Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
переправлений через лінію фронту на лікування) та інші. Партизани знищували гітлерівців, відбирали у фашистів награбоване добро, підривали залізничні мости та ешелони. Так, 15 квітня 1943 року вони підірвали та вивели з ладу вузькоколійку Ківерці – Тростянець.
2 лютого 1944 року село Тростянець було визволене Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників. За період тимчасової окупації гітлерівці разом з своїми найманцями – українськими буржуазними націоналістами завдали величезної шкоди господарству. На території Тростянецької сільської Ради було спалено 359 житлових будинків, 710 надвірних споруд, забрано 216 коней, 412 голів великої рогатої худоби, 340 свиней, тисячі голів птиці.
У складних умовах трудящі села з допомогою партійних і радянських органів приступили до відбудови зруйнованого господарства. В лютому 1944 року відновила роботу сільська Рада, яку очолив колишній член КПЗУ Г. М. Бутинець.
Радянська влада виділила ліс та інші будівельні матеріали для спорудження школи, сільського клубу, житлових будинків. Тільки в грудні 1946 року 86 сімей Тростянця переселились із землянок у нові, добротні хати.
Відбудовуючи господарство, трудящі Тростянця подавали велику допомогу Червоній Армії, яка громила ворога. Вони внесли до фонду Червоної Армії у 1944 році 22 тонни зерна, до 40 тонн картоплі та овочів, 12 тонн сіна, 75 цнт м’яса та інші продукти. Крім того, населення Тростянця зібрало на танкову колону понад 50 тисяч крб. готівкою.
Разом з трудящими сіл Ківерцівського району жителі Тростянця взяли активну участь у заготівці і вивезенні лісу для зруйнованих шахт Донбасу та інших районів країни.
Влітку 1947 року в Тростянці була створена ініціативна група по відновленню колгоспу, яку очолили комуністи та учасники партизанського руху І. А. Олексюк, Г. М. Бутинець, Г. П. Зайчук, Я. М. Смолярчук, О. Г. Макарук,
А. Ольхович та інші. А вже 4 серпня 1947 року відбулися організаційні збори по об’єднанню хліборобів села в колгосп. Спочатку в артіль об’єдналося 24 господарства, в основному бідняків.
Кооперування одноосібних господарств у Тростянці та інших селах розгорталось в умовах жорстокої класової боротьби. Буржуазні націоналісти своїми терористичними актами намагались відвернути селян від колективізації. Але трудящі не зважали на це і вступали до колгоспів. У 1947 році в усіх селах сільської Ради колективізація в основному була завершена. В Тростянці об’єдналось в артіль 184 господарства.
Спочатку колгосп був економічно слабким. За ним закріпили 1216 га землі, в тому числі орної – 552 га. МТС ще не могла повністю забезпечувати обробіток його полів. В 1948 році колгосп мав 96 коней, 5 корів, 11 свиней, 20 овець. Реманенту і простих машин в артілі не вистачало: у господарстві налічувалось 62 плуги, 90 борін, 3 культиватори, 2 кінних молотарки і одна січкарня. За перші роки свого існування колгосп зробив значний крок вперед у розвитку сільськогосподарського виробництва.
Велику роль у справі кооперування одноосібних господарств і зміцнення колгоспів відіграли партійна організація села, сільська Рада і правління колгоспу. В 1950 – 1954 рр. вони організували переселення з хуторів у село 80 господарств. З метою підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва в січні 1951 року всі 5 колгоспів, що були на території теперішньої Тростянецької сільської Ради, об’єдналися в одну укрупнену сільськогосподарську артіль «Радянська Україна».
Поступово колгосп перетворився на багатогалузеве економічно міцне господарство. За ним закріплено 5231 га землі. З них 3596 га сільськогосподарських угідь, 1176 га лісу і чагарників, 65,5 га ставів і водоймищ, 286,5 га присадибних ділянок особистого користування та 107 га інших угідь. Серед сільськогосподарських угідь орних земель – 1879 га, сіножатей – 937 га, вигонів і пасовищ – 750 га, саду – 30 гектарів.
