Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення житлових умов. Для його придушення власті кинули загони поліції. Було заарештовано і засуджено до різних строків ув'язнення 12 страйкарів.
У березні 1933 року кравці Рожища знову припинили роботу. Страйк охопив всі майстерні, в яких працювало 362 робітники, переважно молодь. Його очолили С. Азріль (нині директор сирзаводу), Б. Андросюк (нині секретар партійної організації промкомбінату), І. Стасюк та інші. Керовані комуністами, робітники кравецьких майстерень виробили вимоги до власників й організовано виступили проти них. Трудящі вимагали скорочення робочого дня, поліпшення умов праці і підвищення заробітної плати, повернення на роботу звільнених робітників. Внаслідок організованості і стійкості страйкарів власники підприємств змушені були частково задовольнити їх вимоги. Щоденну заробітну плату було підвищено на 50 грошів.
Революційна активність трудящих зросла в роки економічної кризи, яка охопила Польщу у 1929–1933 роках. Так, у 1932 році напередодні свята 15-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рожищі комуністи і комсомольці розповсюдили листівки, в яких засуджувалася ганебна пацифікація. Листівки закінчувалися закликами не сплачувати податків і посилити боротьбу проти окупантів. Польська поліція, налякана розмахом революційного руху, посилила переслідування комуністів і комсомольців, заарештовувала борців за всенародну справу і чинила над ними розправу. 13 січня 1933 року у Рожищі в будинку члена КПЗУ М. Верби був убитий член Луцького окружкому КСМЗУ О. І. Степанюк. Тепер вулиця, де він загинув, названа його ім'ям. Тут встановлено меморіальну дошку.
У застінках польської дефензиви був закатований комсомольський вожак А. Жуковський. 21 листопада 1934 року в день його похорону відбулася масова політична демонстрація трудящих Рожища і навколишніх сіл.
На могилі борця за щастя народу було влаштовано мітинг протесту проти фашистського терору в Польщі. З палкими промовами тут виступили члени райкому КПЗУ Г. І. Мичик і К. І. Томашевич. Учасники мітингу одностайно вимагали звільнити з тюрми Ернста Тельмана і всіх політичних в'язнів. У серпні і вересні 1936 року Рожищенський райком КПЗУ зібрав гроші на допомогу борцям республіканської Іспанії.
З початком нової економічної кризи погіршало становище робітників і селян. У березні 1938 року в Рожищі було зареєстровано 350 безробітних. Трудящі продовжували боротьбу за своє визволення. Вони вірили, що їм подасть руку допомоги Радянський Союз. У вересні 1939 року їх сподівання здійснилися. Ще до приходу Червоної Армії в Рожищі 17 вересня 1939 року утворився революційний комітет на чолі з комуністом Г. І. Мичиком. Першим заходом комітету була організація загону робітничої гвардії, куди вступило близько 300 чоловік. Члени загону під керівництвом ревкому роззброїли поліцію, заарештували представників польських місцевих властей і проголосили Радянську владу. Під командуванням комуніста К. І. Томашевича гвардійці успішно відбили наскоки поліції, роззброїли кілька польських військових загонів і взяли під охорону державне майно.
23 вересня 1939 року в Рожище вступили воїни Червоної Армії. Це був хвилюючий, незабутній день. Трудящі селища і навколишніх сіл зустріли своїх визволителів палкими привітаннями, хлібом-сіллю і квітами. На мітингах жителі щиро дякували Комуністичній партії і Радянському урядові за визволення.
Рожище
Сторінка 5 з 9
боротьбі. Це сприяло зростанню свідомості трудящих. З жовтня 1927 року відбувся страйк 50 кравців, яким керував голова спілки кравецьких робітників А. Непомнящий. Страйк пройшов організовано, на деякий час він повністю паралізував роботу кравецьких майстерень. Страйкарі вимагали 8-годинного У березні 1933 року кравці Рожища знову припинили роботу. Страйк охопив всі майстерні, в яких працювало 362 робітники, переважно молодь. Його очолили С. Азріль (нині директор сирзаводу), Б. Андросюк (нині секретар партійної організації промкомбінату), І. Стасюк та інші. Керовані комуністами, робітники кравецьких майстерень виробили вимоги до власників й організовано виступили проти них. Трудящі вимагали скорочення робочого дня, поліпшення умов праці і підвищення заробітної плати, повернення на роботу звільнених робітників. Внаслідок організованості і стійкості страйкарів власники підприємств змушені були частково задовольнити їх вимоги. Щоденну заробітну плату було підвищено на 50 грошів.
Революційна активність трудящих зросла в роки економічної кризи, яка охопила Польщу у 1929–1933 роках. Так, у 1932 році напередодні свята 15-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в Рожищі комуністи і комсомольці розповсюдили листівки, в яких засуджувалася ганебна пацифікація. Листівки закінчувалися закликами не сплачувати податків і посилити боротьбу проти окупантів. Польська поліція, налякана розмахом революційного руху, посилила переслідування комуністів і комсомольців, заарештовувала борців за всенародну справу і чинила над ними розправу. 13 січня 1933 року у Рожищі в будинку члена КПЗУ М. Верби був убитий член Луцького окружкому КСМЗУ О. І. Степанюк. Тепер вулиця, де він загинув, названа його ім'ям. Тут встановлено меморіальну дошку.
У застінках польської дефензиви був закатований комсомольський вожак А. Жуковський. 21 листопада 1934 року в день його похорону відбулася масова політична демонстрація трудящих Рожища і навколишніх сіл.
На могилі борця за щастя народу було влаштовано мітинг протесту проти фашистського терору в Польщі. З палкими промовами тут виступили члени райкому КПЗУ Г. І. Мичик і К. І. Томашевич. Учасники мітингу одностайно вимагали звільнити з тюрми Ернста Тельмана і всіх політичних в'язнів. У серпні і вересні 1936 року Рожищенський райком КПЗУ зібрав гроші на допомогу борцям республіканської Іспанії.
З початком нової економічної кризи погіршало становище робітників і селян. У березні 1938 року в Рожищі було зареєстровано 350 безробітних. Трудящі продовжували боротьбу за своє визволення. Вони вірили, що їм подасть руку допомоги Радянський Союз. У вересні 1939 року їх сподівання здійснилися. Ще до приходу Червоної Армії в Рожищі 17 вересня 1939 року утворився революційний комітет на чолі з комуністом Г. І. Мичиком. Першим заходом комітету була організація загону робітничої гвардії, куди вступило близько 300 чоловік. Члени загону під керівництвом ревкому роззброїли поліцію, заарештували представників польських місцевих властей і проголосили Радянську владу. Під командуванням комуніста К. І. Томашевича гвардійці успішно відбили наскоки поліції, роззброїли кілька польських військових загонів і взяли під охорону державне майно.
23 вересня 1939 року в Рожище вступили воїни Червоної Армії. Це був хвилюючий, незабутній день. Трудящі селища і навколишніх сіл зустріли своїх визволителів палкими привітаннями, хлібом-сіллю і квітами. На мітингах жителі щиро дякували Комуністичній партії і Радянському урядові за визволення.