Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
поділені і переділені між новими господарствами, що виникали безперервно. Задавлена безземеллям і надмірними прямими і непрямими податками, сільська біднота змушена була йти в кабалу до поміщика або куркулів.
Темнота, злидні, голод і епідемії були постійними супутниками хліборобів. Селянські діти росли неписьменними або малописьменними, хоч у селі й була церковнопарафіяльна школа. В 1911 році в ній навчалося всього 26 учнів. На утримання школи сільська громада витрачала 140 крб. за навчальний рік.
Глухі протести селян Бубнова проти утисків і жорстокої експлуатації в 1914 році вилились у відкритий виступ. 4 червня почались землемірні роботи по розмежуванню селянських і поміщицьких земель. Коли землемір поставив межові знаки, на поле прийшли селяни. Заявивши, що знаки поставлені неправильно, на користь поміщика (що, звичайно, так і було), селяни викопали стовпці і кинули їх у річку. Землемір'змушений був припинити роботу. 9 лютого 1915 року Луцький окружний суд засудив активних учасників селянського виступу Є. Шевчука, А. Козачука і М. Козачука.
Влітку 1915 року Бубнів захопили німецькі війська і перебували тут до кінця 1918 року, а після краху німецької окупації на початку 1919 року село потрапило під владу Польщі.
На початку серпня 1920 року частини Червоної Армії, переслідуючи білопольських окупантів, визволили Бубнів і тут була встановлена Радянська влада. Але у вересні 1920 року польські війська перейшли в наступ і 13 вересня 1920 року знову захопили село.
У період панування буржуазно-поміщицької Польщі Бубнів лишався невеличким глухим селом. За даними 1923 року, тут налічувалося 347 чоловік населення, з них 318 українців, 17 поляків, 12 євреїв.
Великі земельні багатства були зосереджені в руках поміщиків, основна ж маса селян мала незначні ділянки землі, які внаслідок безперервного дроблення весь час зменшувалися. Через смужжя утруднювало обробіток ділянок і було одною з причин низької продуктивності господарств. Протягом 1923—1927 рр. у Бубнові була проведена комасація, тобто ліквідація черезсмужжя і зведення селянських земельних ділянок в один відруб. Для проведення межових робіт в село приїхав землемір Бортковський, який склав план, отримав завдаток — 347 пудів хліба і зник. Селяни звернулись у повітове земельне управління із скаргою, у село прибули два інші землеміри, але виданий Бортковському хліб, хоч на це була квитанція, не зачислили в рахунок плати за комасацію. Кожне селянське господарство одержало 2 ділянки — орної землі і сіножаті. Частина селян скаржилася, що відведена їм земля низької якості. Проте їхні скарги не взяли до уваги.
Комасація не могла, звичайно, покласти край малоземеллю, від якого терпіли селяни. Нічого не дала їм і розрекламована польським урядом так звана парцеляція. До чого вона зводилася на практиці, видно на прикладі Бубнова, де її провели в 1925 році. Тут парцеляції підлягало 24,5 га державної землі (колишньої церковної). Заяви на придбання земельних ділянок подали 22 жителі Бубнова, але тільки 13 придбали ділянки розміром від 0,5 до 2 га. У 1931 році в Бубнові було 74 селянські господарства, яким належало 445,39 га землі, що розподілялася так: до 1 га — мало одне господарство, 1 —5 га — 37 господарств, 5—10 га — 35 господарств, 10—25 га — одне господарство. 5 га на одне господарство було недостатньо для забезпечення задовільного прожиткового мінімуму, сплати податків, утримування худоби тощо. Це були бідняки, які ледве зводили кінці з кінцями. Таких господарств було більше половини. Тих, що мали 5—10 га землі, можна віднести до середняцьких. Поміщикові Кашевському у Бубнові і в сусідньому селі Русневі належало 782 га землі.