Ґрунти колгосп має дерново-слабопідзолисті піщані і супіщані, розміщені на території окремими масивами, різними по конфігурації і площах. Природні кормові угіддя належать до типу заболочених і низьких лугів. У зв’язку з цим в
Тростянець
Сторінка 6 з 9
лише 2 хати. Члени підпільної комсомольської організації в жовтні 1943 року пішли в партизанські загони О. Ф. Федорова і М. А. Прокопюка. В загонах народних месників було близько 30 чоловік з сіл Тростянця, Хопнева і Острова. Серед них – І.Ольхович, Н. П. Ольхович, В. С. Пилипчук, І. С. Пахольчук, Є. Ю. Кропивський, В.С.Веселуха, М. Л. Федоров (останній був поранений у бою і 2 лютого 1944 року село Тростянець було визволене Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників. За період тимчасової окупації гітлерівці разом з своїми найманцями – українськими буржуазними націоналістами завдали величезної шкоди господарству. На території Тростянецької сільської Ради було спалено 359 житлових будинків, 710 надвірних споруд, забрано 216 коней, 412 голів великої рогатої худоби, 340 свиней, тисячі голів птиці.
У складних умовах трудящі села з допомогою партійних і радянських органів приступили до відбудови зруйнованого господарства. В лютому 1944 року відновила роботу сільська Рада, яку очолив колишній член КПЗУ Г. М. Бутинець.
Радянська влада виділила ліс та інші будівельні матеріали для спорудження школи, сільського клубу, житлових будинків. Тільки в грудні 1946 року 86 сімей Тростянця переселились із землянок у нові, добротні хати.
Відбудовуючи господарство, трудящі Тростянця подавали велику допомогу Червоній Армії, яка громила ворога. Вони внесли до фонду Червоної Армії у 1944 році 22 тонни зерна, до 40 тонн картоплі та овочів, 12 тонн сіна, 75 цнт м’яса та інші продукти. Крім того, населення Тростянця зібрало на танкову колону понад 50 тисяч крб. готівкою.
Разом з трудящими сіл Ківерцівського району жителі Тростянця взяли активну участь у заготівці і вивезенні лісу для зруйнованих шахт Донбасу та інших районів країни.
Влітку 1947 року в Тростянці була створена ініціативна група по відновленню колгоспу, яку очолили комуністи та учасники партизанського руху І. А. Олексюк, Г. М. Бутинець, Г. П. Зайчук, Я. М. Смолярчук, О. Г. Макарук,
А. Ольхович та інші. А вже 4 серпня 1947 року відбулися організаційні збори по об’єднанню хліборобів села в колгосп. Спочатку в артіль об’єдналося 24 господарства, в основному бідняків.
Кооперування одноосібних господарств у Тростянці та інших селах розгорталось в умовах жорстокої класової боротьби. Буржуазні націоналісти своїми терористичними актами намагались відвернути селян від колективізації. Але трудящі не зважали на це і вступали до колгоспів. У 1947 році в усіх селах сільської Ради колективізація в основному була завершена. В Тростянці об’єдналось в артіль 184 господарства.
Спочатку колгосп був економічно слабким. За ним закріпили 1216 га землі, в тому числі орної – 552 га. МТС ще не могла повністю забезпечувати обробіток його полів. В 1948 році колгосп мав 96 коней, 5 корів, 11 свиней, 20 овець. Реманенту і простих машин в артілі не вистачало: у господарстві налічувалось 62 плуги, 90 борін, 3 культиватори, 2 кінних молотарки і одна січкарня. За перші роки свого існування колгосп зробив значний крок вперед у розвитку сільськогосподарського виробництва.
Велику роль у справі кооперування одноосібних господарств і зміцнення колгоспів відіграли партійна організація села, сільська Рада і правління колгоспу. В 1950 – 1954 рр. вони організували переселення з хуторів у село 80 господарств. З метою підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва в січні 1951 року всі 5 колгоспів, що були на території теперішньої Тростянецької сільської Ради, об’єдналися в одну укрупнену сільськогосподарську артіль «Радянська Україна».
Поступово колгосп перетворився на багатогалузеве економічно міцне господарство. За ним закріплено 5231 га землі. З них 3596 га сільськогосподарських угідь, 1176 га лісу і чагарників, 65,5 га ставів і водоймищ, 286,5 га присадибних ділянок особистого користування та 107 га інших угідь. Серед сільськогосподарських угідь орних земель – 1879 га, сіножатей – 937 га, вигонів і пасовищ – 750 га, саду – 30 гектарів.
Ґрунти колгосп має дерново-слабопідзолисті піщані і супіщані, розміщені на території окремими масивами, різними по конфігурації і площах. Природні кормові угіддя належать до типу заболочених і низьких лугів. У зв’язку з цим в