Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вкрай незадовільним було і медичне обслуговування населення. В Рожищі працювала примітивна лікарня на 4 ліжка, хоч проживало тут 6 тис. жителів. Медичну допомогу подавали лікар і 2 фельдшери. Правда, було 4 приватні лікарі, але вони брали непомірно високу плату, яка була недоступною для трудящих. Лише візит лікаря коштував 5 злотих, а перебування в стаціонарній лікарні - до 8 злотих на добу. Таке ставлення до здоров'я трудящих спричинялося до вимирання цілих сімей від туберкульозу, тифу та інших захворювань.
Буржуазно-поміщицький уряд Польщі провадив політику національного гноблення українського населення, душив розвиток української культури. Навчання рідною мовою було заборонено. У Рожищі працювали лише одна семирічка з польською мовою навчання і приватна початкова німецька школа. Не було жодного середнього навчального закладу. Багато дітей лишалося поза школою. Вчитися могли переважно діти заможних батьків.
Трудящі Рожища боролися проти експлуатації і політичного безправ'я, за соціальне визволення і возз'єднання з Радянською Україною. Цю боротьбу очолювала КПЗУ. У 1922 році в селищі виник комуністичний осередок. Його організаторами були Г. І. Мичик, Р. 3. Верба, К. І. Томашевич. Тоді ж під керівництвом комуністів тут почав діяти осередок Комуністичної спілки молоді.
Незабаром рожищенський комуністичний осередок налагодив безпосередні зв'язки з ЦК КПЗУ і комуністичними осередками міст Ковеля і Луцька. На основі настанов ЦК КПЗУ з окремих осередків і груп, що діяли в Рожищі і навколишніх селах, оформилася районна організація, яку очолив Г. І. Мичик. Проте склад районного комітету КПЗУ часто змінювався через постійні арешти і переслідування. З конспіративних міркувань комуністичні осередки були поділені на групи по 3 - 5 чоловік. Кожна група одержувала конкретні завдання і діяла самостійно. Партійні групи проводили агітаційно-масову роботу серед робітників і селян, готували найбільш активних з них до вступу в лави партії. Особлива увага приділялась розповсюдженню комуністичної літератури.
Рожищенський райком керував партійними осередками району. Районна партійна організація КПЗУ залучала робітників і селян до революційної боротьби за возз'єднання Західної України з Радянською Україною. В її складі наприкінці 1924 року налічувалося 8 осередків, які об'єднували понад 20 членів партії. З 1924 року в Рожищі діяв місцевий комітет МОДРу, очолений П. І. Мичиком. Комітет чимало зробив для збору коштів до фонду організації. З цією метою місцева організація «Просвіти», яка підтримувала зв'язки з комуністами, влаштовувала вечори, концерти, спектаклі тощо. Одночасно комітет збирав одяг і продукти для політв'язнів.
Під керівництвом ЦК КПЗУ райком партії вів антивоєнну пропаганду. Так, напередодні 1 серпня 1924 року в Рожищі були розклеєні комуністичні відозви антивоєнного змісту, вивішено транспаранти з лозунгами «Геть імперіалістичну війну проти СРСР!», «Хай живе робітничо-селянський уряд!». Зважаючи на багатонаціональний склад трудящих Рожища, райком КПЗУ приділяв чимало уваги вихованню їх у дусі пролетарського інтернаціоналізму і згуртуванню в єдиний фронт боротьби. З 1925 року в селищі систематично розповсюджувався нелегальний журнал ЦК КПЗУ «Наша правда», який пропагував ленінське вчення про класову боротьбу, про союз робітничого класу й селянства та керівну роль партії у революційній
Рожище
Сторінка 4 з 9
першої потреби (сіль, сірники, гас, мило та інші), встановивши на них високі ціни і занадто низькі –на сільськогосподарську продукцію. Так, 1 кг солі коштував 12 – 14 грошів, коробку сірників не завжди можна було купити за 1 –2 яєць, а щоб придбати 1 кг цукру, селянинові треба було продати до 20 кг пшениці. Внаслідок цього значна частина населення була позбавлена конче необхідних товарів. Буржуазно-поміщицький уряд Польщі провадив політику національного гноблення українського населення, душив розвиток української культури. Навчання рідною мовою було заборонено. У Рожищі працювали лише одна семирічка з польською мовою навчання і приватна початкова німецька школа. Не було жодного середнього навчального закладу. Багато дітей лишалося поза школою. Вчитися могли переважно діти заможних батьків.
Трудящі Рожища боролися проти експлуатації і політичного безправ'я, за соціальне визволення і возз'єднання з Радянською Україною. Цю боротьбу очолювала КПЗУ. У 1922 році в селищі виник комуністичний осередок. Його організаторами були Г. І. Мичик, Р. 3. Верба, К. І. Томашевич. Тоді ж під керівництвом комуністів тут почав діяти осередок Комуністичної спілки молоді.
Незабаром рожищенський комуністичний осередок налагодив безпосередні зв'язки з ЦК КПЗУ і комуністичними осередками міст Ковеля і Луцька. На основі настанов ЦК КПЗУ з окремих осередків і груп, що діяли в Рожищі і навколишніх селах, оформилася районна організація, яку очолив Г. І. Мичик. Проте склад районного комітету КПЗУ часто змінювався через постійні арешти і переслідування. З конспіративних міркувань комуністичні осередки були поділені на групи по 3 - 5 чоловік. Кожна група одержувала конкретні завдання і діяла самостійно. Партійні групи проводили агітаційно-масову роботу серед робітників і селян, готували найбільш активних з них до вступу в лави партії. Особлива увага приділялась розповсюдженню комуністичної літератури.
Рожищенський райком керував партійними осередками району. Районна партійна організація КПЗУ залучала робітників і селян до революційної боротьби за возз'єднання Західної України з Радянською Україною. В її складі наприкінці 1924 року налічувалося 8 осередків, які об'єднували понад 20 членів партії. З 1924 року в Рожищі діяв місцевий комітет МОДРу, очолений П. І. Мичиком. Комітет чимало зробив для збору коштів до фонду організації. З цією метою місцева організація «Просвіти», яка підтримувала зв'язки з комуністами, влаштовувала вечори, концерти, спектаклі тощо. Одночасно комітет збирав одяг і продукти для політв'язнів.
Під керівництвом ЦК КПЗУ райком партії вів антивоєнну пропаганду. Так, напередодні 1 серпня 1924 року в Рожищі були розклеєні комуністичні відозви антивоєнного змісту, вивішено транспаранти з лозунгами «Геть імперіалістичну війну проти СРСР!», «Хай живе робітничо-селянський уряд!». Зважаючи на багатонаціональний склад трудящих Рожища, райком КПЗУ приділяв чимало уваги вихованню їх у дусі пролетарського інтернаціоналізму і згуртуванню в єдиний фронт боротьби. З 1925 року в селищі систематично розповсюджувався нелегальний журнал ЦК КПЗУ «Наша правда», який пропагував ленінське вчення про класову боротьбу, про союз робітничого класу й селянства та керівну роль партії у революційній