Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сільськогосподарських робіт. Так, у 1964 році з 39 комуністів колгоспу 3 очолювали комплексні виробничі бригади, 11 працювали механізаторами, 9 — на тваринницьких фермах. Партійна організація постійну увагу приділяла піднесенню культури землеробства, впровадженню передового досвіду в колгоспне виробництво. Згідно з рішенням партбюро, в 1965 році в колгоспі створено школу передового досвіду, яка має 3 групи: по вивченню культури землеробства, тваринництва і механізації сільського господарства.
Всі польові роботи в колгоспі механізовані. За станом на 1 січня 1968 року машинно-тракторний парк налічував 23 трактори різних марок, 15 автомашин, 12 комбайнів, у господарстві працювало 92 електромотори.
Завдяки підвищенню врожайності збільшились валові збори і продаж державі зерна, картоплі, технічних культур, що в свою чергу зумовило зростання прибутків колгоспу і оплати праці колгоспників. Вартість людино-дня становила 3,23 карбованця.
Успіхів добились і тваринники колгоспу. Основою продуктивного тваринництва є велика рогата худоба, поголів'я якої рік у рік зростає. Якщо в 1961 році колгосп мав 1419 голів великої рогатої худоби, то в 1967 році вже 1540. У 1961 році на 100 га сільськогосподарських угідь артіль одержала 216 цнт молока, 16,3 цнт м'яса, а в 1967 році — 240 цнт молока і 56,7 цнт м'яса. За успіхи, досягнуті в розвитку тваринництва, скотаря колгоспу А. А. Бойка нагороджено медаллю «За трудову відзнаку». Сумлінною працею та активною участю в громадській роботі здобули повагу серед членів артілі доярки-комсомолки Г. Оскома, Г. Самборук і Р. Гульчук, яку відзначили на районній комсомольській конференції 1967 року в числі найкращих трудівників району. Соціалістичне зобов'язання ювілейного року —надоїти від кожної корови по 2500 кг молока — Гульчук перевиконала, надоївши більш як по З тис. кілограмів.
Правління і партійна організація колгоспу матеріально заохочують працівників, які добиваються визначних успіхів у колгоспному виробництві. Однією із форм матеріального заохочення, що її запровадили останнім часом за ініціативою партійної організації, є преміювання туристськими путівками. Так, за найкращі показники в соціалістичному змаганні в 1967 році туристську путівку до Москви одержав механізатор М. Чернишов. Тракторист Л. Головенко побував за туристською путівкою в республіках Закавказзя.
За самовіддану роботу і всенародна шана. Передовиків виробництва преміюють, урочисто відзначають ювілейні дати в їхньому житті, прізвища їх заносять до колгоспної Книги пошани. У вересні 1967 року, наприклад, урочисто провели на пенсію ветерана колгоспу, одного з організаторів його К. М. Козлюка.
Росте і розвивається колективне господарство, збільшуються його прибутки. Це дає можливість виділяти дедалі більше коштів на капітальне будівництво. До 1953 року в селі не було жодної цегляної споруди, а нині майже всі виробничі приміщення колгоспу побудовані з цегли за типовими проектами. Лише протягом 1965—1967 рр. споруджено 2 корівники, свинарник, телятник, механізований кормоцех, який переробляє за добу до 3 тис. цнт кормів; побудовано гараж на 12 автомашин і авторемонтну майстерню. Колгосп має також слюсарну і машиноремонтну майстерні та пилораму.
На тваринницьких фермах механізовано всі трудомісткі процеси: приготування і транспортування кормів, подачу води худобі, прибирання гною тощо.
Незрівнянно виріс матеріальний і культурний рівень життя хліборобів села. Якщо в 1953 році в колгоспі трактористів і комбайнерів було всього 6—8, то в 1967 році загін механізаторів становив понад 50 чоловік. У селі з'явилися нові фахівці — електромонтери, електрозварники, електропильщики та інші.
Ще в 1955 році стала до ладу колгоспна електростанція, яка дала струм для освітлення школи, Будинку культури, приміщення сільської Ради, контори колгоспу, медпункту і тваринницьких ферм. Були освітлені також вулиці і перші 67 хат колгоспників. Через 3 роки, тобто в 1958 році, село підключили до енергосистеми Добротвірської ДРЕС і повністю електрифікували.
