Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції в Рожищі у червні 1917 року виникла Рада солдатських і робітничих депутатів. При ній активно працювали різні комісії, які всіляко підтримували населення. Про авторитет Ради свідчить постанова солдатського комітету 113-го обозного батальйону, розташованого в Рожищі, від 15 червня 1917 року, яка пропонувала усім транспортним батальйонам за прикладом 661-го батальйону взяти участь у діяльності Ради, обравши до її складу потрібне число делегатів. У жовтні 1917 року делегат-більшовик від 502-го полку, розташованого в Рожищі, доповідав Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів про те, що полк готовий підтримати збройне повстання і що Тимчасовий уряд має бути повалений.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рожищі у листопаді 1917 року було встановлено Радянську владу. В грудні створили волосний революційний комітету складі І. К. Поліщука, Г. І. Мичика, І. П. Гнатюка, М. А. Бурика та інших. Ревком спрямовував всю свою діяльність на зміцнення Радянської влади. Треба було провести облік та забезпечити охорону народного майна, для відсічі класовим ворогам готувати зброю. У лютому 1918 року Рожище знову захопили німецькі війська. Ревком пішов у підпілля, продовжуючи мобілізовувати маси на боротьбу проти німецьких окупантів та контрреволюційної Центральної ради.
Німецькі загарбники разом з українськими буржуазними націоналістами запровадили жорстокий окупаційний режим. Підпільний ревком збирав сили, щоб відновити владу Рад, готував зброю й боєприпаси. Активну роботу проводив тут К. І. Томашевич. Йому вдалося вивезти з військових складів 178 ящиків з гвинтівками і боєприпасами, які було роздано захисникам Радянської влади. Після краху німецької окупації і революції у Німеччині ворожі війська залишили Рожище, але владу в містечку захопили петлюрівці.
Навесні 1919 року Рожище окупували війська буржуазної Польщі, яких влітку 1920 року вигнала Червона Армія. Через Рожище і навколишні села в напрямку Ковеля пройшли бійці 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. Багато рожищенців вступило добровольцями до Червоної Армії. Рожищенський ревком, вийшовши з підпілля, почав впроваджувати в життя ленінський декрет про землю. Поміщицькі землі були конфісковані і передані селянській бідноті. Ревком проводив запис добровольців до Червоної Армії, організовував збір продуктів та одягу для бійців.
Проте у вересні 1920 року після відступу Червоної Армії Рожище знову окупували війська панської Польщі.
Майже два десятиріччя поневірялося населення. Буржуазно-поміщицький уряд проводив політику соціального і національного гноблення. У 1921 році у селищі налічувалося 3263 жителі.
Промисловість Рожища за часів панування буржуазної Польщі лише займалася переробкою продуктів сільського господарства. Основними підприємствами тут були млини і олійниці. Діяла також майстерня для виготовлення лемешів, де вручну працювали сільські ковалі. Суконні фабрики було відбудовано, але вони перетворилися на підприємства первинної обробки вовни. Лише одна з них виготовляла грубу пряжу. У Рожищі була розвинута кравецька кустарна промисловість. Десятки кравецьких майстерень виробляли одяг, головним чином чоловічий. Їх продукцію продавали не лише на рожищенських ярмарках, а й вивозили в інші населені пункти. Польські власті проводили політику захисту буржуазії і жорстокої експлуатації трудящих. Вони запровадили державну монополію на товари
Рожище
Сторінка 3 з 9
здійснивши Луцький прорив, визволили Рожище. Лінія фронту пройшла по р. Стоходу, за 18–20 км на захід від Рожища. До початку 1918 року тут зосереджувалася велика кількість російських військ Південно-Західного фронту. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рожищі у листопаді 1917 року було встановлено Радянську владу. В грудні створили волосний революційний комітету складі І. К. Поліщука, Г. І. Мичика, І. П. Гнатюка, М. А. Бурика та інших. Ревком спрямовував всю свою діяльність на зміцнення Радянської влади. Треба було провести облік та забезпечити охорону народного майна, для відсічі класовим ворогам готувати зброю. У лютому 1918 року Рожище знову захопили німецькі війська. Ревком пішов у підпілля, продовжуючи мобілізовувати маси на боротьбу проти німецьких окупантів та контрреволюційної Центральної ради.
Німецькі загарбники разом з українськими буржуазними націоналістами запровадили жорстокий окупаційний режим. Підпільний ревком збирав сили, щоб відновити владу Рад, готував зброю й боєприпаси. Активну роботу проводив тут К. І. Томашевич. Йому вдалося вивезти з військових складів 178 ящиків з гвинтівками і боєприпасами, які було роздано захисникам Радянської влади. Після краху німецької окупації і революції у Німеччині ворожі війська залишили Рожище, але владу в містечку захопили петлюрівці.
Навесні 1919 року Рожище окупували війська буржуазної Польщі, яких влітку 1920 року вигнала Червона Армія. Через Рожище і навколишні села в напрямку Ковеля пройшли бійці 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. Багато рожищенців вступило добровольцями до Червоної Армії. Рожищенський ревком, вийшовши з підпілля, почав впроваджувати в життя ленінський декрет про землю. Поміщицькі землі були конфісковані і передані селянській бідноті. Ревком проводив запис добровольців до Червоної Армії, організовував збір продуктів та одягу для бійців.
Проте у вересні 1920 року після відступу Червоної Армії Рожище знову окупували війська панської Польщі.
Майже два десятиріччя поневірялося населення. Буржуазно-поміщицький уряд проводив політику соціального і національного гноблення. У 1921 році у селищі налічувалося 3263 жителі.
Промисловість Рожища за часів панування буржуазної Польщі лише займалася переробкою продуктів сільського господарства. Основними підприємствами тут були млини і олійниці. Діяла також майстерня для виготовлення лемешів, де вручну працювали сільські ковалі. Суконні фабрики було відбудовано, але вони перетворилися на підприємства первинної обробки вовни. Лише одна з них виготовляла грубу пряжу. У Рожищі була розвинута кравецька кустарна промисловість. Десятки кравецьких майстерень виробляли одяг, головним чином чоловічий. Їх продукцію продавали не лише на рожищенських ярмарках, а й вивозили в інші населені пункти. Польські власті проводили політику захисту буржуазії і жорстокої експлуатації трудящих. Вони запровадили державну монополію на товари