Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
поміщицької і церковної землі між сільською біднотою, провело облік державного майна. Відкрилися 3 семирічні школи з рідною мовою навчання. Збудували кінотеатр, клуб. Стали працювати школи для ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослого населення. Незабаром почалася підготовка до виборів у Народні Збори Західної України. Депутатом від Рожища обрали активного діяча комуністичного підпілля К. І. Томашевича. Виконуючи наказ своїх виборців, він голосував за возз'єднання Західної України з Радянською Україною.
Народні Збори проголосили на Західній Україні Радянську владу. Рожище стало районним центром. З цього часу в селищі під керівництвом райкому КП(б)У розпочалася велика робота по соціалістичному перетворенню народного господарства. Найбільші промислові підприємства - млини, суконна фабрика, олійниці були націоналізовані. Невеликі ремісничі підприємства об'єднано в артілі. Здійснено також націоналізацію банку та матеріальних цінностей. Трудящі з великим ентузіазмом почали будівництво нового життя. Активними учасниками його були секретар райкому КП(б)У А. П. Чепур, голова райвиконкому Л. І. Рябчук, колишні члени КПЗУ, активні борці проти буржуазної Польщі Г. І. Мичик, К. І. Томашевич, П. І. Мичик та інші.
26 червня 1941 року Рожище окупували німецько-фашистські загарбники. У районі селища тяжкі оборонні бої з ворогом вів 648-й стрілецький полк під командуванням майора Алесенкова 27-го стрілецького корпусу Червоної Армії.
У роки окупації гітлерівці разом зі своїми найманцями –українськими буржуазними націоналістами заподіяли величезної шкоди народному господарству. Окупанти лютували, знищували радянських людей. Переслідуванням, арештам, катуванням і розстрілам не було краю. Фашисти розстріляли й замучили в селищі та його околицях 4659 мирних жителів, 57 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Вони зруйнували і спалили в Рожищі 307 житлових будинків і 263 інші приміщення, пограбували школи, лікарню, клуб, кінотеатр. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами народному господарству району, перевищувала 157 млн. карбованців.
Проте фашистські кати були безсилими скорити рожищенців. З перших днів окупації тут діяла антифашистська підпільна група. До її складу входили В. М. Бега, В. В. Скоробогатько, Д. П. Шинкарук, Ф. Фрід та інші. Патріоти збирали розвідувальні дані, передавали їх партизанам, які розгортали боротьбу на території Волині. В. М. Бега очолив підпілля у сусідньому селі Любчому, налагодив зв'язки з луцькими підпільниками і доросинівською та тихотинською підпільними групами, що діяли на території району, а також з групами сусідніх районів. Для більшої зручності і конспірації він влаштувався їздовим у лікаря Францішека Фріда – чеського антифашиста. Під час національно-революційної війни іспанського народу 1936–1939 рр. Фрід був військовим лікарем інтернаціональної бригади, а після поразки революційних сил переїхав до Польщі. У 1939 році він зупинився в с. Доросинях і працював там лікарем, а у 1942 році переїхав до Рожища і відкрив там невеличку поліклініку, яка стала однією з явочних квартир і місцем збирання розвідувальних даних. Крім того, Фрід влаштовував явочні квартири в селах Переспі, Доросинях та в Луцьку.
Підпільники проводили велику масово-політичну роботу серед трудящих, розповсюджували радянські газети й листівки, що надходили з партизанського з'єднання А. П. Бринського, влаштовували диверсії на залізниці Ківерці – Ковель. Рожищенська група пустила під укіс 5 ворожих поїздів.
У лютому 1943 року частина підпільників була викрита. Багато народних месників, у т. ч. рожищенці М. Доцюк і В. Бега, перейшли до партизанського загону. Після визволення селища
Рожище
Сторінка 6 з 9
Одразу ж був створений революційний орган влади - тимчасове управління, яке за активною участю трудящих запровадило на підприємствах робітничий контроль, здійснило розподіл Народні Збори проголосили на Західній Україні Радянську владу. Рожище стало районним центром. З цього часу в селищі під керівництвом райкому КП(б)У розпочалася велика робота по соціалістичному перетворенню народного господарства. Найбільші промислові підприємства - млини, суконна фабрика, олійниці були націоналізовані. Невеликі ремісничі підприємства об'єднано в артілі. Здійснено також націоналізацію банку та матеріальних цінностей. Трудящі з великим ентузіазмом почали будівництво нового життя. Активними учасниками його були секретар райкому КП(б)У А. П. Чепур, голова райвиконкому Л. І. Рябчук, колишні члени КПЗУ, активні борці проти буржуазної Польщі Г. І. Мичик, К. І. Томашевич, П. І. Мичик та інші.
26 червня 1941 року Рожище окупували німецько-фашистські загарбники. У районі селища тяжкі оборонні бої з ворогом вів 648-й стрілецький полк під командуванням майора Алесенкова 27-го стрілецького корпусу Червоної Армії.
У роки окупації гітлерівці разом зі своїми найманцями –українськими буржуазними націоналістами заподіяли величезної шкоди народному господарству. Окупанти лютували, знищували радянських людей. Переслідуванням, арештам, катуванням і розстрілам не було краю. Фашисти розстріляли й замучили в селищі та його околицях 4659 мирних жителів, 57 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Вони зруйнували і спалили в Рожищі 307 житлових будинків і 263 інші приміщення, пограбували школи, лікарню, клуб, кінотеатр. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами народному господарству району, перевищувала 157 млн. карбованців.
Проте фашистські кати були безсилими скорити рожищенців. З перших днів окупації тут діяла антифашистська підпільна група. До її складу входили В. М. Бега, В. В. Скоробогатько, Д. П. Шинкарук, Ф. Фрід та інші. Патріоти збирали розвідувальні дані, передавали їх партизанам, які розгортали боротьбу на території Волині. В. М. Бега очолив підпілля у сусідньому селі Любчому, налагодив зв'язки з луцькими підпільниками і доросинівською та тихотинською підпільними групами, що діяли на території району, а також з групами сусідніх районів. Для більшої зручності і конспірації він влаштувався їздовим у лікаря Францішека Фріда – чеського антифашиста. Під час національно-революційної війни іспанського народу 1936–1939 рр. Фрід був військовим лікарем інтернаціональної бригади, а після поразки революційних сил переїхав до Польщі. У 1939 році він зупинився в с. Доросинях і працював там лікарем, а у 1942 році переїхав до Рожища і відкрив там невеличку поліклініку, яка стала однією з явочних квартир і місцем збирання розвідувальних даних. Крім того, Фрід влаштовував явочні квартири в селах Переспі, Доросинях та в Луцьку.
Підпільники проводили велику масово-політичну роботу серед трудящих, розповсюджували радянські газети й листівки, що надходили з партизанського з'єднання А. П. Бринського, влаштовували диверсії на залізниці Ківерці – Ковель. Рожищенська група пустила під укіс 5 ворожих поїздів.
У лютому 1943 року частина підпільників була викрита. Багато народних месників, у т. ч. рожищенці М. Доцюк і В. Бега, перейшли до партизанського загону. Після визволення селища