Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Українки В. Й. Дмитрук писала: «Кривобокі, з чубатими гранями солом'яних покрівель, курні, без димарів — хати, тісні куточки — двори, стародавні тини і повітки, скупі на врожай стрічки землі — нивки селян, шкапи — коні — та дерев'яні плуги, полотняний одяг на людях, темрява людей тих, їх сумні пісні. Таким тоді було село Колодяжне».
Про убогість Колодяжного й бідність його населення наприкінці XIX століття розповідали й інші очевидці, зокрема М. Дмитрук: «Обдерті негодою й вітрами халупи бідноти, понурі, з відчаєм у очах люди, убогі смужки неродючої землі... Горе людське і злидні, що мостилися в обдертих халупах, світилися в очах зажурених людей».
Примітивні знаряддя праці були причиною поганого обробітку землі. Врожаї не перевищували 4—5 цнт з га, хліба вистачало лише до зими. Одяг шили з домотканого полотна, за взуття правили личаки або постоли (дерев'яні черевики).
Зате поміщики розкошували. Особливо відзначався цим один із синів Качковського, якому село належало в кінці XIX століття. Збанкрутувавши, у 1881 році він продав свій маєток П. А. Косачеві (батькові Лесі Українки), який оселився тут з сім'єю.
В Колодяжному проминули дитинство і юність славної дочки українського народу, майбутньої видатної поетеси і громадського діяча революційно-демократичного напряму — Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), де вона проживала, щоправда, не постійно, з 1881 по 1907 рік. Тут чимало років жила і її мати — відома письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна), сестра видатного історика, фольклориста, професора Софійського і приват-доцента Київського університетів М. П. Драгоманова. Мальовнича природа Колодяжного, багатюща народна творчість благотворно вплинули на розвиток самобутнього таланту Лесі Українки. Місцеві легенди й перекази надихали поетесу, збагачували її уяву. Вона писала згодом: «Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотньо в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечимним (урочище з озером біля села Скулина) вона мені мріла, як ми там ночували... Зачарував мене цей образ на весь вік».
Любовно збирала поетеса народну творчість. «За чотири місяці маю півтораста обрядових пісень зібраних, — повідомляла вона 21 грудня 1891 року в листі до М. Драгоманова,— ...мене дуже захоплюють оригінальні мотиви цих пісень, їх же, — я знаю добре, — ще ніхто не записував». Частину цих записів, зокрема «Купало на Волині», ще за життя поетеси було опубліковано у львівському журналі «Житє і слово» (1894 р.) та в інших виданнях, а пізніше в збірнику «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» (Київ, 1917 р.), упорядкованому К. Квіткою.
У Колодяжному з'явилися рядки:
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Звідси поетеса надсилає І. Я. Франкові до друку першу збірку віршів «На крилах пісень». З-під її пера тут виходять: «Поет під час облоги», цикл «Пісні про волю», поеми «Русалка», «Самсон», драматичний твір «Блакитна троянда».
Глибокою повагою до родини Косачів, зокрема до Михайла Косача (брат Лесі, талановитий математик), був пройнятий Й. О. Моровський, сестра якого Є. 3. Алексєєвська — відома революціонерка — часто зустрічалася з В. І. Леніним в Закопаному. О. З. Моровський був активним учасником студентських заворушень у Києві, за революційну діяльність він кілька років просидів у Бутирській в'язниці. З М. Косачем він зустрічався у Любитові, в Колодяжному й Києві.
У травні 1891 року Колодяжне відвідав видатний український письменник І. Я. Франко, який був добре знайомий з матір'ю і батьком Лесі Українки. П. А. Косач прихильно ставився до революційно-демократичних діячів, а в студентські роки сам брав участь в антиурядових виступах.
Нелегальна поїздка І. Я. Франка до Колодяжного, що входило до складу Росії,
Колодяжне
Сторінка 2 з 8
Великим тягарем були не тільки викупні платежі. Селянам доводилося виконувати різні повинності й сплачувати численні податки, будувати житла без димарів, так звані курні хати, з підсліпуватими віконцями. Змальовуючи загальний вигляд Колодяжного в другій половині XIX століття, подруга Лесі Про убогість Колодяжного й бідність його населення наприкінці XIX століття розповідали й інші очевидці, зокрема М. Дмитрук: «Обдерті негодою й вітрами халупи бідноти, понурі, з відчаєм у очах люди, убогі смужки неродючої землі... Горе людське і злидні, що мостилися в обдертих халупах, світилися в очах зажурених людей».
Примітивні знаряддя праці були причиною поганого обробітку землі. Врожаї не перевищували 4—5 цнт з га, хліба вистачало лише до зими. Одяг шили з домотканого полотна, за взуття правили личаки або постоли (дерев'яні черевики).
Зате поміщики розкошували. Особливо відзначався цим один із синів Качковського, якому село належало в кінці XIX століття. Збанкрутувавши, у 1881 році він продав свій маєток П. А. Косачеві (батькові Лесі Українки), який оселився тут з сім'єю.
В Колодяжному проминули дитинство і юність славної дочки українського народу, майбутньої видатної поетеси і громадського діяча революційно-демократичного напряму — Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач), де вона проживала, щоправда, не постійно, з 1881 по 1907 рік. Тут чимало років жила і її мати — відома письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна), сестра видатного історика, фольклориста, професора Софійського і приват-доцента Київського університетів М. П. Драгоманова. Мальовнича природа Колодяжного, багатюща народна творчість благотворно вплинули на розвиток самобутнього таланту Лесі Українки. Місцеві легенди й перекази надихали поетесу, збагачували її уяву. Вона писала згодом: «Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотньо в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечимним (урочище з озером біля села Скулина) вона мені мріла, як ми там ночували... Зачарував мене цей образ на весь вік».
Любовно збирала поетеса народну творчість. «За чотири місяці маю півтораста обрядових пісень зібраних, — повідомляла вона 21 грудня 1891 року в листі до М. Драгоманова,— ...мене дуже захоплюють оригінальні мотиви цих пісень, їх же, — я знаю добре, — ще ніхто не записував». Частину цих записів, зокрема «Купало на Волині», ще за життя поетеси було опубліковано у львівському журналі «Житє і слово» (1894 р.) та в інших виданнях, а пізніше в збірнику «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» (Київ, 1917 р.), упорядкованому К. Квіткою.
У Колодяжному з'явилися рядки:
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Звідси поетеса надсилає І. Я. Франкові до друку першу збірку віршів «На крилах пісень». З-під її пера тут виходять: «Поет під час облоги», цикл «Пісні про волю», поеми «Русалка», «Самсон», драматичний твір «Блакитна троянда».
Глибокою повагою до родини Косачів, зокрема до Михайла Косача (брат Лесі, талановитий математик), був пройнятий Й. О. Моровський, сестра якого Є. 3. Алексєєвська — відома революціонерка — часто зустрічалася з В. І. Леніним в Закопаному. О. З. Моровський був активним учасником студентських заворушень у Києві, за революційну діяльність він кілька років просидів у Бутирській в'язниці. З М. Косачем він зустрічався у Любитові, в Колодяжному й Києві.
У травні 1891 року Колодяжне відвідав видатний український письменник І. Я. Франко, який був добре знайомий з матір'ю і батьком Лесі Українки. П. А. Косач прихильно ставився до революційно-демократичних діячів, а в студентські роки сам брав участь в антиурядових виступах.
Нелегальна поїздка І. Я. Франка до Колодяжного, що входило до складу Росії,