Сторінка 6 з 11
гвардії і селянські дружини на чолі з комуністами. Робітнича гвардія Горохова, керована Г. Стопачинським, роззброїла польську поліцію і передала місто командуванню Червоної Армії 19 вересня цілим і непошкодженим.
В Горохові виникли тимчасові повітове і міське управління, під керівництвом яких відбулися 22 жовтня 1939 року вибори до Народних Зборів Західної України.
Своїм посланцем до Львова жителі Горохова обрали Н. М. Бабиляса, колишнього члена КПЗУ, якого Червона Армія визволила з ув'язнення.
У січні 1940 року Горохівський повіт було ліквідовано і утворено Горохівський район. Головою виконкому районної Ради депутатів трудящих став Г. Й. Білоконь. Трохи пізніше, у квітні, відбулися районні партійні збори, на яких було створено Горохівський райком КП(б)У. Першим секретарем райкому комуністи обрали С. В. Наконечного1, який пізніше, у 1958 році, за успіхи в розвитку сільського господарства Іваничівського району був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці. У травні організувався виконком Горохівської міськради. Очолив його І. П. Герасимов.
Великою подією в житті трудящих Горохова було проведення перших дійсно демократичних виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР, що відбулись 24 березня 1940 року, і до місцевих Рад депутатів трудящих 15 грудня 1940 року. Трудящі міста продемонстрували в ході виборів свою морально-політичну єдність і згуртованість навколо Комуністичної партії і Радянського уряду, одностайно проголосувавши за блок комуністів і безпартійних.
Відразу ж після возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в економіці і культурі міста розпочалися соціалістичні перетворення. До середини січня 1940 року стало до ладу заводоуправління цегельних заводів №№ 10, 11. Згідно з постановою райвиконкому від 24 липня 1940 року, було створено райпромкомбінат, якому передано всі націоналізовані підприємства. Виникли промислово-кооперативні виробничі артілі (столярна, ковалів і стельмахів, меблево-обозобондарна, деревообробна, шевська, хутряна, швейна, шкіряна та інші), а також райхарчокомбінат, в системі якого найважливішими підприємствами були млини №№ 38, 39, маслозавод, пекарня, ряд цехів по виробництву різних продовольчих продуктів. Під контролем райфінвідділу діяли деякі приватні підприємства, зокрема меблева майстерня, цех по виробництву квасу тощо.
До грудня 1940 — січня 1941 року в Горохові було завершено утворення промислових артілей, налагоджено роботу всіх підприємств. Механічна майстерня по ремонту віялок була перетворена на артіль «Металіст». Оформилися профспілкові організації. Налагоджували роботу торговельна мережа й установи побутового обслуговування населення.
Повалення буржуазно-поміщицького ладу розв'язало творчу енергію трудящих Горохова. Так, робітники двох цегельних заводів, здійснюючи свої зобов'язання на честь дня Конституції у 1940 році, на 70 днів раніше строку виконали річний виробничий план. Г. Козловський, І. Бондар та інші робітники виконували виробничі плани на 150—170 проц. Продуктивно трудились робітники інших підприємств.
Створювалися і нові медичні заклади. Почали працювати лікарня і поліклініка, де трудящі одержували безплатну медичну допомогу. Відкрилася державна аптека.
Здійснюючи ленінську національну політику, партійні і радянські органи подбали про розвиток народної освіти і забезпечення культурного відпочинку трудящих міста. Після визволення Горохова тут були відкриті середня школа з українською і дві семирічні з польською та єврейською мовами навчання, а також районний Будинок культури, районні бібліотеки для дорослих і дітей, Будинок піонерів, кінотеатр. На сцені районного Будинку культури виступали не лише місцеві гуртки художньої самодіяльності, але і професіональні актори. Час від часу відвідували Горохів народна артистка УРСР Н. М. Ужвій, заслужені артисти УРСР О. П. Юра-Юрський, В. М. Дуклер.
Коли почалась війна, в Горохові перебував штаб 124-ї стрілецької дивізії, якою командував генерал-майор П. Г. Сущий, і 406-й стрілецький полк цієї ж дивізії під командуванням полковника Т. Новикова. Цей полк на підступах до Горохова вступив у бій з німецькими частинами. Піхотинці у взаємодії з артилеристами розбили німецький батальйон, підпалили три ворожі танки. На полі бою залишилось понад 300 трупів солдатів і офіцерів противника. Але сили були
Дивиться також інші населені пункти району: