та багато інших.
Гітлерівці завдали Уховецьку великої шкоди. Вони знищили 77 житлових будинків і 110 господарських будівель, відібрали у селян багато худоби. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила 543,6 тис. крб.. Трудящі з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства. Було відремонтовано будинок, де розмістили школу, клуб, сільраду. Держава надала селянам довгострокову позику на відбудову жител та придбання худоби.
Одним з ініціаторів відродження колгоспу була мати загиблого голови М. А. Васюти — П. В. Васюта. Вона разом з І. В. Бортюком роз'яснювала односельчанам, що єдиний шлях до заможного життя є, організація артілі.
Соціалістичній перебудові сільського господарства чинили відчайдушний опір банди українських буржуазних націоналістів. Дізнавшись, що П. В. Васюта і
І. В. Бортюк згуртовують селян для організації колгоспу, націоналістичні недобитки стали загрожувати їм смертю. Але це не залякало активістів, вони продовжували боротьбу за соціалістичне перетворення села. 8 квітня 1945 року в Уховецьку відбулися збори селян, на яких було прийнято рішення про відновлення колгоспу. Спочатку в артіль об'єдналося 24 господарства. Головою першого в області колгоспу «Полісся» обрали І. В. Бортюка.
Уховецьк
Сторінка 6 з 8
повели комсомолки Г. І. Берело, М. Д. Судник, С. С. Судник, що закінчили курси трактористів. Члени артілі відвідали кілька колгоспів України, щоб запозичити кращий досвід господарювання.Колгоспники працювали з великим піднесенням. Посівні роботи вони завершили протягом двох тижнів і виростили високий урожай. За одержання високого врожаю кормових буряків — по 591 цнт з кожного гектара посіву —
Але творча праця трудящих була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на СРСР. 27 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися в село. Почалися масові репресії і знищення радянських людей. Уже в перші дні окупації фашисти закатували 24 жителів села. Серед них були П. С. Турчин, його сини Олександр і Петро, дочка Ганна й дружина Євгенія Никифорівна. 17 радянських активістів, в т. ч. колишнього члена Ковельського окружкому КПЗУ А. Д. Самсоника, по-звірячому вбили гітлерівські пособники — українські буржуазні націоналісти. У перші дні війни частина населення Уховецька евакуювалась на схід або вступила до Червоної Армії. 40 чоловік поповнили лави народних месників, серед них А. Місюра, П. Голуб, І. В. Бартюк, І. П. Парфенюк, Л. У. Ковалець, М. П. Баран та інші. Деякі з них боролися у складі з'єднання А. П. Бринського і загону Д. М. Медведєва. Під час фашистської окупації в селі діяла підпільна група, яку очолював В. Гуляєв. До неї входили С. Ковалець, В. Ковальчук, П. Антонюк, П. Судник та інші. Хата П. І. Ковальця була явочною квартирою партизанів. Л. У. Ковалець готувала народним месникам їжу, лагодила одяг, ходила в розвідку. Жителька села T. Е. Кухта доставляла партизанам боєприпаси. Одного разу, коли підпільниця везла снаряди, її захопили бандерівці. Вони по-звірячому катували її, щоб дізнатися про розташування партизанів. Але патріотка загинула, не вимовивши жодного слова. Радянський уряд посмертно нагородив її орденом. У 1944 році до села увірвалися бандерівці і вчинили розправу над мирним населенням. Вони вбили І. Т. Турчина та багатьох інших.
17 березня 1944 року 260-а Ковельська Червонопрапорна дивізія визволила
Уховецьк від ворога. Три дні тут тривали жорстокі бої. Першими вступили до села частини 1026-го стрілецького полку під командуванням підполковника П. М. Колесина і 738-го артилерійського полку на чолі з підполковником О. І. Огарковим. Під час боїв за визволення Уховецька загинуло 380 радянських воїнів різних національностей. їх імена викарбувані на пам'ятнику, встановленому в селі. Серед загиблих — майор Г. В. Штельмах, капітан Я. П. Пінчук, рядові Г. М. Федоров, А. Т. Тетерханов, П. І. Геліс, К. Кульжанов та інші.
З 259 жителів Уховецька, які билися в лавах Червоної Армії, 130 полягли смертю хоробрих на полі бою. Загинули перший голова колгоспу М. А. Васюта, який посмертно був нагороджений орденом Леніна, його брат І. Васюта, колгоспники П. Голуб, А. Місюра та багато інших.
Гітлерівці завдали Уховецьку великої шкоди. Вони знищили 77 житлових будинків і 110 господарських будівель, відібрали у селян багато худоби. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила 543,6 тис. крб.. Трудящі з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства. Було відремонтовано будинок, де розмістили школу, клуб, сільраду. Держава надала селянам довгострокову позику на відбудову жител та придбання худоби.
Одним з ініціаторів відродження колгоспу була мати загиблого голови М. А. Васюти — П. В. Васюта. Вона разом з І. В. Бортюком роз'яснювала односельчанам, що єдиний шлях до заможного життя є, організація артілі.
Соціалістичній перебудові сільського господарства чинили відчайдушний опір банди українських буржуазних націоналістів. Дізнавшись, що П. В. Васюта і
І. В. Бортюк згуртовують селян для організації колгоспу, націоналістичні недобитки стали загрожувати їм смертю. Але це не залякало активістів, вони продовжували боротьбу за соціалістичне перетворення села. 8 квітня 1945 року в Уховецьку відбулися збори селян, на яких було прийнято рішення про відновлення колгоспу. Спочатку в артіль об'єдналося 24 господарства. Головою першого в області колгоспу «Полісся» обрали І. В. Бортюка.