Недалеко від Бубнова було розташоване поселення польських селян, так звана колонія Бубнів. Створюючи подібні колонії уряд буржуазно-поміщицької Польщі брав курс на насадження господарств осадників, які б стали його соціальною опорою. Із 27 господарств колонії 1 га землі мали 8 господарств, 5—10 га — 9,
Бубнів
Сторінка 2 з 8
Кращі землі, як і раніше, належали поміщикові С. Кашевському, до того ж вони клином врізалися в селянські, чим ще більше посилювалося черезсмужжя. У 1913 році поміщикові належала 1021 десятина землі, але він сам не господарював, а здавав землю в оренду. Бубнівській церкві належало 33 десятини. Наділи, які одержали селяни після реформи 1861 року, були згодом Темнота, злидні, голод і епідемії були постійними супутниками хліборобів. Селянські діти росли неписьменними або малописьменними, хоч у селі й була церковнопарафіяльна школа. В 1911 році в ній навчалося всього 26 учнів. На утримання школи сільська громада витрачала 140 крб. за навчальний рік.
Глухі протести селян Бубнова проти утисків і жорстокої експлуатації в 1914 році вилились у відкритий виступ. 4 червня почались землемірні роботи по розмежуванню селянських і поміщицьких земель. Коли землемір поставив межові знаки, на поле прийшли селяни. Заявивши, що знаки поставлені неправильно, на користь поміщика (що, звичайно, так і було), селяни викопали стовпці і кинули їх у річку. Землемір'змушений був припинити роботу. 9 лютого 1915 року Луцький окружний суд засудив активних учасників селянського виступу Є. Шевчука, А. Козачука і М. Козачука.
Влітку 1915 року Бубнів захопили німецькі війська і перебували тут до кінця 1918 року, а після краху німецької окупації на початку 1919 року село потрапило під владу Польщі.
На початку серпня 1920 року частини Червоної Армії, переслідуючи білопольських окупантів, визволили Бубнів і тут була встановлена Радянська влада. Але у вересні 1920 року польські війська перейшли в наступ і 13 вересня 1920 року знову захопили село.
У період панування буржуазно-поміщицької Польщі Бубнів лишався невеличким глухим селом. За даними 1923 року, тут налічувалося 347 чоловік населення, з них 318 українців, 17 поляків, 12 євреїв.
Великі земельні багатства були зосереджені в руках поміщиків, основна ж маса селян мала незначні ділянки землі, які внаслідок безперервного дроблення весь час зменшувалися. Через смужжя утруднювало обробіток ділянок і було одною з причин низької продуктивності господарств. Протягом 1923—1927 рр. у Бубнові була проведена комасація, тобто ліквідація черезсмужжя і зведення селянських земельних ділянок в один відруб. Для проведення межових робіт в село приїхав землемір Бортковський, який склав план, отримав завдаток — 347 пудів хліба і зник. Селяни звернулись у повітове земельне управління із скаргою, у село прибули два інші землеміри, але виданий Бортковському хліб, хоч на це була квитанція, не зачислили в рахунок плати за комасацію. Кожне селянське господарство одержало 2 ділянки — орної землі і сіножаті. Частина селян скаржилася, що відведена їм земля низької якості. Проте їхні скарги не взяли до уваги.
Комасація не могла, звичайно, покласти край малоземеллю, від якого терпіли селяни. Нічого не дала їм і розрекламована польським урядом так звана парцеляція. До чого вона зводилася на практиці, видно на прикладі Бубнова, де її провели в 1925 році. Тут парцеляції підлягало 24,5 га державної землі (колишньої церковної). Заяви на придбання земельних ділянок подали 22 жителі Бубнова, але тільки 13 придбали ділянки розміром від 0,5 до 2 га. У 1931 році в Бубнові було 74 селянські господарства, яким належало 445,39 га землі, що розподілялася так: до 1 га — мало одне господарство, 1 —5 га — 37 господарств, 5—10 га — 35 господарств, 10—25 га — одне господарство. 5 га на одне господарство було недостатньо для забезпечення задовільного прожиткового мінімуму, сплати податків, утримування худоби тощо. Це були бідняки, які ледве зводили кінці з кінцями. Таких господарств було більше половини. Тих, що мали 5—10 га землі, можна віднести до середняцьких. Поміщикові Кашевському у Бубнові і в сусідньому селі Русневі належало 782 га землі.
Недалеко від Бубнова було розташоване поселення польських селян, так звана колонія Бубнів. Створюючи подібні колонії уряд буржуазно-поміщицької Польщі брав курс на насадження господарств осадників, які б стали його соціальною опорою. Із 27 господарств колонії 1 га землі мали 8 господарств, 5—10 га — 9,