Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За участь у революційному русі і організацію святкування 1 Травня польські
окупанти арештували активних діячів КПЗУ і, зокрема А. А. Оксенюка, Д. М. Межвинського та інших. До села прибула каральна експедиція. Карателі грабували селян, знущалися з них.
За даними поліції, у Волошках мала відбутися конференція комуністів. В ніч з 10 на 11 червня 1933 року поліцаї напали на 4 селян. Під час перестрілки був убитий комуніст А. Степанюк. У відповідь на дії поліції в ніч на 15 червня в Колодяжному з'явився червоний транспарант, в якому повідомлялось: «Загинув товариш Адам Степанюк, що поліг за ідею в червні 1933 року. Слава активному товаришеві за його ідею. Хай живе революція! Хай живе КПЗУ!».
Селяни Колодяжного все енергійніше виступали проти провокацій польських фашистів на радянсько-польському кордоні, проти підготовки до війни з Радянським Союзом. Вони урочисто відзначили також і 16-у річницю перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В січні 1934 року жителі Колодяжного взяли активну участь у страйку, яким були охоплені всі села Ковельського району. Він розпочався 11 січня 1934 року і тривав кілька тижнів. Керував страйком спеціальний комітет, в його розпорядженні були зброя і транспорт. Страйкуючі вимагали від властей підвищення цін на сільськогосподарські продукти і зменшення цін на монопольні товари (сіль, гас, сірники тощо). Вони вимагали скасувати плату за в'їзд до міста: «Ні гроша податку урядові-грабуну. За землю селянам без викупу! За робітничо-селянський уряд». Страйкуючі добивалися також припинення податкових екзекуцій, оголошення мораторію (припинення сплати селянських боргів).
За наказом страйкового комітету по всіх дорогах до Ковеля були розставлені селянські застави, які не пропускали до міста жодної підводи на ярмарок. Місто Ковель опинилося в облозі. Комуністам Колодяжного випало досить важливе завдання: зважаючи, що Колодяжне розташоване найближче до Ковеля, розставити якнайбільше страйкових постів і завертати всіх, хто їхатиме на базар. Це завдання комуністи Колодяжного повністю виконали.
Такий хід подій налякав польських окупантів. Щоб придушити страйк, вони сконцентрували велику кількість поліції з інших місцевостей, зокрема з Галичини. Карателі використали місцевих запроданців, яких переодягали в польські мундири, розподіляли на групи й кидали проти страйкарів. Польська поліція вдень і вночі нишпорила по селах, арештовувала жителів. Лише з Колодяжного було ув'язнено 60 чоловік. Але репресії не залякали трудящих.
Одночасно з дорослими до боротьби приєднувалась і молодь, очолена комсомольською групою села, створеною 1934 року. До складу її входили: П. І. Турчин, Ф. Й. Рибачук, Л. Г. Філіпчук, С. П. Туринин, А. Данилюк, К. Т. Комарук, В. І. Рибачук, А. Оксенюк, П. Я. Бондар та інші. Вони самовіддано виконували доручення осередку КПЗУ. В дні революційних свят вивішували червоні прапори, лозунги й транспаранти, розповсюджували листівки. Під час сільськогосподарського страйку в січні 1934 року комсомольці були надійними помічниками комуністів.
У першій половині травня 1934 року фашистська влада влаштувала судилище над учасниками сільськогосподарського страйку. У відповідь комуністи розгорнули серед населення рішучу агітацію проти польської влади. В ніч на 22 травня Колодяжне й Будище прикрасили транспаранти з гаслами «Геть фашистські суди над політичними в'язнями! Геть катування політичних в'язнів! Вимагаємо звільнення їх! Хай живе КПЗУ та КСМЗУ!».
Польські власті вдалися до каральних заходів. За час від 7 до 10 листопада в селі пройшла чергова пацифікація — були розгромлені і знищені комори селян. Окупанти викинули хліб у болото, хатній посуд розбили, одяг пошматували. Селян змушували вигрібати картоплю руками й сікти її лопатами, з хат зривали дахи, увесь їх убогий скарб викидали через розбиті вікна у двір.
Та бойовий дух трудящих села не був зломлений. В день 1 Травня 1936 року Н. Данилюк та О. Рибачук провели урочистий мітинг у Колодяжному, на який прибули й селяни інших сіл. В ніч на 7 листопада 1936 року в селі знову замайоріли транспаранти, з'явилися листівки з революційними закликами.
