Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після реформи 1861 року Чаруків став порівняно швидко зростати. В 1910 році тут налічувалося 130 дворів і 754 чоловіка населення, тобто майже вдвічі більше, ніж у 1861 році. Цьому значною мірою сприяло перетворення села в 1866 році на волосний центр. У Чарукові була церковнопарафіяльна школа, але часто діти бідняків не могли відвідувати її, бо не мали в що одягнутися. Переважна більшість дорослого населення була неписьменною.
Багато страждань принесла жителям Чарукова перша світова війна 1914 — 1918 рр. Чоловіків мобілізували в армію. Російсько-німецький фронт проходив недалеко від села, і під час бомбардувань було зруйновано багато будинків. Війна зумовила загальний занепад господарства. Не вистачало робочих рук. Весь тягар господарювання ліг на плечі жінок. Селяни дедалі більше розуміли, що війна ця антинародна, через те більшовицькі лозунги проти війни, за негайне укладення миру і конфіскацію поміщицької землі, які відображали корінні інтереси трудящих, знайшли широкий відгук серед сільської бідноти.
Перемогу буржуазно-демократичної і особливо Великої Жовтневої соціалістичної революції селяни Чарукова сприйняли як величезне завоювання народних мас. 5(18) листопада 1917 року в с. Несвічі, поблизу Чарукова, відбувся з'їзд комітетів військових частин 1-го Туркестанського армійського корпусу. Виражаючи волю селянських і солдатських мас, з'їзд висловився за передачу всієї влади Радам, за підтримку Ради Народних Комісарів, очолюваної В. І. Леніним. Селяни Чарукова вбачали в рішеннях з'їзду початок втілення в життя прийнятих II Всеросійським з'їздом Рад декретів про мир і землю і гаряче підтримали ці рішення.
В грудні 1917 року в Чарукові було створено революційний комітет, до складу якого ввійшли А. Найчук, М. Білик, В. Корнійчук та інші. Наприкінці 1917 року в село повернувся дехто з солдатів. За їх допомогою ревком насамперед почав розподіл поміщицьких земель. Багато чаруківців у рядах Червоної Армії із зброєю в руках боролися за Радянську владу. Зокрема, житель села К. Й. Найчук служив матросом на легендарному крейсері «Аврора». На ньому він ніс вахту під час штурму Зимового палацу в Петрограді.
Німецько-австрійська окупація в 1918 році, вторгнення білополяків у західноукраїнські землі навесні 1919 року ліквідували революційні завоювання трудящих Чарукова. Влітку 1920 року Червона Армія вигнала білополяків, але невдовзі за допомогою імперіалістів Антанти вони знову окупували Західну Україну, в т. ч. й Чаруків.
Загарбники жорстоко розправилися з тими, хто активно підтримував Радянську владу. В селі, як і скрізь на окупованих землях, був встановлений режим соціального і національного гноблення. Переважна більшість землі в Чарукові (1030 га) належала поміщикові, осадникам і куркулям. Зосередивши в своїх руках величезні земельні багатства, вони жорстоко експлуатували селянську бідноту. Парцеляція, проведена польським урядом, нічого не дала українським селянам. З 253 га, викуплених урядом у поміщиці В. Перетяткіної, 182 га передано польським переселенцям і осадникам, 18 га — дворовій службі і лише 53 га змогли купити місцеві селяни, причому заможні, бо бідноті це було не під силу. В 1931 році в Чарукові налічувалося 281 селянське господарство. З них 37 мали земельні ділянки до 1 га, 103 — від 1 до 2 га, 83 — від 3 до 5 га, 48 — від 6 до 10 га, 10 — від 11 до 50 гектарів.
Поміщики й урядовці панської Польщі українських селян не вважали за людей. Для них існувало єдине слово — бидло. Ніхто не дбав про охорону здоров'я трудящих. Під час епідемій ще вживали якихось заходів, щоб ізолювати хворих, а звичайно люди йшли до знахарок, бо в селі не було ні лікарні, ні лікаря.
На дуже низькому рівні стояла народна освіта. В Чарукові була двокласна школа, відкрита ще в 1901 році, але й цю школу не всі діти могли відвідувати. Так, у 1931/32 навчальному році із 185 дітей шкільного віку до школи ходили 116, а в 1936/37 — з 294 дітей навчалося лише 86. У 1932 році школа стала п'ятикласною, але навчатися рідною мовою діти не могли — незважаючи на протести батьків, викладання провадилося польською мовою.
