Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ця вилазка російських військ у районі Чарукова була підготовкою до загального контрнаступу 3-ї армії. Контрнаступ розпочався 10—11 вересня 1812 року під командуванням генерала Тормасова і адмірала Чичагова, який прибув на р. Стир на чолі Дунайської армії, що налічувала 35 тис. чоловік. Таким чином, російські війська мали на Волині понад 60 тис. проти 43 тис. солдатів і офіцерів наполеонівської армії, до складу якої входили 26 тис. австрійців, 12 тис. саксонців і 5 тис. поляків. У перший же день контрнаступу росіяни визволили Чаруків. Під час боїв у селі було зруйновано кілька селянських хат з господарськими приміщеннями, пошкоджено посіви озимих. Постої російських і наполеонівських військ ще більше підірвали економіку селянських господарств.
У зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин дедалі більше посилювався кріпосницький гніт. Голод, страшенна бідність і безземелля душили селян. У1847 році поміщику В. Бущинському в Чарукові належало 50 дворів і 424 кріпаки, в т. ч. 199 чоловіків і 225 жінок. У 1861 році його дочці К. Бущинській вже належало 70 дворів, з них 57 тяглих і 13 городників. Отже, за 15 років кількість дворів у Чарукові збільшилась на 20. Але землі селянам не добавили. Нові двори виділялися, в основному, за рахунок дроблення старих. Зростало число безземельних і малоземельних селянських господарств, серед яких була значна кількість городників. Коли ж визначались селянські наділи в 1861 році, кількість ревізьких душ брали відповідно до інвентарного перепису 1848 року.
Після реформи 1861 року селяни Чарукова одержали 601 десятину 1032 сажні землі, або по 10 десятин 1023 сажні на двір, городники — лише присадибні ділянки по 1317 сажнів (трохи більше як по півдесятини) на двір. За надільну землю селяни повинні були заплатити поміщиці великі гроші. Викупний платіж нараховувався з суми 28 крб. 30 коп. доходу за рік на селянський наділ при 6 проц. капіталізованої ренти. Таким чином, викупна сума на селянський тяглий двір становила 471 крб. 66 коп., а з57 дворів — 26 884 крб. 62 коп. Викупний платіж городників було нараховано з 2 крб. 79 коп. доходу за рік. При 6 проц. капіталізованої ренти це становило 46 крб. 50 коп. з одного двора, а з 13 городників — 604 крб. 50 коп.. Ці гроші селяни мали сплачувати протягом 49 років, що разом з процентами становило велику суму. Всі кращі землі лишалися в руках поміщиці й церкви, а селянам відійшло багато неужитків і заболочених земель, тому виплата лягала важким тягарем на селянські господарства.
Не маючи змоги прогодуватися з своїх мізерних наділів, які до того ж доводилося час від часу дробити внаслідок виділення нових господарств, селяни змушені були орендувати землю в поміщиків. Так, у січні 1900 року 48 чаруківських селян уклали з місцевою поміщицею К. Сніжко договір на оренду в неї на 12 років 253 моргів (або 138 десятин) землі по 4,5 крб. за морг. Це становило 1138,5 крб. на рік.
Відбувалося дальше зростання поміщицького землеволодіння. Якщо в 1907 році дійсний статський радник О. Нестеров мав у Чарукові 575 десятин землі, що її він купив у поміщиці Сніжко, то в 1918 році в результаті скуповування державних земель і наділів селян, що розорилися, його володіння виросли до 1019 десятин. Землю він віддавав в оренду М. Павловському. Останній, як і всі орендарі, щоб не тільки повернути гроші, заплачені за оренду, а й добре заробити, нещадно експлуатував чаруківських і навколишніх селян, яких безземелля і злидні гнали на заробітки в поміщицьку економію.
