Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підручниками, які за вказівкою Наркомосу УРСР були видані спеціально для шкіл Західної України. Комсомольці залучили неписьменних і малописьменних селян віком від 20 до 50 років у гуртки грамоти, де вчителі вели велику учбову і політико-виховну роботу.В селі почали діяти клуб і бібліотека, книжковий фонд якої поповнювався за рахунок подарунків, надісланих з бібліотек східних областей України.
Але мирну творчу працю перервала війна, що її нав'язала гітлерівська Німеччина. Вранці 23 червня 1941 року фашисти окупували село. 24—25 червня з Володимира-Волинського на Березовичі з кровопролитними боями пробивалася група радянських воїнів. У жорстокій сутичці з ворогом недалеко від села смертю хоробрих загинули генерал-майор П. Ф. Алябушев і 38 червоноармійців.
Захопивши село, фашисти встановили жорстокий окупаційний режим: вони грабували населення, вбивали і відправляли на каторгу людей. Та фашистам не вдалося перетворити радянських людей на своїх рабів. Селяни, які пізнали радість свободи, чинили опір німецьким окупантам. Багато жителів Березовичів пішли в партизани, зокрема в загін ім. Кірова, що в 1943 році діяв у Володимир-Волинському районі. Селяни В. С. Рябчун, П. І. Пархомюк, Ю. Г. Варениця та інші підтримували постійний зв'язок з партизанським загоном, допомагали викривати антинародні дії українських буржуазних націоналістів.
18 липня 1944 року війська правого флангу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту визволили Березовичі від фашистських загарбників. Понад 100 чоловіків пішли на фронт, щоб зі зброєю в руках громити ворога. За мужність і відвагу, виявлені в боях, 16 жителів села нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них І. Ф. Решетюк, П. С. Трохимюк, М. Т. Іщук та інші. На початку 1965 року в Березовичах встановлено монумент Слави на вшанування односельчан, що загинули в кривавій борні з фашизмом та від рук українських буржуазних націоналістів. З ранньої весни і до глибокої осені не в'януть біля пам'ятника живі квіти.
Одразу після визволення відновила роботу сільська Рада. Під її керівництвом трудящі почали піднімати село з руїн. У січні 1945 року сільрада скликала загальні збори, на яких жителі Березовичів обговорювали першорядні завдання, пов'язані з відбудовою села та ліквідацією наслідків окупації. Депутати сільської Ради роз'яснювали односельчанам політику партії, мобілізовували їх на швидке загоювання ран, заподіяних війною. А умови були складні: на все село залишилося 4 пари коней. Створені ще під час окупації і озброєні фашистами оунівські банди тероризували населення, намагалися всіляко шкодити відбудові народного господарства. Сільрада, згуртувавши навколо себе міцний актив, створила групу захисту села. 22 травня 1945 року відбувся сільський сход, який закликав селян активно боротися проти українських буржуазних націоналістів, зміцнювати дисципліну і громадський порядок. У боротьбі з ворогами нового життя особливо активно діяла сільська молодь. На початку 1945 року в Березовичах виник комсомольський осередок. Очолив його син бідняка С. І. Гаврись. Створена була група комсомольських агітаторів. Комсомольці допомагали сім'ям фронтовиків обробляти землю, ремонтувати житла тощо.
Селяни всіляко підтримували заходи Радянської влади. Вони бачили, що держава дбає про поліпшення їх добробуту, про розвиток села. Відповідно до постанови уряду та рішень виконкому Волинської обласної Ради депутатів трудящих (травень 1945 року) кожне бідняцько-середняцьке господарство мало можливість одержати державну допомогу — довготерміновий кредит на спорудження житла і господарських будівель, на придбання робочої худоби, корів і сільськогосподарського реманенту. Багато селян Березовичів широко користувалися цим кредитом. Крім того, Радянський уряд надіслав посівний матеріал і реманент. Влітку 1944 року відновила роботу Черчицька МТС, яка допомагала хліборобам.
