Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Колгоспний лад і постійне піклування Комуністичної партії і Радянського уряду відкрили великі можливості для дальшого неухильного розвитку сільського господарства області. На 1969 рік в області – 358 колгоспів і 19 радгоспів. Вони мають 10,9 тис. тракторів (у 15-сильному обчисленні), 1,9 тис. комбайнів, 5 тис. вантажних автомобілів та багато інших сільськогосподарських машин. 20 об’єднань «Сільгосптехніки» подають технічну допомогу колгоспам, забезпечують їх пальним, добривами, запасними частинами та машинами.
У післявоєнні роки бурхливими темпами розвивалась промисловість області. Здійснюючи постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У «Про заходи по відбудові та дальшому розвитку господарства у Львівській, Станіславській, Дрогобицькій, Тернопільській, Ровенській, Волинській, Чернівецькій областях на 1945 рік», робітники Луцька і Ковеля та інших міст області піднімали з руїн промислові підприємства і транспорт, налагоджували комунальне господарство міст. В роки четвертої п’ятирічки на підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове її виконання. В рух передовиків та новаторів виробництва включилося 6617 робітників, або майже кожний четвертий. У 1949 році валовий обсяг промислової продукції досяг довоєнного рівня, а в 1950 році перевищив його вже на 32 проценти. Проте довоєнний рівень – це рівень, найнижчий серед усіх інших областей республіки. 50 проц. усієї промислової продукції припадало на промислові артілі, в яких об’єднувались дрібні ремісники. В галузевій структурі промисловості в 1950 році перше місце займала лісозаготівельна і деревообробна (38 проц.), друге – харчова (36 проц.) промисловість. Зовсім не було важкої промисловості і машинобудування. Щоб ліквідувати економічне відставання області, держава асигнувала на розвиток різних галузей промисловості значні кошти. ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У вирішили питання .про розвиток у Волинській і Львівській областях вугільної промисловості. В 1947 році було створено трест «Волинь-вуглерозвідка» у складі п’яти геологорозвідувальних партій. Колектив Володимир-Волинської геологорозвідувальної партії 3 липня 1947 року першим виявив промислові шари кам’яного вугілля. Протягом 1947 – 1948 рр. геологи розвідали значні поклади кам’яного вугілля, запаси якого досягали 1,75 млрд. тонн. Особливості географічного положення Львівсько-Волинського басейну і зростання потреб Європейської частини СРСР у паливі зумовили велике народногосподарське значення його освоєння. Виходячи з цього, в січні 1948 року ЦК ВКП(б) і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про розвиток видобутку кам’яного вугілля в західних областях України»2. Для виконання робіт у грудні 1949 року було створено трест «Західшахтобуд», який розпочав будівництво шляхів, житла, шахт і допоміжних підприємств. У 1950 році біля села Низкиничів Іваничівського району були закладені шахти №№ 1, 2, 3, а вже в липні 1954 року шахта № 1 видала на-гора перше вугілля. Так в області створилась нова галузь промисловості – вугільна. В наступні роки було побудовано ще ряд шахт. У районі шахт виросло нове місто – Нововолинськ. В 1967 році на Волині діяло 9 шахт, на яких видобувалося понад 4,5 млн. тонн вугілля за рік.
Будівельникам шахт велику допомогу подали трудящі братніх республік. З Російської Федерації, Білорусії та Грузії надходили автотранспорт і будівельні машини, з Москви і Вірменії – трансформатори, з Челябінська – автогрейдери, з Уралу – устаткування для буріння, з Дніпропетровська – гірничі комбайни, з Харкова – бульдозери. З Донбасу, Підмосков’я, Кузбасу та інших вугільних басейнів сюди приїздили інженери, техніки, цілі бригади прохідників і монтажників, які вчили молодих робітників гірничої справи.
У процесі створення Львівсько-Волинського вугільного басейну зростав кількісно і загартовувався робітничий клас області – складова частина героїчного робітничого класу країни. Кількість робітників на промислових підприємствах зросла на 1966 рік порівняно з 1940 роком майже в 5 разів.
Крім вугілля, в області як паливо широко використовується торф. Створено три великі торфопідприємства – Гавчицьке, Ковельське та Підцаревицьке загальною потужністю до 230 тис. тонн торфу на рік. Добування торфу механізовано.