Незадоволення селян своїм становищем посилювалося з кожним роком. У період першої російської революції 1905—1907 рр. чаруківці не раз захоплювали поміщицькі сіножаті і пасовиська, рубали ліс для господарських потреб. У селах Городищі і Григоровичах, підпорядкованих нині Чаруківській сільраді, ще в 1901 році селяни самовільно рубали ліс, внаслідок чого відбулася сутичка з поліцією. В 1907 році біднота Городища вчинила потраву
Чаруків
Сторінка 2 з 9
залишивши Арзамаський полк у резерві, вирушив проти ворога. Ескадрон штабс-ротмістра Ілляшевича, який ішов у голові колони російських військ, раптово напав на один з австрійських ескадронів і змусив його тікати. Ця атака була така навальна і несподівана, що втекли всі 13 австрійських ескадронів. Росіяни захопили 150 полонених, у т. ч. 9 офіцерів. Було взято три прапори, які, однак, за розпорядженням імператора Олександра І згодом повернули австрійцям. У зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин дедалі більше посилювався кріпосницький гніт. Голод, страшенна бідність і безземелля душили селян. У1847 році поміщику В. Бущинському в Чарукові належало 50 дворів і 424 кріпаки, в т. ч. 199 чоловіків і 225 жінок. У 1861 році його дочці К. Бущинській вже належало 70 дворів, з них 57 тяглих і 13 городників. Отже, за 15 років кількість дворів у Чарукові збільшилась на 20. Але землі селянам не добавили. Нові двори виділялися, в основному, за рахунок дроблення старих. Зростало число безземельних і малоземельних селянських господарств, серед яких була значна кількість городників. Коли ж визначались селянські наділи в 1861 році, кількість ревізьких душ брали відповідно до інвентарного перепису 1848 року.
Після реформи 1861 року селяни Чарукова одержали 601 десятину 1032 сажні землі, або по 10 десятин 1023 сажні на двір, городники — лише присадибні ділянки по 1317 сажнів (трохи більше як по півдесятини) на двір. За надільну землю селяни повинні були заплатити поміщиці великі гроші. Викупний платіж нараховувався з суми 28 крб. 30 коп. доходу за рік на селянський наділ при 6 проц. капіталізованої ренти. Таким чином, викупна сума на селянський тяглий двір становила 471 крб. 66 коп., а з57 дворів — 26 884 крб. 62 коп. Викупний платіж городників було нараховано з 2 крб. 79 коп. доходу за рік. При 6 проц. капіталізованої ренти це становило 46 крб. 50 коп. з одного двора, а з 13 городників — 604 крб. 50 коп.. Ці гроші селяни мали сплачувати протягом 49 років, що разом з процентами становило велику суму. Всі кращі землі лишалися в руках поміщиці й церкви, а селянам відійшло багато неужитків і заболочених земель, тому виплата лягала важким тягарем на селянські господарства.
Не маючи змоги прогодуватися з своїх мізерних наділів, які до того ж доводилося час від часу дробити внаслідок виділення нових господарств, селяни змушені були орендувати землю в поміщиків. Так, у січні 1900 року 48 чаруківських селян уклали з місцевою поміщицею К. Сніжко договір на оренду в неї на 12 років 253 моргів (або 138 десятин) землі по 4,5 крб. за морг. Це становило 1138,5 крб. на рік.
Відбувалося дальше зростання поміщицького землеволодіння. Якщо в 1907 році дійсний статський радник О. Нестеров мав у Чарукові 575 десятин землі, що її він купив у поміщиці Сніжко, то в 1918 році в результаті скуповування державних земель і наділів селян, що розорилися, його володіння виросли до 1019 десятин. Землю він віддавав в оренду М. Павловському. Останній, як і всі орендарі, щоб не тільки повернути гроші, заплачені за оренду, а й добре заробити, нещадно експлуатував чаруківських і навколишніх селян, яких безземелля і злидні гнали на заробітки в поміщицьку економію.
Незадоволення селян своїм становищем посилювалося з кожним роком. У період першої російської революції 1905—1907 рр. чаруківці не раз захоплювали поміщицькі сіножаті і пасовиська, рубали ліс для господарських потреб. У селах Городищі і Григоровичах, підпорядкованих нині Чаруківській сільраді, ще в 1901 році селяни самовільно рубали ліс, внаслідок чого відбулася сутичка з поліцією. В 1907 році біднота Городища вчинила потраву