Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Біля сіл Бубнова і Маркостава народні месники підірвали 3 залізничні мости. Взимку 1942 року в Бубнові сталася збройна сутичка між групою підпільників, якою керував Й. Когут, і гестапівцями та поліцаями. Радянські патріоти мужньо боролися, знищили чотирьох фашистів та їх пособників, але вистояти не змогли, оскільки сили були нерівні. Потім окупанти жорстоко розправилися з мешканцями садиби, де зупинялися підпільники. Гітлерівці мали також арештувати М. М. Козловського, виказаного провокатором, але він зумів вирватись із села. Поліцаї невідступно переслідували його. М. М. Козловський довго відстрілювався і, не бажаючи здатися ворогам живим, підірвався на власній гранаті поблизу с. Ласкова.
20 липня 1944 року Червона Армія визволила Бубнів. Жителі щиро вітали воїнів 106-ї Дніпровської дивізії, частини якої першими вступили в село. Більш як 100 бубнівців пішли на фронт громити гітлерівських окупантів, 40 з них за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями.
Після визволення Бубнова відновила роботу сільська Рада, головою якої обрали П. Мельничука. 1 вересня 1944 року розпочалися заняття в початковій школі, яку в 1946/47 навчальному році реорганізували в семирічну. Перед селянами постали складні завдання відбудови села. Німецько-фашистські загарбники зруйнували 6 господарств, інші пограбували, багато селянських дворів лишилося без коней. Щоб швидше подолати труднощі і організувати взаємодопомогу, у квітні 1945 року в Бубнові було створено земельну громаду, обрано раду і ревізійну комісію громади. Навесні 1945 року в селі організували 35 супряг, до яких прикріпили безкінні господарства. Хлібороби дружно розпочали весняну сівбу. Земельна громада в першу чергу допомогла засіяти поля родинам фронтовиків та безкінним господарствам. Селян, які не мали чим засіяти свої поля, забезпечили громадським посівним матеріалом.
Селяни створили спеціальний фонд допомоги інвалідам Вітчизняної війни, дітям-сиротам і старим. У цей фонд внесли весь урожай із 10 га громадської землі.
Відбудова села здійснювалася в умовах гострої класової боротьби. Рештки банд українських буржуазних націоналістів, головною соціальною базою яких було куркульство, проводили антирадянську агітацію, намагалися терором залякати селян, перешкодити їм будувати нове життя. На загальних сільських зборах 22 травня 1945 року, де обговорювалося Звернення Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 19 травня 1945 року до робітників, селян та інтелігенції західних областей УРСР про боротьбу з бандами, бубнівці зобов'язалися подавати радянським органам всебічну допомогу в остаточному розгромі українських буржуазних націоналістів, а також створити в селі групу охорони. «Доволі терпіти, — заявив у своєму виступі Мельничук, — щоб українські націоналісти перешкоджали будувати наше благополуччя... Треба негайно сповіщати сільську Раду про появу бандитів на території нашої сільради».
Важливу роль у громадсько-політичному житті села відігравала комсомольська організація, створена в 1945 році. До її складу входили 43 чоловіка. В селі працював політгурток, де молодь вивчала книгу «Наша Батьківщина». Комсомольці Бубнова були активними помічниками сільської Ради у відбудові села, в проведенні хлібозаготівельної кампанії, в організації масово-політичної роботи. До 28-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції вони своїми силами відремонтували сільський клуб, впорядкували могили воїнів, що полягли в боях за визволення села, поклали вінки. Під час підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР у лютому 1945 року з числа кращих комсомольців було виділено 12 агітаторів і закріплено за десятихатками. Щосуботи проводилися бесіди і заняття з виборцями, де бубнівці вивчали Конституцію СРСР і Конституцію УРСР, положення про вибори.
Центром масово-політичної і культурно-виховної роботи став сільський клуб. При ньому були створені гуртки художньої самодіяльності — драматичний і співочий. Тут читалися лекції і проводилися бесіди про п'ятирічний план
Бубнів
Сторінка 4 з 8
Проте жителі Бубнова, які пізнали радість вільного життя, не корились окупантам. У селі виникла підпільна антифашистська група, яку очолив секретар комсомольської організації М. М. Козловський. Патріоти організовували диверсії на комунікаціях ворога, знищували окупантів та їх прислужників, провадили роз'яснювальну і агітаційну роботу серед населення, вселяючи віру в перемогу, закликали до боротьби з фашистами. 20 липня 1944 року Червона Армія визволила Бубнів. Жителі щиро вітали воїнів 106-ї Дніпровської дивізії, частини якої першими вступили в село. Більш як 100 бубнівців пішли на фронт громити гітлерівських окупантів, 40 з них за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями.
Після визволення Бубнова відновила роботу сільська Рада, головою якої обрали П. Мельничука. 1 вересня 1944 року розпочалися заняття в початковій школі, яку в 1946/47 навчальному році реорганізували в семирічну. Перед селянами постали складні завдання відбудови села. Німецько-фашистські загарбники зруйнували 6 господарств, інші пограбували, багато селянських дворів лишилося без коней. Щоб швидше подолати труднощі і організувати взаємодопомогу, у квітні 1945 року в Бубнові було створено земельну громаду, обрано раду і ревізійну комісію громади. Навесні 1945 року в селі організували 35 супряг, до яких прикріпили безкінні господарства. Хлібороби дружно розпочали весняну сівбу. Земельна громада в першу чергу допомогла засіяти поля родинам фронтовиків та безкінним господарствам. Селян, які не мали чим засіяти свої поля, забезпечили громадським посівним матеріалом.
Селяни створили спеціальний фонд допомоги інвалідам Вітчизняної війни, дітям-сиротам і старим. У цей фонд внесли весь урожай із 10 га громадської землі.
Відбудова села здійснювалася в умовах гострої класової боротьби. Рештки банд українських буржуазних націоналістів, головною соціальною базою яких було куркульство, проводили антирадянську агітацію, намагалися терором залякати селян, перешкодити їм будувати нове життя. На загальних сільських зборах 22 травня 1945 року, де обговорювалося Звернення Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 19 травня 1945 року до робітників, селян та інтелігенції західних областей УРСР про боротьбу з бандами, бубнівці зобов'язалися подавати радянським органам всебічну допомогу в остаточному розгромі українських буржуазних націоналістів, а також створити в селі групу охорони. «Доволі терпіти, — заявив у своєму виступі Мельничук, — щоб українські націоналісти перешкоджали будувати наше благополуччя... Треба негайно сповіщати сільську Раду про появу бандитів на території нашої сільради».
Важливу роль у громадсько-політичному житті села відігравала комсомольська організація, створена в 1945 році. До її складу входили 43 чоловіка. В селі працював політгурток, де молодь вивчала книгу «Наша Батьківщина». Комсомольці Бубнова були активними помічниками сільської Ради у відбудові села, в проведенні хлібозаготівельної кампанії, в організації масово-політичної роботи. До 28-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції вони своїми силами відремонтували сільський клуб, впорядкували могили воїнів, що полягли в боях за визволення села, поклали вінки. Під час підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР у лютому 1945 року з числа кращих комсомольців було виділено 12 агітаторів і закріплено за десятихатками. Щосуботи проводилися бесіди і заняття з виборцями, де бубнівці вивчали Конституцію СРСР і Конституцію УРСР, положення про вибори.
Центром масово-політичної і культурно-виховної роботи став сільський клуб. При ньому були створені гуртки художньої самодіяльності — драматичний і співочий. Тут читалися лекції і проводилися бесіди про п'ятирічний план