Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У післявоєнні роки партійні і радянські організації, спираючись на досягнення культури всіх народів СРСР, і зокрема української соціалістичної культури, багато зробили в справі культурного будівництва в області.
Одним з найважливіших завдань, які були вирішені, – це ліквідація неписьменності і малописьменності. Керуючись ленінськими настановами про те, що «неписьменна людина стоїть поза політикою, її спочатку треба навчити азбуки», що «без поголовної письменності ...нам своєї мети не досягти», виконуючи постанови ЦК КП(б)У від 19 жовтня 1945 року «Про хід ліквідації неписьменності серед дорослого населення в західних областях УРСР», партійні і радянські органи створили численні гуртки і групи по ліквідації неписьменності. До навчання дорослого населення було залучено 2664 вчителі, 5179 культармійців та 1116 громадських методистів. Населення області активно відвідувало школи і гуртки лікнепу. На 1949 – 1950 рр. неписьменність і малописьменність ліквідували 17 986 чоловік. Трудящі наполегливо вчилися читати й писати. Селянин із села Сокиричів Д. Лещук писав у газету «Радянська Волинь»: «Велика в мене радість – навчився читати й писати. Чи міг я мріяти про це колись? Не до науки тоді було. Тепер читаю газети, книжки. Світ по-новому відкривається переді мною. Велике спасибі Радянській владі за науку». Цими словами висловлено думку всіх, кому Радянська влада дала можливість оволодіти знаннями.
Важливим заходом здійснення культурної революції було також загальне навчання дітей шкільного віку. Зразу ж після визволення області від німецько-фашистських загарбників партійні та радянські органи приступили до будівництва шкіл, дитячих закладів і залучення до них дітей шкільного та дошкільного віку. В розгортанні мережі шкіл і створенні їх матеріальної бази виконкомам міських, сільських і районних Рад депутатів трудящих велику допомогу подали трудящі області. Вони зразу ж відгукнулись на звернення ЦК КП(б) України і обкому партії про проведення у червні 1946 року недільника допомоги школам. У ньому взяло участь 56,4 тис. чоловік. Було відремонтовано 791 школу, 353 пришкільні будівлі, 537 квартир учителів.
Така активна участь населення сприяла тому, що в 1947/48 навчальному році працювало вже 1024 школи, в яких навчалося 139 тис. учнів. Школами робітничої і сільської молоді було охоплено до 7 тис. чоловік. З ініціативи колгоспників Іваничівського району розпочалося будівництво шкіл на кошти колгоспів. За їх прикладом протягом 1951 – 1966 рр. побудовано 358 шкіл, з них за рахунок колгоспників – 255 на 37,8 тис. учнівських місць.
Розгортаючи шкільну мережу, партійні організації дбали і про забезпечення шкіл вчителями.
Протягом 1945 – 1946 рр. у область було направлено 765 вчителів, а у 1947 році – понад 1 тис.
Одночасно йшла підготовка педагогічних кадрів у трьох педагогічних училищах області: Луцькому, Володимир-Волинському і Камінь-Каширському. В 1946 році за постановою Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У відновив роботу Луцький учительський інститут з фізико-математичним та історико-філологічним факультетами і заочним відділом. В 1947/48 навчальному році в трьох педучилищах і вчительському інституті на стаціонарних відділеннях навчалось 1517 студентів і учнів. При педагогічних училищах та інституті було відкрито заочні відділення. За роки четвертої п’ятирічки ці навчальні заклади випустили 2505 вчителів.
Провідним навчальним закладом підготовки педагогічних кадрів для школи є Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки, який створено у 1952 році на базі учительського інституту. Нині цей навчальний заклад має факультети: фізико-математичний, історичний, філологічний, іноземної мови та педагогічний, на яких вчиться разом з заочниками 3,6 тис. студентів. Значну роботу по підготовці кадрів для потреб народного господарства проводять загально-технічний факультет Львівського політехнічного інституту в Нововолинську та Луцьке відділення загальнотехнічного факультету Київського автодорожного інституту, в яких навчається понад 1,5 тис. слухачів.
Внаслідок здійснення рішень XVI з’їзду КП(б)У (1949 р.) про завершення обов’язкового початкового навчання і перехід до семирічного кількість семирічних і
Волинська область
Сторінка 26 з 29
будинках відпочинку та різних туристичних поїздках і походах, а також серед чарівної природи рідного краю на озерах Світязькому, Доброму, Пісочному та інших, де побудовані готелі, туристські бази, піонерські табори. У 1967 році на озері Пісочному споруджено міжколгоспний будинок відпочинку на 430 місць.У післявоєнні роки партійні і радянські організації, спираючись на досягнення культури всіх народів СРСР, і зокрема української соціалістичної культури, багато зробили в справі культурного будівництва в області.
Важливим заходом здійснення культурної революції було також загальне навчання дітей шкільного віку. Зразу ж після визволення області від німецько-фашистських загарбників партійні та радянські органи приступили до будівництва шкіл, дитячих закладів і залучення до них дітей шкільного та дошкільного віку. В розгортанні мережі шкіл і створенні їх матеріальної бази виконкомам міських, сільських і районних Рад депутатів трудящих велику допомогу подали трудящі області. Вони зразу ж відгукнулись на звернення ЦК КП(б) України і обкому партії про проведення у червні 1946 року недільника допомоги школам. У ньому взяло участь 56,4 тис. чоловік. Було відремонтовано 791 школу, 353 пришкільні будівлі, 537 квартир учителів.
Така активна участь населення сприяла тому, що в 1947/48 навчальному році працювало вже 1024 школи, в яких навчалося 139 тис. учнів. Школами робітничої і сільської молоді було охоплено до 7 тис. чоловік. З ініціативи колгоспників Іваничівського району розпочалося будівництво шкіл на кошти колгоспів. За їх прикладом протягом 1951 – 1966 рр. побудовано 358 шкіл, з них за рахунок колгоспників – 255 на 37,8 тис. учнівських місць.
Розгортаючи шкільну мережу, партійні організації дбали і про забезпечення шкіл вчителями.
Протягом 1945 – 1946 рр. у область було направлено 765 вчителів, а у 1947 році – понад 1 тис.
Одночасно йшла підготовка педагогічних кадрів у трьох педагогічних училищах області: Луцькому, Володимир-Волинському і Камінь-Каширському. В 1946 році за постановою Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У відновив роботу Луцький учительський інститут з фізико-математичним та історико-філологічним факультетами і заочним відділом. В 1947/48 навчальному році в трьох педучилищах і вчительському інституті на стаціонарних відділеннях навчалось 1517 студентів і учнів. При педагогічних училищах та інституті було відкрито заочні відділення. За роки четвертої п’ятирічки ці навчальні заклади випустили 2505 вчителів.
Провідним навчальним закладом підготовки педагогічних кадрів для школи є Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки, який створено у 1952 році на базі учительського інституту. Нині цей навчальний заклад має факультети: фізико-математичний, історичний, філологічний, іноземної мови та педагогічний, на яких вчиться разом з заочниками 3,6 тис. студентів. Значну роботу по підготовці кадрів для потреб народного господарства проводять загально-технічний факультет Львівського політехнічного інституту в Нововолинську та Луцьке відділення загальнотехнічного факультету Київського автодорожного інституту, в яких навчається понад 1,5 тис. слухачів.
Внаслідок здійснення рішень XVI з’їзду КП(б)У (1949 р.) про завершення обов’язкового початкового навчання і перехід до семирічного кількість семирічних і