Знемагаючи в нерівній боротьбі, селяни сподівалися на допомогу своїх братів зі Сходу. І вона прийшла. Ранком 21 вересня 1939 року жителі Колодяжного
Колодяжне
Сторінка 5 з 8
1932 року, селяни Колодяжного під керівництвом комуністів продовжували боротьбу проти окупантів. Так, 14 січня 1933 року в селі з'явився транспарант, присвячений пам'яті В. І. Леніна, К. Лібкнехта і Р. Люксембург.За участь у революційному русі і організацію святкування 1 Травня польські
За даними поліції, у Волошках мала відбутися конференція комуністів. В ніч з 10 на 11 червня 1933 року поліцаї напали на 4 селян. Під час перестрілки був убитий комуніст А. Степанюк. У відповідь на дії поліції в ніч на 15 червня в Колодяжному з'явився червоний транспарант, в якому повідомлялось: «Загинув товариш Адам Степанюк, що поліг за ідею в червні 1933 року. Слава активному товаришеві за його ідею. Хай живе революція! Хай живе КПЗУ!».
Селяни Колодяжного все енергійніше виступали проти провокацій польських фашистів на радянсько-польському кордоні, проти підготовки до війни з Радянським Союзом. Вони урочисто відзначили також і 16-у річницю перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В січні 1934 року жителі Колодяжного взяли активну участь у страйку, яким були охоплені всі села Ковельського району. Він розпочався 11 січня 1934 року і тривав кілька тижнів. Керував страйком спеціальний комітет, в його розпорядженні були зброя і транспорт. Страйкуючі вимагали від властей підвищення цін на сільськогосподарські продукти і зменшення цін на монопольні товари (сіль, гас, сірники тощо). Вони вимагали скасувати плату за в'їзд до міста: «Ні гроша податку урядові-грабуну. За землю селянам без викупу! За робітничо-селянський уряд». Страйкуючі добивалися також припинення податкових екзекуцій, оголошення мораторію (припинення сплати селянських боргів).
За наказом страйкового комітету по всіх дорогах до Ковеля були розставлені селянські застави, які не пропускали до міста жодної підводи на ярмарок. Місто Ковель опинилося в облозі. Комуністам Колодяжного випало досить важливе завдання: зважаючи, що Колодяжне розташоване найближче до Ковеля, розставити якнайбільше страйкових постів і завертати всіх, хто їхатиме на базар. Це завдання комуністи Колодяжного повністю виконали.
Такий хід подій налякав польських окупантів. Щоб придушити страйк, вони сконцентрували велику кількість поліції з інших місцевостей, зокрема з Галичини. Карателі використали місцевих запроданців, яких переодягали в польські мундири, розподіляли на групи й кидали проти страйкарів. Польська поліція вдень і вночі нишпорила по селах, арештовувала жителів. Лише з Колодяжного було ув'язнено 60 чоловік. Але репресії не залякали трудящих.
Одночасно з дорослими до боротьби приєднувалась і молодь, очолена комсомольською групою села, створеною 1934 року. До складу її входили: П. І. Турчин, Ф. Й. Рибачук, Л. Г. Філіпчук, С. П. Туринин, А. Данилюк, К. Т. Комарук, В. І. Рибачук, А. Оксенюк, П. Я. Бондар та інші. Вони самовіддано виконували доручення осередку КПЗУ. В дні революційних свят вивішували червоні прапори, лозунги й транспаранти, розповсюджували листівки. Під час сільськогосподарського страйку в січні 1934 року комсомольці були надійними помічниками комуністів.
У першій половині травня 1934 року фашистська влада влаштувала судилище над учасниками сільськогосподарського страйку. У відповідь комуністи розгорнули серед населення рішучу агітацію проти польської влади. В ніч на 22 травня Колодяжне й Будище прикрасили транспаранти з гаслами «Геть фашистські суди над політичними в'язнями! Геть катування політичних в'язнів! Вимагаємо звільнення їх! Хай живе КПЗУ та КСМЗУ!».
Польські власті вдалися до каральних заходів. За час від 7 до 10 листопада в селі пройшла чергова пацифікація — були розгромлені і знищені комори селян. Окупанти викинули хліб у болото, хатній посуд розбили, одяг пошматували. Селян змушували вигрібати картоплю руками й сікти її лопатами, з хат зривали дахи, увесь їх убогий скарб викидали через розбиті вікна у двір.
Та бойовий дух трудящих села не був зломлений. В день 1 Травня 1936 року Н. Данилюк та О. Рибачук провели урочистий мітинг у Колодяжному, на який прибули й селяни інших сіл. В ніч на 7 листопада 1936 року в селі знову замайоріли транспаранти, з'явилися листівки з революційними закликами.
Знемагаючи в нерівній боротьбі, селяни сподівалися на допомогу своїх братів зі Сходу. І вона прийшла. Ранком 21 вересня 1939 року жителі Колодяжного