Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ситниці. Пізніше вони об’єдналися з іншою колоною, в якій ішли жителі сіл Омельного, Журавичів, Домашева, Рудки. Зібралося близько 2 тис. чоловік. Це було справжнє свято знедолених, які повстали на боротьбу. Відбувся мітинг, після якого об’єднана колона вирушила до Колок. Але мирну демонстрацію польська поліція зустріла вогнем. За офіційними даними, було вбито 8 і поранено 31 чоловіка. Поранених виявилося значно більше, бо вони з метою конспірації лікувались таємно. Серед поранених і убитих були тростянецькі комсомолки Надія Тарасюк і Домна Гордіюк, які несли прапор, а також Павло Кривенюк.
Після розстрілу Колківської демонстрації каральний загін провів у Тростянці і Хопневі пацифікацію. Поліція повністю зруйнувала три господарства. Чотирьох учасників демонстрації було заарештовано і засуджено до ув’язнення на різні строки. Щоб уникнути арешту, пішли в підпілля А. Кривенюк, О. Зінчук та інші.
Тростянецький райком КПЗУ, який складався з кількох сільських осередків, продовжував діяти і після Колківської демонстрації. Партійний осередок у Тростянці налічував 9 комуністів, очолив його Г. М. Климчук.
Коли Червона Армія у вересні 1939 року виступила на захист своїх братів, комуністи села розгромили поліцейський постерунок, обеззброїли роту польських солдатів і взяли владу в свої руки. Трудящі Тростянця з великою радістю зустрічали війська Червоної Армії. На їх честь у селі звели тріумфальну арку. Тоді ж з в’язниці повернулося сюди більше ЗО комуністів і комсомольців. Вони активно включились у будівництво нового життя. З допомогою політпрацівників Червоної Армії в Тростянці організувались волосний і сільський ревкоми, які згодом перетворились на тимчасові управління. Головою волосного ревкому обрали П. С. Климчука, сільського – О. Матвіюка. Ревкоми зразу ж приступили до розподілу поміщицької і церковної земель між біднотою, налагодили роботу школи, подавали допомогу сім’ям тих, хто загинув у боротьбі за Радянську владу.
22 жовтня жителі Тростянця обрали депутатом до Народних Зборів у Львів колишнього члена КПЗУ М. А. Олексюка. В селі розгорнулась широка діяльність з метою ліквідації жахливої спадщини минулого. В липні 1940 року було створено ініціативну групу по організації колгоспу. В серпні 1940 року селяни на загальних зборах заснували колгосп, до якого вступили 76 господарств. Першим його головою трудящі обрали І. Д. Гордіюка.
Осіння сівба вже проводилась колективно. Колгоспові було передано землю і майно німецьких колоністів с. Вікентіївки (тепер Завітне). Радянська влада подала артілі допомогу насінням, кредитами. Колгоспники працювали з великим піднесенням і радістю.
Віроломний напад фашистських полчищ перервав мирну працю радянських людей. З липня 1941 року Тростянець захопили гітлерівці. Фашистські поневолювачі та їх посібники – буржуазні націоналісти вбивали колишніх активістів, грабували селян, вивозили молодь на каторгу до Німеччини. Але ніякі розправи не змогли зламати волі трудящих, придушити їх прагнення до боротьби з фашистськими поневолювачами.
Восени 1942 року колишні члени КПЗУ організували у Тростянці підпільну групу, яка готувала активістів для партизанських загонів, допомагала переховуватись утікачам з німецького полону. В селах Хопневі і Тростянці з осені 1942 року діяла і підпільна комсомольська організація, якою керував П. Т. Пилипчук. В ній налічувалось близько 20 чоловік. Організація підтримувала тісні зв’язки з партизанами загонів О. Ф. Федорова, М. А. Прокопюка і Д. М. Медведєва. Члени її збирали зброю, вели антифашистську агітацію, подавали всіляку допомогу бійцям Червоної Армії, які втекли з полону і пробивались за лінію фронту або в партизанські загони.