Голод, злидні, політичне безправ'я були причиною селянських виступів. Уже влітку 1921 року, як видно з повідомлення коменданта поліції Луцького повіту, в Чаруківській гміні відбувалися суперечки між селянами і поміщиками. У зв'язку із забороною пасти худобу в поміщицькому лісі справа доходила до
Чаруків
Сторінка 3 з 9
поміщицьких посівів.Після реформи 1861 року Чаруків став порівняно швидко зростати. В 1910 році тут налічувалося 130 дворів і 754 чоловіка населення, тобто майже вдвічі більше, ніж у 1861 році. Цьому значною мірою сприяло перетворення села в 1866 році на волосний центр. У Чарукові була церковнопарафіяльна школа, але часто діти бідняків не могли відвідувати її, бо не мали в що одягнутися. Переважна більшість дорослого населення була неписьменною.
Перемогу буржуазно-демократичної і особливо Великої Жовтневої соціалістичної революції селяни Чарукова сприйняли як величезне завоювання народних мас. 5(18) листопада 1917 року в с. Несвічі, поблизу Чарукова, відбувся з'їзд комітетів військових частин 1-го Туркестанського армійського корпусу. Виражаючи волю селянських і солдатських мас, з'їзд висловився за передачу всієї влади Радам, за підтримку Ради Народних Комісарів, очолюваної В. І. Леніним. Селяни Чарукова вбачали в рішеннях з'їзду початок втілення в життя прийнятих II Всеросійським з'їздом Рад декретів про мир і землю і гаряче підтримали ці рішення.
В грудні 1917 року в Чарукові було створено революційний комітет, до складу якого ввійшли А. Найчук, М. Білик, В. Корнійчук та інші. Наприкінці 1917 року в село повернувся дехто з солдатів. За їх допомогою ревком насамперед почав розподіл поміщицьких земель. Багато чаруківців у рядах Червоної Армії із зброєю в руках боролися за Радянську владу. Зокрема, житель села К. Й. Найчук служив матросом на легендарному крейсері «Аврора». На ньому він ніс вахту під час штурму Зимового палацу в Петрограді.
Німецько-австрійська окупація в 1918 році, вторгнення білополяків у західноукраїнські землі навесні 1919 року ліквідували революційні завоювання трудящих Чарукова. Влітку 1920 року Червона Армія вигнала білополяків, але невдовзі за допомогою імперіалістів Антанти вони знову окупували Західну Україну, в т. ч. й Чаруків.
Загарбники жорстоко розправилися з тими, хто активно підтримував Радянську владу. В селі, як і скрізь на окупованих землях, був встановлений режим соціального і національного гноблення. Переважна більшість землі в Чарукові (1030 га) належала поміщикові, осадникам і куркулям. Зосередивши в своїх руках величезні земельні багатства, вони жорстоко експлуатували селянську бідноту. Парцеляція, проведена польським урядом, нічого не дала українським селянам. З 253 га, викуплених урядом у поміщиці В. Перетяткіної, 182 га передано польським переселенцям і осадникам, 18 га — дворовій службі і лише 53 га змогли купити місцеві селяни, причому заможні, бо бідноті це було не під силу. В 1931 році в Чарукові налічувалося 281 селянське господарство. З них 37 мали земельні ділянки до 1 га, 103 — від 1 до 2 га, 83 — від 3 до 5 га, 48 — від 6 до 10 га, 10 — від 11 до 50 гектарів.
Поміщики й урядовці панської Польщі українських селян не вважали за людей. Для них існувало єдине слово — бидло. Ніхто не дбав про охорону здоров'я трудящих. Під час епідемій ще вживали якихось заходів, щоб ізолювати хворих, а звичайно люди йшли до знахарок, бо в селі не було ні лікарні, ні лікаря.
На дуже низькому рівні стояла народна освіта. В Чарукові була двокласна школа, відкрита ще в 1901 році, але й цю школу не всі діти могли відвідувати. Так, у 1931/32 навчальному році із 185 дітей шкільного віку до школи ходили 116, а в 1936/37 — з 294 дітей навчалося лише 86. У 1932 році школа стала п'ятикласною, але навчатися рідною мовою діти не могли — незважаючи на протести батьків, викладання провадилося польською мовою.
Голод, злидні, політичне безправ'я були причиною селянських виступів. Уже влітку 1921 року, як видно з повідомлення коменданта поліції Луцького повіту, в Чаруківській гміні відбувалися суперечки між селянами і поміщиками. У зв'язку із забороною пасти худобу в поміщицькому лісі справа доходила до