Волинська область
Сторінка 23 з 29
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства на 1967 рік Радянський уряд нагородив понад 5,5 тис. волинян орденами і медалями Радянського Союзу, в т. ч. 23 передовиків було удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, серед них І. Г. Антонюк, В. С. Баран, А. Є. Гарлинська, М. Г. Гловацький, М. М. Кажан, С. С. Калинюк, Л. Ф. Литковець, С. В. Наконечний, О. С. Панасюк, І. С. Пузанов, М. П. Саморук, Г. М. Смирнова, Є. П. Співак, В. Д. Старенько, О. М. Форманюк, В. І. Шевчук, В. Г. Шеренгов, М. В. Юхименко. У післявоєнні роки бурхливими темпами розвивалась промисловість області. Здійснюючи постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У «Про заходи по відбудові та дальшому розвитку господарства у Львівській, Станіславській, Дрогобицькій, Тернопільській, Ровенській, Волинській, Чернівецькій областях на 1945 рік», робітники Луцька і Ковеля та інших міст області піднімали з руїн промислові підприємства і транспорт, налагоджували комунальне господарство міст. В роки четвертої п’ятирічки на підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове її виконання. В рух передовиків та новаторів виробництва включилося 6617 робітників, або майже кожний четвертий. У 1949 році валовий обсяг промислової продукції досяг довоєнного рівня, а в 1950 році перевищив його вже на 32 проценти. Проте довоєнний рівень – це рівень, найнижчий серед усіх інших областей республіки. 50 проц. усієї промислової продукції припадало на промислові артілі, в яких об’єднувались дрібні ремісники. В галузевій структурі промисловості в 1950 році перше місце займала лісозаготівельна і деревообробна (38 проц.), друге – харчова (36 проц.) промисловість. Зовсім не було важкої промисловості і машинобудування. Щоб ліквідувати економічне відставання області, держава асигнувала на розвиток різних галузей промисловості значні кошти. ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У вирішили питання .про розвиток у Волинській і Львівській областях вугільної промисловості. В 1947 році було створено трест «Волинь-вуглерозвідка» у складі п’яти геологорозвідувальних партій. Колектив Володимир-Волинської геологорозвідувальної партії 3 липня 1947 року першим виявив промислові шари кам’яного вугілля. Протягом 1947 – 1948 рр. геологи розвідали значні поклади кам’яного вугілля, запаси якого досягали 1,75 млрд. тонн. Особливості географічного положення Львівсько-Волинського басейну і зростання потреб Європейської частини СРСР у паливі зумовили велике народногосподарське значення його освоєння. Виходячи з цього, в січні 1948 року ЦК ВКП(б) і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про розвиток видобутку кам’яного вугілля в західних областях України»2. Для виконання робіт у грудні 1949 року було створено трест «Західшахтобуд», який розпочав будівництво шляхів, житла, шахт і допоміжних підприємств. У 1950 році біля села Низкиничів Іваничівського району були закладені шахти №№ 1, 2, 3, а вже в липні 1954 року шахта № 1 видала на-гора перше вугілля. Так в області створилась нова галузь промисловості – вугільна. В наступні роки було побудовано ще ряд шахт. У районі шахт виросло нове місто – Нововолинськ. В 1967 році на Волині діяло 9 шахт, на яких видобувалося понад 4,5 млн. тонн вугілля за рік.
Будівельникам шахт велику допомогу подали трудящі братніх республік. З Російської Федерації, Білорусії та Грузії надходили автотранспорт і будівельні машини, з Москви і Вірменії – трансформатори, з Челябінська – автогрейдери, з Уралу – устаткування для буріння, з Дніпропетровська – гірничі комбайни, з Харкова – бульдозери. З Донбасу, Підмосков’я, Кузбасу та інших вугільних басейнів сюди приїздили інженери, техніки, цілі бригади прохідників і монтажників, які вчили молодих робітників гірничої справи.
У процесі створення Львівсько-Волинського вугільного басейну зростав кількісно і загартовувався робітничий клас області – складова частина героїчного робітничого класу країни. Кількість робітників на промислових підприємствах зросла на 1966 рік порівняно з 1940 роком майже в 5 разів.
Крім вугілля, в області як паливо широко використовується торф. Створено три великі торфопідприємства – Гавчицьке, Ковельське та Підцаревицьке загальною потужністю до 230 тис. тонн торфу на рік. Добування торфу механізовано.