Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Скасування кріпосного права і спорудження біля Рожища залізниці Київ - Варшава сприяли розвиткові його промисловості і зростанню населення. У 1899 році в містечку проживало 3646 чоловік. Тут діяли 20 дрібних суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний і винокурний заводи, фабрики гнутих меблів і залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень. Всі ці підприємства були невеликі за розмірами, мали незначну кількість робітників. Найбільші з них - винокурний завод, де в 1907 році працювало 38 робітників, і фабрика гнутих меблів, на якій було зайнято 16 робітників.
У пореформений час в Рожищі зростала торгівля. Тут щотижня відбувалися торги, де селяни продавали продукти сільського господарства, а натомість купували серпи, сокири та інші потрібні речі. Двічі на рік влаштовувалися великі ярмарки, куди привозили свої товари купці з Луцька, Дубна, Києва та інших міст.
Внаслідок реформи 1861 року збереглося велике поміщицьке землеволодіння і посилилося майнове розшарування селян. Так, землевласник Д. Голишин мав у містечку та його околицях 8557 десятин землі; йому належали також паровий млин і винокурний завод. Поміщик фон Менк володів 8934 десятинами землі, Кемпковський - 310 десятинами. Постійні злидні гнали до них в кабалу зубожілих селян, яких вони нещадно експлуатували.
Умови праці промислових і сільськогосподарських робітників були тяжкими. Заробітна плата лишалася дуже низькою. Навіть робітники-залізничники, які постійно працювали від сходу до заходу сонця, одержували по 40-50 копійок на день. У кравецьких і шевських майстернях робочий час не регламентувався, а тісна майстерня часто правила їм і за житло. Поміщик Голишин, визискуючи робітників млина, мав щорічно 38 тис. крб. прибутку.
Царське самодержавство, поміщики й капіталісти не приділяли уваги культурному розвиткові населення. Лише у 1871 році в Рожищі було відкрито однокласне училище, в якому у 1892 році навчалося 43 хлопчики і 8 дівчат. Крім того, тут були німецька і єврейська школи. Наприкінці XIX століття в містечку відкрили невелику бібліотеку. Населення зовсім не мало медичної допомоги. Земська лікарня почала діяти тут лише перед першою світовою імперіалістичною війною.
У відповідь на нестерпні умови життя та свавілля царських чиновників трудящі Рожища піднялися на боротьбу проти гнобителів. Під час революції 1905 - 1907 рр. вони виступили на знак солідарності з робітничим класом Росії. У містечку відбувалися мітинги. 11 лютого 1906 року демонстранти прийшли на привокзальну площу і влаштували мітинг, на якому виступив соціал-демократ Зеленов (Міцкевич). Але того ж дня він був заарештований поліцією і згодом засуджений до 4 років тюремного ув'язнення. Під час підготовки до скликання 1-ї Державної думи в Рожищі було розповсюджено антиурядові прокламації, які закликали до її бойкоту та повалення царського уряду. Розгорталась агітаційна робота серед трудящих. Найбільш свідомі робітники об'єдналися в «Комітет робітничого союзу», який тут активно діяв в період революції 1905–1907 рр.
Під час першої світової війни населення Рожища зазнало нових бідувань. З відступом російських військ частина жителів евакуювалася на схід. У червні 1915 року містечко захопили австро-німецькі війська. Окупанти спалили суконні фабрики, пограбували населення, розібрали чимало будинків, використавши цеглу для будівництва укріплень, або спалили їх. Вони реквізували майже всю худобу і примушували чоловіків перевозити вантажі. У липні 1916 року російські війська,
Рожище
Сторінка 2 з 9
16 будинків, де жило 62 сім'ї, і 2 суконні фабрики. Загальні збитки, заподіяні ними, становили 9500 крб. сріблом. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років XIX століття у містечку налічувалося близько 1 тис. жителів. Тут діяли 27 напівкустарних підприємств для виробництва сукна, 2 цегельні, миловарний завод і 17 крамниць. У пореформений час в Рожищі зростала торгівля. Тут щотижня відбувалися торги, де селяни продавали продукти сільського господарства, а натомість купували серпи, сокири та інші потрібні речі. Двічі на рік влаштовувалися великі ярмарки, куди привозили свої товари купці з Луцька, Дубна, Києва та інших міст.
Внаслідок реформи 1861 року збереглося велике поміщицьке землеволодіння і посилилося майнове розшарування селян. Так, землевласник Д. Голишин мав у містечку та його околицях 8557 десятин землі; йому належали також паровий млин і винокурний завод. Поміщик фон Менк володів 8934 десятинами землі, Кемпковський - 310 десятинами. Постійні злидні гнали до них в кабалу зубожілих селян, яких вони нещадно експлуатували.
Умови праці промислових і сільськогосподарських робітників були тяжкими. Заробітна плата лишалася дуже низькою. Навіть робітники-залізничники, які постійно працювали від сходу до заходу сонця, одержували по 40-50 копійок на день. У кравецьких і шевських майстернях робочий час не регламентувався, а тісна майстерня часто правила їм і за житло. Поміщик Голишин, визискуючи робітників млина, мав щорічно 38 тис. крб. прибутку.
Царське самодержавство, поміщики й капіталісти не приділяли уваги культурному розвиткові населення. Лише у 1871 році в Рожищі було відкрито однокласне училище, в якому у 1892 році навчалося 43 хлопчики і 8 дівчат. Крім того, тут були німецька і єврейська школи. Наприкінці XIX століття в містечку відкрили невелику бібліотеку. Населення зовсім не мало медичної допомоги. Земська лікарня почала діяти тут лише перед першою світовою імперіалістичною війною.
У відповідь на нестерпні умови життя та свавілля царських чиновників трудящі Рожища піднялися на боротьбу проти гнобителів. Під час революції 1905 - 1907 рр. вони виступили на знак солідарності з робітничим класом Росії. У містечку відбувалися мітинги. 11 лютого 1906 року демонстранти прийшли на привокзальну площу і влаштували мітинг, на якому виступив соціал-демократ Зеленов (Міцкевич). Але того ж дня він був заарештований поліцією і згодом засуджений до 4 років тюремного ув'язнення. Під час підготовки до скликання 1-ї Державної думи в Рожищі було розповсюджено антиурядові прокламації, які закликали до її бойкоту та повалення царського уряду. Розгорталась агітаційна робота серед трудящих. Найбільш свідомі робітники об'єдналися в «Комітет робітничого союзу», який тут активно діяв в період революції 1905–1907 рр.
Під час першої світової війни населення Рожища зазнало нових бідувань. З відступом російських військ частина жителів евакуювалася на схід. У червні 1915 року містечко захопили австро-німецькі війська. Окупанти спалили суконні фабрики, пограбували населення, розібрали чимало будинків, використавши цеглу для будівництва укріплень, або спалили їх. Вони реквізували майже всю худобу і примушували чоловіків перевозити вантажі. У липні 1916 року російські війська,