Особливо жорстокі звірства чинили фашисти в 1943 році у зв’язку з активізацією опору населення і розгортанням партизанської боротьби. Все, що могли забрати вороги, селяни ховали, закопували в землю, худобу виганяли в ліси. З квітня по грудень 1943 року все населення Тростянця, Хопнева, Острова і Личок перебралося разом з уцілілою худобою і хатніми речами в навколишні села. У вересні 1943 року гітлерівці повністю спалили село Тростянець. Уціліло
Тростянець
Сторінка 5 з 9
мас, член КПЗУ, житель с. Омельного (нині Макаревичі) Д. Я. Макаревич. Учасники активу домовились про порядок збору на демонстрацію, намітили її маршрут. Першого травня в урочищі Обірках почали збиратися люди. Більш як 200 чоловік було з Тростянця, Хопнева, Личок. У повітрі замайоріли червоні прапори, транспаранти. Із співом революційних пісень демонстранти вирушили в путь. По дорозі до них приєднались селяни з Острова, Лища, Четвертні, Після розстрілу Колківської демонстрації каральний загін провів у Тростянці і Хопневі пацифікацію. Поліція повністю зруйнувала три господарства. Чотирьох учасників демонстрації було заарештовано і засуджено до ув’язнення на різні строки. Щоб уникнути арешту, пішли в підпілля А. Кривенюк, О. Зінчук та інші.
Тростянецький райком КПЗУ, який складався з кількох сільських осередків, продовжував діяти і після Колківської демонстрації. Партійний осередок у Тростянці налічував 9 комуністів, очолив його Г. М. Климчук.
Коли Червона Армія у вересні 1939 року виступила на захист своїх братів, комуністи села розгромили поліцейський постерунок, обеззброїли роту польських солдатів і взяли владу в свої руки. Трудящі Тростянця з великою радістю зустрічали війська Червоної Армії. На їх честь у селі звели тріумфальну арку. Тоді ж з в’язниці повернулося сюди більше ЗО комуністів і комсомольців. Вони активно включились у будівництво нового життя. З допомогою політпрацівників Червоної Армії в Тростянці організувались волосний і сільський ревкоми, які згодом перетворились на тимчасові управління. Головою волосного ревкому обрали П. С. Климчука, сільського – О. Матвіюка. Ревкоми зразу ж приступили до розподілу поміщицької і церковної земель між біднотою, налагодили роботу школи, подавали допомогу сім’ям тих, хто загинув у боротьбі за Радянську владу.
22 жовтня жителі Тростянця обрали депутатом до Народних Зборів у Львів колишнього члена КПЗУ М. А. Олексюка. В селі розгорнулась широка діяльність з метою ліквідації жахливої спадщини минулого. В липні 1940 року було створено ініціативну групу по організації колгоспу. В серпні 1940 року селяни на загальних зборах заснували колгосп, до якого вступили 76 господарств. Першим його головою трудящі обрали І. Д. Гордіюка.
Осіння сівба вже проводилась колективно. Колгоспові було передано землю і майно німецьких колоністів с. Вікентіївки (тепер Завітне). Радянська влада подала артілі допомогу насінням, кредитами. Колгоспники працювали з великим піднесенням і радістю.
Віроломний напад фашистських полчищ перервав мирну працю радянських людей. З липня 1941 року Тростянець захопили гітлерівці. Фашистські поневолювачі та їх посібники – буржуазні націоналісти вбивали колишніх активістів, грабували селян, вивозили молодь на каторгу до Німеччини. Але ніякі розправи не змогли зламати волі трудящих, придушити їх прагнення до боротьби з фашистськими поневолювачами.
Восени 1942 року колишні члени КПЗУ організували у Тростянці підпільну групу, яка готувала активістів для партизанських загонів, допомагала переховуватись утікачам з німецького полону. В селах Хопневі і Тростянці з осені 1942 року діяла і підпільна комсомольська організація, якою керував П. Т. Пилипчук. В ній налічувалось близько 20 чоловік. Організація підтримувала тісні зв’язки з партизанами загонів О. Ф. Федорова, М. А. Прокопюка і Д. М. Медведєва. Члени її збирали зброю, вели антифашистську агітацію, подавали всіляку допомогу бійцям Червоної Армії, які втекли з полону і пробивались за лінію фронту або в партизанські загони.
Особливо жорстокі звірства чинили фашисти в 1943 році у зв’язку з активізацією опору населення і розгортанням партизанської боротьби. Все, що могли забрати вороги, селяни ховали, закопували в землю, худобу виганяли в ліси. З квітня по грудень 1943 року все населення Тростянця, Хопнева, Острова і Личок перебралося разом з уцілілою худобою і хатніми речами в навколишні села. У вересні 1943 року гітлерівці повністю спалили село Тростянець. Уціліло