Невпізнанним став Бубнів за післявоєнні роки. В селі провадиться велике капітальне і житлове будівництво. Стріла баштового крана — знамення часу —
Бубнів
Сторінка 6 з 8
Всю діяльність правління колгоспу по розвитку економіки і культури спрямовує партійна організація, яка в 1968 році об'єднувала 48 членів і кандидатів у члени партії. Бюро парторганізації розставило комуністів на вирішальні ділянки колгоспного виробництва, що дало змогу контролювати весь комплекс Всі польові роботи в колгоспі механізовані. За станом на 1 січня 1968 року машинно-тракторний парк налічував 23 трактори різних марок, 15 автомашин, 12 комбайнів, у господарстві працювало 92 електромотори.
Завдяки підвищенню врожайності збільшились валові збори і продаж державі зерна, картоплі, технічних культур, що в свою чергу зумовило зростання прибутків колгоспу і оплати праці колгоспників. Вартість людино-дня становила 3,23 карбованця.
Успіхів добились і тваринники колгоспу. Основою продуктивного тваринництва є велика рогата худоба, поголів'я якої рік у рік зростає. Якщо в 1961 році колгосп мав 1419 голів великої рогатої худоби, то в 1967 році вже 1540. У 1961 році на 100 га сільськогосподарських угідь артіль одержала 216 цнт молока, 16,3 цнт м'яса, а в 1967 році — 240 цнт молока і 56,7 цнт м'яса. За успіхи, досягнуті в розвитку тваринництва, скотаря колгоспу А. А. Бойка нагороджено медаллю «За трудову відзнаку». Сумлінною працею та активною участю в громадській роботі здобули повагу серед членів артілі доярки-комсомолки Г. Оскома, Г. Самборук і Р. Гульчук, яку відзначили на районній комсомольській конференції 1967 року в числі найкращих трудівників району. Соціалістичне зобов'язання ювілейного року —надоїти від кожної корови по 2500 кг молока — Гульчук перевиконала, надоївши більш як по З тис. кілограмів.
Правління і партійна організація колгоспу матеріально заохочують працівників, які добиваються визначних успіхів у колгоспному виробництві. Однією із форм матеріального заохочення, що її запровадили останнім часом за ініціативою партійної організації, є преміювання туристськими путівками. Так, за найкращі показники в соціалістичному змаганні в 1967 році туристську путівку до Москви одержав механізатор М. Чернишов. Тракторист Л. Головенко побував за туристською путівкою в республіках Закавказзя.
За самовіддану роботу і всенародна шана. Передовиків виробництва преміюють, урочисто відзначають ювілейні дати в їхньому житті, прізвища їх заносять до колгоспної Книги пошани. У вересні 1967 року, наприклад, урочисто провели на пенсію ветерана колгоспу, одного з організаторів його К. М. Козлюка.
Росте і розвивається колективне господарство, збільшуються його прибутки. Це дає можливість виділяти дедалі більше коштів на капітальне будівництво. До 1953 року в селі не було жодної цегляної споруди, а нині майже всі виробничі приміщення колгоспу побудовані з цегли за типовими проектами. Лише протягом 1965—1967 рр. споруджено 2 корівники, свинарник, телятник, механізований кормоцех, який переробляє за добу до 3 тис. цнт кормів; побудовано гараж на 12 автомашин і авторемонтну майстерню. Колгосп має також слюсарну і машиноремонтну майстерні та пилораму.
На тваринницьких фермах механізовано всі трудомісткі процеси: приготування і транспортування кормів, подачу води худобі, прибирання гною тощо.
Незрівнянно виріс матеріальний і культурний рівень життя хліборобів села. Якщо в 1953 році в колгоспі трактористів і комбайнерів було всього 6—8, то в 1967 році загін механізаторів становив понад 50 чоловік. У селі з'явилися нові фахівці — електромонтери, електрозварники, електропильщики та інші.
Ще в 1955 році стала до ладу колгоспна електростанція, яка дала струм для освітлення школи, Будинку культури, приміщення сільської Ради, контори колгоспу, медпункту і тваринницьких ферм. Були освітлені також вулиці і перші 67 хат колгоспників. Через 3 роки, тобто в 1958 році, село підключили до енергосистеми Добротвірської ДРЕС і повністю електрифікували.
Невпізнанним став Бубнів за післявоєнні роки. В селі провадиться велике капітальне і житлове будівництво. Стріла баштового крана — знамення часу —