Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після проведення реформи 1861 року поміщицькі селяни Тростянця могли одержати за викуп 236 десятин землі, в середньому по 3 десятини на ревізьку душу, що становило пересічно по 12 десятин на селянський двір. Таким чином, селяни Тростянця, як і всієї Волині, одержали всю землю, яку раніше вони обробляли у власних господарствах. А це значить, що кращі землі, ліси
залишилися у поміщиків. Розподіл землі між громадами не був рівномірним. Селяни поміщика М. Литинського одержали на дві десятини землі більше на двір, ніж селяни поміщиці СлРудницької. Також нерівномірно були розкладені і викупні платежі, за основу яких взяли оброк в сумі 394 крб., що його платили селяни поміщикам Тростянця до реформи. При обчисленні суми викупних платежів відповідно до указу 1863 року 20 проц. з суми оброку було знято, але при 6 проц. капіталізованої ренти колишні кріпаки поміщиків Тростянця мали виплатити за одержану землю 5266 крб. – значно більше, ніж тоді вона коштувала.
Крім кріпаків, у Тростянці було 50 ревізьких чоловічих душ державних селян (16 дворів), у тому числі 5 дворів городників з відставних солдатів, які не мали польової землі 3 .Державні селяни за реформою одержали 227 десятин землі, в тому числі городньої – 24 десятини, орної – 132 десятини, сіножатей – 71 десятину. З цього видно, що державні селяни в Тростянці забезпечувались землею краще, ніж поміщицькі селяни. Проте і державні селяни не уникли грабіжницьких викупних платежів. Щорічно їм належало вносити в державну казну по 238 крб. Далеко не всім були під силу такі платежі, що призводили до дальшого зубожіння селян.
Реформа мала грабіжницький характер. Селяни, звільнені від кріпацтва, були ошукані. Тому вони не раз вимагали скасування кабальних викупів, які прирікали їх на зубожіння і розорення.
Невдоволені реформою були і чиншовики, які жили біля Тростянця на землях поміщика Зайончковського в урочищах Смолярні і Хмелева. Три роки тривала суперечка між чиншовиками урочища Хмелева і поміщиком, що закрив їм доступ на пасовище. їх справа не раз розглядалась у губернському «присутствії» по селянських справах. Ще довше судилися з Зайончковським селяни урочища Смолярні за права викупу землі, хоч закон 1886 року про чиншовиків давав їм це право. Справа їх розглядалась в Сенаті і затягнулась аж до революції 1917 року.
Після реформи 1861 року Тростянець став волосним центром. У 1888 раці тут відкрили однокласну церковнопарафіяльну школу, яку відвідувало в кінці XIX століття 30 – 40 дітей не тільки жителів Тростянця, а й навколишніх сіл. Половину коштів на утримання школи давали самі трудящі. Другу половину відпускала Луцька земська управа. В 1904 році було відкрито в Тростянці і сільськогосподарське училище з ремісничими класами.
Викупні платежі, податки та повинності прискорили розорення селян. На початку XX століття тут уже жило 787 чоловік і налічувалось 76 селянських дворів, серед яких третина була бідняцькими.
З розвитком капіталізму в Тростянці з’явились нові землевласники: Й. Маркович, Ф.Маєвський, А. Мальцева, С. Соколова, яким разом належало 420 десятин кращої землі6. Великим землевласником була і церква, яка мала 108 десятин землі.
Відгуки революційних подій 1905 – 1907 рр. в країні докотились і до Тростянця. Серед його жителів посилились чутки, що поміщицькі землі і ліси будуть роздані селянам. Вони почали явочним порядком пасти худобу у державних і панських лісах й на сіножатях, брати дрова. Піп Прокопович у церкві і на сходках закликав селян своєї парафії не слухати зачинщиків смути, дотримуватись законів і розпоряджень царських властей. Але це не допомагало.
Сподівання селян на одержання поміщицької землі не виправдались. Столипінська аграрна реформа сприяла ще більшому розшаруванню в селі і загостренню класових протиріч. Жити біднякам ставало ще тяжче. Тому в 1911 – 1913 рр. з Тростянця емігрувало в Америку 30 чоловік.
Перша світова війна завдала великої шкоди селу. Частина населення Тростянця евакуювалась у східні губернії. Чимало селянських дворів пограбували, спалили в 1915 році німецько-австрійські війська, що вдерлися сюди. В результаті Луцького прориву в 1916 році російські війська звільнили село від окупантів.
