Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Горохів

Сторінка 2 з 11
Горохові тоді було 12 комірників і 4 перекупники.
У першій половині XVII століття на західноукраїнських землях поширюється оренда маєтків. Князь Г. Л. Сангушко 29 серпня 1601 року також віддав Горохів з волостю в оренду двом торчинським євреям з правом карати селян смертю.
Щоб не допустити цілковитого занепаду міст, польський уряд підтримував їх, надаючи різні торгові пільги і привілеї, зокрема щодо ринків і створення
ремісничих корпорацій. Так, згідно з грамотою Г. Л. Сангушка про надання Горохову магдебурзького права передбачалося, що в місті будуть базари (у вівторок і суботу) і ярмарки (двічі на рік). Але засилля феодалів і особливо орендарів, що виявлялось у найбільш грубій і неприкритій формі експлуатації, перешкоджали розвиткові продуктивних сил. Уже в першій половині XVII століття панщина досягала 5—6 днів на тиждень від лану. Зрозуміло, що все це викликало незадоволення народних мас. Досить було іскри, щоб запалало полум'я. Так воно і сталось. Уже в перший рік національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмель­ницького в серпні 1648 року в Горохові і навколишніх селах розпочав боротьбу проти шляхти селянський загін, організований у Стоянові селянином Степаном Гиричем.
У вересні вся Волинь, у т. ч. й Горохів, була в руках повсталих народних мас і козацьких полків Хмельницького. Загін С. Гирича в складі 150 чоловік разом з козаками нападав на панські маєтки, костьоли і уніатські церкви.
Але і після відходу військ Б. Хмельницького на Подніпров'я не припиняються заворушення в районі Горохова. Так, 11 лютого 1649 року кількасот жителів міста вчинили опір польським жовнірам, які переходили через Горохів. Озброєний натовп напав на польський загін, завдавши йому втрат. Покозачене населення також чинило розправу над шляхтою, орендарями і їх управителями як у самому Горохові, так і в навколишніх селах. Про це відомо з протоколу допиту семи горохівських міщан, складеного 4 вересня 1649 року, в якому розповідається про участь жителів Горохова у діях загону С. Гирича.
Після придушення повстання в роки визвольної війни українського народу горохівчани не раз робили спроби виступати проти поневолення. Але щоразу уряд жорстоко розправлявся з непокірними. Під впливом французької буржуазної рево­люції 1789 року на околицях Горохова почали готуватись до повстання. Проте польські власті не дали можливості йому розгорнутися, сформувавши в Горохові військовий загін.
Деяке пожвавлення в розвитку ремесла і торгівлі відбувається наприкінці XVIII — на початку XIX століття, коли новий власник міста М. Вельгорський заснував тут шевський та кушнірський цехи, а на початку XIX століття тут відкрили сукновальню.
Наступний володар міста В. Стройновський вирішив позбавити Горохів магдебурзького права і покріпачити його населення. Але рішучий виступ міщан змусив феодала вдатися до хитрощів. Він від свого імені у 1815 році «дарував» міща­нам особисту незалежність і землі, які ті займали, однак з тим, щоб вони платили йому незначний оброк за присадибну та польову землю і виконували деякі повинності. Це призвело до того, що в тому ж 1815 році горохівські міщани під час 7-ї ревізії були прирівняні до стану кріпосних селян.
Так були ошукані горохівські міщани, які в той час і не збагнули, до яких згубних наслідків можуть призвести в майбутньому незначні, здавалося б, обмеження з боку феодала. Продовжуючи вважати себе наділеними попередніми правами, вони не уявляли тоді, що їх нащадки вже не зможуть тими правами скористатися. Це стало відомо лише після обнародування маніфесту 19 лютого 1861 року, згідно з яким міщан Горохова, як прирівняних в усіх правах до кріпосних селян, зобов'язали викупити землі, якими вони володіли, у нового власника міста графа Фадея Тарновського. Ось тоді горохівські міщани і згадали про «права», які надав їхнім пращурам граф Стройновський. Нащадки обдурених півстоліття тому міщан вирі шили силою вирватися з лещат узаконеного рабства, але наштовхнулись на непе­реборну стіну бюрократичного апарату царської Росії, що вірно стояв на сторожі «законності».
Міщани звернулися до губернського присутствія в селянських справах в Жито­мирі з такими вимогами: 1) повернути їм міщанські права, 2) зміцнити цехи згідно з існуючими в Горохові ремеслами, 3) звільнити їх від залежності Ф. Тарновського і залишити за ними їх землі як особисту власність. Характерно,


Сучасна карта - Горохів