Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час революції 1905—1907 рр. селяни Уховецька виступали проти поміщиків, відмовлялися працювати на їх землях, пасли худобу на панських сіножатях, рубали панський ліс. У 1907 році поміщик К. Красавін, який мав
1086 десятин землі, продав її селянському банку. В Уховецьку було створено селянське товариство для купівлі та оренди цієї землі. Розорення і злидні переважної більшості селян посилилися після проведення столипінської реформи.
Великого лиха завдала жителям Уховецька перша світова імперіалістична війна. Після відступу російських військ улітку 1915 року село загарбали айстро-німецькі окупанти. Переважна частина його жителів евакуювалася до центральних районів Росії, а ті, що залишились, були приречені на голод. У них реквізували, хліб, фураж, худобу; не було чим ні орати, ні сіяти.
Про перемогу Жовтневої соціалістичної революції тут дізналися від революційно настроєних солдатів. Але село лишалося під владою окупантів до кінця 1918 року. У лютому 1919 року його загарбала буржуазна Польща.
В серпні 1920 року Уховецьк визволили війська Червоної Армії, яка відбила наступ білополяків. Відразу ж в селі було створено ревком. Його очолив П. Г. Турчин, який пізніше служив у Першій Кінній армії під командуванням С. М. Будьонного. До рідної оселі повернулися жителі, які раніше евакуювалися у східні райони. Село лежало в руїнах, поля не засівалися. Ревком розпочав підготовку до розподілу поміщицької землі, допомагав біднішим селянам відбудовувати житла та проводити сільськогосподарські роботи. Але його діяльність була перервана новим наступом білополяків, яким допомогли уряди країн Антанти.
За Ризьким договором 1921 року західноукраїнські землі лишилися від владою Польщі. Населення Уховецька зазнавало соціального і національного гноблення. Селяни дуже терпіли від малоземелля. Їх нещадно експлуатували поміщики, лихварі і куркулі. Нічого не дала уховецьким селянам і аграрна реформа, так звана парцеляція, проведена польським урядом. Землю, що належала раніше селянському банку, оголосили державною власністю і за викуп віддали польським осадникам, поміщикові Барановському та місцевим куркулям, а переважна більшість селян лишилися малоземельними. Вони сплачували численні податки, зокрема ґрунтовий, маєтковий та інші, відбували різні повинності. За несплату селянами податків екзекутор конфісковував їх майно.
Соціальний гніт доповнювався політичним безправ'ям і національним гнобленням. Одержати кваліфіковану роботу українець не міг, не прийнявши католицької віри. Селянам було заборонено збиратися для обговорення своїх справ. За одне слово «радянський» людина могла потрапити до в'язниці. Викладання в початковій школі, яку відкрили в селянській хаті, проводилося польською мовою. Українську мову і звичаї переслідували. Навіть українські народні пісні забороняли. Зате власті буржуазної Польщі відкрили в селі два шинки. В Уховецьку був поліцейський постерунок, в якому налічувалося 22 поліцаї та 50 таємних агентів з числа заможних селян.
Але ні жорстокі репресії, ні переслідування не зламали волі жителів Уховецька до боротьби за своє визволення. Під керівництвом комуністичного осередку, створеного в селі у 1923 році, вони розгорнули боротьбу за відновлення Радянської влади і возз'єднання з Радянською Україною. Уховецьк був одним із найбільш революційно настроєних сіл Волині. 95 проц. його населення йшли за комуністами, активно боролися за визволення від гніту буржуазної Польщі.
Під впливом комуністів у селі діяло кілька легальних і підпільних організацій. У 1926 році створюється комсомольська організація (згодом райком КСМЗУ) — бойовий помічник комуністичного осередку. У 1928 році в Уховецьку було створено селянську організацію «Сельроб-єдність», якою керували комуністи А. А. Оксенюк і А. І. Шишко. Її членські внески використовувалися для друкування революційної літератури, яку розповсюджували серед селян, а також для допомоги політв'язням.
«Сельроб-єдність» мала право організовувати сільськогосподарські гуртки. Під час занять цих гуртків пропагувалися ідеї марксизму-ленінізму, читали революційну літературу, розповідалося про життя радянських людей та їх успіхи в соціалістичному будівництві. Гуртківці часто співали революційних
Уховецьк
Сторінка 2 з 8
відвідували переважно діти заможних селян. Не було в селі у пореформений час і лікувального закладу. У 1909 році в Уховецьку налічувалося 222 двори і 1344 жителі, тобто майже втроє більше, ніж у 1812 році.Під час революції 1905—1907 рр. селяни Уховецька виступали проти поміщиків, відмовлялися працювати на їх землях, пасли худобу на панських сіножатях, рубали панський ліс. У 1907 році поміщик К. Красавін, який мав
Великого лиха завдала жителям Уховецька перша світова імперіалістична війна. Після відступу російських військ улітку 1915 року село загарбали айстро-німецькі окупанти. Переважна частина його жителів евакуювалася до центральних районів Росії, а ті, що залишились, були приречені на голод. У них реквізували, хліб, фураж, худобу; не було чим ні орати, ні сіяти.
Про перемогу Жовтневої соціалістичної революції тут дізналися від революційно настроєних солдатів. Але село лишалося під владою окупантів до кінця 1918 року. У лютому 1919 року його загарбала буржуазна Польща.
В серпні 1920 року Уховецьк визволили війська Червоної Армії, яка відбила наступ білополяків. Відразу ж в селі було створено ревком. Його очолив П. Г. Турчин, який пізніше служив у Першій Кінній армії під командуванням С. М. Будьонного. До рідної оселі повернулися жителі, які раніше евакуювалися у східні райони. Село лежало в руїнах, поля не засівалися. Ревком розпочав підготовку до розподілу поміщицької землі, допомагав біднішим селянам відбудовувати житла та проводити сільськогосподарські роботи. Але його діяльність була перервана новим наступом білополяків, яким допомогли уряди країн Антанти.
За Ризьким договором 1921 року західноукраїнські землі лишилися від владою Польщі. Населення Уховецька зазнавало соціального і національного гноблення. Селяни дуже терпіли від малоземелля. Їх нещадно експлуатували поміщики, лихварі і куркулі. Нічого не дала уховецьким селянам і аграрна реформа, так звана парцеляція, проведена польським урядом. Землю, що належала раніше селянському банку, оголосили державною власністю і за викуп віддали польським осадникам, поміщикові Барановському та місцевим куркулям, а переважна більшість селян лишилися малоземельними. Вони сплачували численні податки, зокрема ґрунтовий, маєтковий та інші, відбували різні повинності. За несплату селянами податків екзекутор конфісковував їх майно.
Соціальний гніт доповнювався політичним безправ'ям і національним гнобленням. Одержати кваліфіковану роботу українець не міг, не прийнявши католицької віри. Селянам було заборонено збиратися для обговорення своїх справ. За одне слово «радянський» людина могла потрапити до в'язниці. Викладання в початковій школі, яку відкрили в селянській хаті, проводилося польською мовою. Українську мову і звичаї переслідували. Навіть українські народні пісні забороняли. Зате власті буржуазної Польщі відкрили в селі два шинки. В Уховецьку був поліцейський постерунок, в якому налічувалося 22 поліцаї та 50 таємних агентів з числа заможних селян.
Але ні жорстокі репресії, ні переслідування не зламали волі жителів Уховецька до боротьби за своє визволення. Під керівництвом комуністичного осередку, створеного в селі у 1923 році, вони розгорнули боротьбу за відновлення Радянської влади і возз'єднання з Радянською Україною. Уховецьк був одним із найбільш революційно настроєних сіл Волині. 95 проц. його населення йшли за комуністами, активно боролися за визволення від гніту буржуазної Польщі.
Під впливом комуністів у селі діяло кілька легальних і підпільних організацій. У 1926 році створюється комсомольська організація (згодом райком КСМЗУ) — бойовий помічник комуністичного осередку. У 1928 році в Уховецьку було створено селянську організацію «Сельроб-єдність», якою керували комуністи А. А. Оксенюк і А. І. Шишко. Її членські внески використовувалися для друкування революційної літератури, яку розповсюджували серед селян, а також для допомоги політв'язням.
«Сельроб-єдність» мала право організовувати сільськогосподарські гуртки. Під час занять цих гуртків пропагувалися ідеї марксизму-ленінізму, читали революційну літературу, розповідалося про життя радянських людей та їх успіхи в соціалістичному будівництві. Гуртківці часто співали революційних