Депутати сільської Ради за участю комсомольців і членів земельної громади, створеної в 1945 році, впорядкували землекористування. Селяни знову одержали землю, яку відібрали у них фашисти. Щоб своєчасно виконати всі сільськогосподарські роботи, сільрада і земельна громада організували 40
Березовичі
Сторінка 4 з 9
трудящих, залучаючи до цієї справи комуністів, комсомольців і актив. Всі діти шкільного віку почали вчитися. У червні—липні 1940 року вчителі шкіл підвищували свою кваліфікацію на курсах перепідготовки. Робота в школах провадилась за новими навчальними планами, програмами і за новими Але мирну творчу працю перервала війна, що її нав'язала гітлерівська Німеччина. Вранці 23 червня 1941 року фашисти окупували село. 24—25 червня з Володимира-Волинського на Березовичі з кровопролитними боями пробивалася група радянських воїнів. У жорстокій сутичці з ворогом недалеко від села смертю хоробрих загинули генерал-майор П. Ф. Алябушев і 38 червоноармійців.
Захопивши село, фашисти встановили жорстокий окупаційний режим: вони грабували населення, вбивали і відправляли на каторгу людей. Та фашистам не вдалося перетворити радянських людей на своїх рабів. Селяни, які пізнали радість свободи, чинили опір німецьким окупантам. Багато жителів Березовичів пішли в партизани, зокрема в загін ім. Кірова, що в 1943 році діяв у Володимир-Волинському районі. Селяни В. С. Рябчун, П. І. Пархомюк, Ю. Г. Варениця та інші підтримували постійний зв'язок з партизанським загоном, допомагали викривати антинародні дії українських буржуазних націоналістів.
18 липня 1944 року війська правого флангу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту визволили Березовичі від фашистських загарбників. Понад 100 чоловіків пішли на фронт, щоб зі зброєю в руках громити ворога. За мужність і відвагу, виявлені в боях, 16 жителів села нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них І. Ф. Решетюк, П. С. Трохимюк, М. Т. Іщук та інші. На початку 1965 року в Березовичах встановлено монумент Слави на вшанування односельчан, що загинули в кривавій борні з фашизмом та від рук українських буржуазних націоналістів. З ранньої весни і до глибокої осені не в'януть біля пам'ятника живі квіти.
Одразу після визволення відновила роботу сільська Рада. Під її керівництвом трудящі почали піднімати село з руїн. У січні 1945 року сільрада скликала загальні збори, на яких жителі Березовичів обговорювали першорядні завдання, пов'язані з відбудовою села та ліквідацією наслідків окупації. Депутати сільської Ради роз'яснювали односельчанам політику партії, мобілізовували їх на швидке загоювання ран, заподіяних війною. А умови були складні: на все село залишилося 4 пари коней. Створені ще під час окупації і озброєні фашистами оунівські банди тероризували населення, намагалися всіляко шкодити відбудові народного господарства. Сільрада, згуртувавши навколо себе міцний актив, створила групу захисту села. 22 травня 1945 року відбувся сільський сход, який закликав селян активно боротися проти українських буржуазних націоналістів, зміцнювати дисципліну і громадський порядок. У боротьбі з ворогами нового життя особливо активно діяла сільська молодь. На початку 1945 року в Березовичах виник комсомольський осередок. Очолив його син бідняка С. І. Гаврись. Створена була група комсомольських агітаторів. Комсомольці допомагали сім'ям фронтовиків обробляти землю, ремонтувати житла тощо.
Селяни всіляко підтримували заходи Радянської влади. Вони бачили, що держава дбає про поліпшення їх добробуту, про розвиток села. Відповідно до постанови уряду та рішень виконкому Волинської обласної Ради депутатів трудящих (травень 1945 року) кожне бідняцько-середняцьке господарство мало можливість одержати державну допомогу — довготерміновий кредит на спорудження житла і господарських будівель, на придбання робочої худоби, корів і сільськогосподарського реманенту. Багато селян Березовичів широко користувалися цим кредитом. Крім того, Радянський уряд надіслав посівний матеріал і реманент. Влітку 1944 року відновила роботу Черчицька МТС, яка допомагала хліборобам.
Депутати сільської Ради за участю комсомольців і членів земельної громади, створеної в 1945 році, впорядкували землекористування. Селяни знову одержали землю, яку відібрали у них фашисти. Щоб своєчасно виконати всі сільськогосподарські роботи, сільрада і земельна громада організували 40