Тростянець став прифронтовим селом. У 1917 році його жителі разом з солдатами, які стояли тут, брали активну участь у боротьбі за владу Рад після Лютневої революції. Перемога збройного повстання в Петрограді в жовтні 1917 року
Тростянець
Сторінка 2 з 9
належало поміщику Подчаському.Після проведення реформи 1861 року поміщицькі селяни Тростянця могли одержати за викуп 236 десятин землі, в середньому по 3 десятини на ревізьку душу, що становило пересічно по 12 десятин на селянський двір. Таким чином, селяни Тростянця, як і всієї Волині, одержали всю землю, яку раніше вони обробляли у власних господарствах. А це значить, що кращі землі, ліси
Крім кріпаків, у Тростянці було 50 ревізьких чоловічих душ державних селян (16 дворів), у тому числі 5 дворів городників з відставних солдатів, які не мали польової землі 3 .Державні селяни за реформою одержали 227 десятин землі, в тому числі городньої – 24 десятини, орної – 132 десятини, сіножатей – 71 десятину. З цього видно, що державні селяни в Тростянці забезпечувались землею краще, ніж поміщицькі селяни. Проте і державні селяни не уникли грабіжницьких викупних платежів. Щорічно їм належало вносити в державну казну по 238 крб. Далеко не всім були під силу такі платежі, що призводили до дальшого зубожіння селян.
Реформа мала грабіжницький характер. Селяни, звільнені від кріпацтва, були ошукані. Тому вони не раз вимагали скасування кабальних викупів, які прирікали їх на зубожіння і розорення.
Невдоволені реформою були і чиншовики, які жили біля Тростянця на землях поміщика Зайончковського в урочищах Смолярні і Хмелева. Три роки тривала суперечка між чиншовиками урочища Хмелева і поміщиком, що закрив їм доступ на пасовище. їх справа не раз розглядалась у губернському «присутствії» по селянських справах. Ще довше судилися з Зайончковським селяни урочища Смолярні за права викупу землі, хоч закон 1886 року про чиншовиків давав їм це право. Справа їх розглядалась в Сенаті і затягнулась аж до революції 1917 року.
Після реформи 1861 року Тростянець став волосним центром. У 1888 раці тут відкрили однокласну церковнопарафіяльну школу, яку відвідувало в кінці XIX століття 30 – 40 дітей не тільки жителів Тростянця, а й навколишніх сіл. Половину коштів на утримання школи давали самі трудящі. Другу половину відпускала Луцька земська управа. В 1904 році було відкрито в Тростянці і сільськогосподарське училище з ремісничими класами.
Викупні платежі, податки та повинності прискорили розорення селян. На початку XX століття тут уже жило 787 чоловік і налічувалось 76 селянських дворів, серед яких третина була бідняцькими.
З розвитком капіталізму в Тростянці з’явились нові землевласники: Й. Маркович, Ф.Маєвський, А. Мальцева, С. Соколова, яким разом належало 420 десятин кращої землі6. Великим землевласником була і церква, яка мала 108 десятин землі.
Відгуки революційних подій 1905 – 1907 рр. в країні докотились і до Тростянця. Серед його жителів посилились чутки, що поміщицькі землі і ліси будуть роздані селянам. Вони почали явочним порядком пасти худобу у державних і панських лісах й на сіножатях, брати дрова. Піп Прокопович у церкві і на сходках закликав селян своєї парафії не слухати зачинщиків смути, дотримуватись законів і розпоряджень царських властей. Але це не допомагало.
Сподівання селян на одержання поміщицької землі не виправдались. Столипінська аграрна реформа сприяла ще більшому розшаруванню в селі і загостренню класових протиріч. Жити біднякам ставало ще тяжче. Тому в 1911 – 1913 рр. з Тростянця емігрувало в Америку 30 чоловік.
Перша світова війна завдала великої шкоди селу. Частина населення Тростянця евакуювалась у східні губернії. Чимало селянських дворів пограбували, спалили в 1915 році німецько-австрійські війська, що вдерлися сюди. В результаті Луцького прориву в 1916 році російські війська звільнили село від окупантів.
Тростянець став прифронтовим селом. У 1917 році його жителі разом з солдатами, які стояли тут, брали активну участь у боротьбі за владу Рад після Лютневої революції. Перемога збройного повстання в Петрограді в жовтні 1917 року